Польща після виборів: кінець ери Громадянської платформи

На нещодавніх парламентських виборах, що відбулися 25 жовтня у Польщі, переміг опозиційний "Закон і справедливість" (ЗіС), який набрав 37,58 % голосів і з 235 депутатами зможе самостійно сформувати уряд.

Правляча досі Громадянська платформа посіла друге місце з результатом 24,09%. До Сейму потрапили також дві нові партії: "Кукіз-15" (рух антисистемних сил і націоналістів - 8,81%) і "Сучасна" Ришарда Петру (ліберали, 7,69%), а також Польська Селянська партія (PSL) з результатом 5,13%. До парламенту не потрапила Об'єднана лівиця (7,55%, поріг для коаліцій становить 8%), проросійський КОРВІН (4,76%) і партія "Разом" (3,62%).

Перемога "Закону і справедливості" і поразка Платформи ні для кого не стала несподіванкою, рейтинги вказували на такий результат принаймні від травня. Причина проста - поляки втомилися від восьмирічного правління Громадянської платформи і Польської селянської партії. В 26-річній історії польської демократії жодна партія не правила так довго, тому 24% Платформи - це ще не найгірший рахунок, який виборці виставили урядам Дональда Туска і Еви Копач.

Втома від політики "маленької стабілізації" спостерігалася вже з весни 2014 р. Саме тоді рейтинги ЗіС наблизилися до рейтингу Платформи, а на євровиборах у травні та місцевих виборах у листопаді 2014 р. ці дві партії отримали майже ідентичні результати. Невипадково восени 2014-го Дональд Туск вирішив таки перебратися до Брюсселя, передбачаючи можливу поразку в 2015 р. Далі для Платформи ситуація тільки погіршувалася: партії зашкодив передусім скандал у червні 2014 р. із прослуховуванням відомих політиків ГП, зокрема Радослава Сікорського і Бартломея Сенкевича. Непомірна зверхність і арогантність, ставлення до держави як до приватного маєтку, політична корупція, нецензурна лексика, дорогі обіди й вечері за кошти платників податків - цим вирізнялися провідні політики Платформи. "Політики ЗіС нічим не кращі. Якби їх прослуховували, мали б такі самі скандали", - відреагувала Ева Копач. Та річ у тім, що прослуховували саме людей Платформи, на той момент правлячої партії, і після скандалу її рейтинги стабільно опускалися, а популярність ЗіС зростала.

Цвяхом у труну ГП стали президентські вибори і перемога Анджея Дуди. Тоді ЗіС уперше з 2005 р. довів, що таки може перемагати. Допомогла також зміна іміджу - замість непопулярного Ярослава Качинського кандидатом у президенти висунули Анджея Дуду. А відразу після президентських виборів ЗіС оголосив, що в разі перемоги прем'єром стане не Качинський, а Беата Шидло, яка не має численного негативного електорату. Партії допомогло також те, що Ева Копач не настільки добре розігрівала конфлікт ГП-ЗіС, як це вдавалося Дональду Туску. Коли Туск пішов, зникла й головна перевага Платформи - стратегія лякання виборців ЗіСом, "який у разі перемоги запровадить диктатуру". У тандемі Туск-Качинський останній не мав і найменших шансів, бо поляки голосували за Платформу як за "менше зло". Тепер уже цього ефекту не було, а поміркований і популярний президент Дуда показав, що не такий ЗіС страшний, як його малюють.

Багато виборців голосували за ЗіС заради соціальних обіцянок партії. Це, зрештою, стало й однією з причин перемоги Анджея Дуди, який обіцяв полякам істотне збільшення квоти заробітку, звільненої від оподаткування, і зниження пенсійного віку - за умови, що до влади повернеться партія Ярослава Качинського.

Тільки ці дві пропозиції можуть коштувати щонайменше
5 млрд злотих (понад мільярд євро). А соціальних пропозицій у ЗіС було більше - зокрема 500 злотих щомісячного додатка за кожну дитину. Звідки ЗіС візьме такі гроші? Передусім
1 січня 2016 р. мають з'явитися нові податки, які сплачуватимуть банки й гіпермаркети. Це має принести 1-2 млрд злотих, хоча й означатиме водночас підвищення цін на банківські послуги для населення, подорожчання кредитів і продуктів. ЗіС обіцяє також знизити основну ставку ПДВ з нинішніх 23% до 22, а разом з тим посилити податкову систему. Беата Шидло і Ярослав Качинський звертають увагу й на те, що багато представництв іноземних корпорацій не сплачують або сплачують у Польщі занижений податок, із чим новий уряд має намір боротися. Якою буде ця боротьба з податковою оптимізацією і чи не закінчиться відкритою війною з західним капіталом і надмірними перевірками підприємців - наразі невідомо. Політики ЗіС наголошують, що їхні пропозиції реальні, а зразком для Польщі має стати економічна політика, яку проводить угорський прем'єр Віктор Орбан.

Ще більші соціальні обіцянки лунали з вуст представників Об'єднаних лівих і партії "Разом", які, проте, не потрапили до нового Сейму. Це парадокс, але консервативний ЗіС перейняв роль соціально-економічної лівиці, що великою мірою відповідає на запитання, звідки взявся такий добрий результат цієї партії.

Соціальні й економічні пропозиції ЗіС гостро критикували політики Платформи й ліберали з "Сучасної" Ришарда Петру. Головний меседж Платформи на цих виборах був приблизно такий: Польща успішна країна, все більш-менш добре, істотні зміни не потрібні - просто слід продовжувати обраний курс і повільно, але стабільно підвищувати рівень життя. Дональд Туск називав цей курс "політикою теплої води в крані": мовляв, час великих реформ минув, настав час просто адмініструвати. Вибори показали, що поляки з таким підходом не погоджуються і хочуть радикальніших змін тут і тепер. Зрештою, попри очевидний економічний і цивілізаційний успіх, усе ж таки є чимало людей, які заробляють 1500 злотих на місяць (що у польських умовах означає виживання) або взагалі не мають шансів отримати гідну роботу. Це стосується насамперед невеликих міст і, наприклад, прикордонного з Україною Підкарпаття, де рівень життя відносно низький. ЗіС і новий рух Павла Кукіза дуже вдало скористалися з цих настроїв, тоді як Платформа справляла враження, наче її бачення польських реалій обмежується Варшавою і великими метрополіями.

Нинішні вибори відрізняються від попередніх (парламентських, європарламентських і місцевих) тим, що вперше з 2005 р. виборці не мали відчуття, що вибір є тільки між Платформою і ЗіСом. До останнього дня очевидним було тільки те, що до парламенту точно потраплять ці дві партії, а всі інші, крім "Разом", мали реальні шанси на подолання виборчого бар'єра. Ба більше: від того, чи потраплять менші партії до парламенту, залежало дуже багато. Поразка Платформи була всім зрозуміла, однак її політики до кінця сподівалися зберегти владу створенням широкої коаліції "всі, крім ЗіС". Це був би реальний варіант за умови, що до Сейму не потрапив би рух Павла Кукіза і таку коаліцію створили б Платформа, "Сучасна", Об'єднана лівиця і Польська селянська партія. Саме тому це були перші вибори з 1991 р., коли не спрацював аргумент "втраченого голосу" - мовляв, не варто голосувати за малі партії, бо вони можуть не потрапити до парламенту. Цього разу було навпаки: саме добрий результат "Сучасної", лівих, PSL і меншою мірою "Разом" міг завадити ЗіС створити уряд. Це й пояснює слабкий результат Платформи, частина електорату якої перейшла до "Сучасної", а також надзвичайно високу, як для Польщі, явку - 51%, тоді як найчастіше голосують усього 40% поляків.

Відсутність аргументу "втраченого голосу" забезпечила успіх новій ліберальній партії "Сучасна" Ришарда Петру - економіста, пов'язаного з Лешеком Бальцеровичем. "Сучасна" отримала 7,69% і матиме в парламенті 28 крісел. Сталося так попри те, що Ева Копач увесь час переконувала: за Петру голосувати не варто, бо він не пройде. 2011 року такий аргумент позбавив депутатських крісел партію "Польща - найважливіша" Павла Коваля (набрала 2,2%), але цього разу такі заклики не спрацювали.

Найбільшою ж несподіванкою стала поразка Об'єднаної лівиці - коаліції за участі Союзу демократичних лівих Лешека Міллера, Руху Палікота та менших лівих партій, зокрема "Зелених". Об'єднані ліві стартували як коаліційний комітет і не подолали виборчого бар'єра, який у такому разі становить не 5%, а 8. Забракло небагато - ліві отримали 7,55%. Це означає, що в новому Сеймі вперше з 1989 р. не буде лівих партій, а інтереси соціал-демократів представлятимуть тільки два сенатори: Марек Боровський і Гжежож Наперальський (вибори до Сенату, який складається зі 100 осіб, відбуваються за мажоритарною системою, до Сейму (460 осіб) - за пропорційною).

Лешек Міллер і Януш Палікот можуть "подякувати" за поразку у виборах новій партії "Разом", якій іще за тиждень до виборів давали всього 0,5% підтримки і яка остаточно набрала аж 3,6% і таким чином подолала 3-відсотковий бар'єр, який гарантує їй державне фінансування на найближчі чотири роки. "Разом" створили молоді люди радикальних лівих переконань. Її називають партією гіпстерів і лівих ідеалістів. Про неї більшість виборців уперше почула за кілька днів перед виборами, під час дебатів за участі лідерів усіх восьми політсил, переможцем яких назвали представника "Разом" Адріана Зандберга. Він був автентичний, позитивно вирізнявся на тлі "старих" політиків, що визнавали навіть його політичні опоненти. Добрий виступ Зандберга спричинив те, що 1-2% виборців, які мали голосувати за Об'єднану лівицю, остаточно віддали свої голоси за "Разом", а відтак до Сейму не потрапила жодна із цих двох політсил. Багато коментаторів вважають, що це переломний момент: нова лівиця відроджуватиметься вже не на за рахунок посткомуністів чи партії Януша Палікота, а майбутнє, можливо, належить саме "Разом", яка з державним фінансуванням має шанс розвинутися й отримати добрий результат на наступних виборах.

Оскільки ЗіС має абсолютну більшість - 235 крісел з 460 - і прихильного до неї президента, формування уряду відбудеться досить швидко. Протягом двох тижнів Анджей Дуда доручить Беаті Шидло створити уряд, а перші істотні зміни (наприклад податкова реформа) можуть розпочатися вже з 1 січня.

Іще цікавий нюанс: за часів Платформи політичним центром країни був Гданськ (з якого походив Туск і багато найвпливовіших політиків), а тепер таким містом стане Краків. З Кракова і регіону походять президент Дуда, майбутній прем'єр Беата Шидло і, можливо, кілька міністрів уряду, який вона сформує. Жителі Кракова розраховують, що це зміцнить роль "колишньої столиці" - зокрема, йдеться про реалізацію кількох важливих транспортних інвестицій і можливе переведення до Кракова якоїсь державної установи.

Не виключено, що на хвилі виборчого успіху Ярослав Качинський вирішить провести дострокові вибори до воєводських сеймиків. У майже всіх з них править коаліція Платформи і PSL, причому остання отримала надзвичайно високий результат - 24% порівняно з 5,13 на останніх виборах. ЗіС бере до уваги можливість створити два нові воєводства: Центральнопоморське і на правах воєводства виділену з Мазовії Варшаву як окреме місто (як Київ в Україні). Відтак з'явився б привід для проведення нових виборів до сеймиків, які могли б відбутися вже 2016 р.

В Україні ЗіС часто вважають найбільш проукраїнською партією, тому є надія на поліпшення польсько-українських відносин. Насправді ж може бути інакше, оскільки серед депутатів ЗіС не бракує осіб, пов'язаних з "кресовими рухами". А вони головною загрозою вважають не Росію, а культ Степана Бандери в Україні. Такі погляди, зрештою, домінують і серед депутатів руху "Кукіз-15", з якого до Сейму потрапили представники руху крайніх націоналістів. Ще одне проблемне питання пов'язане з потребою негайно "знайти" в бюджеті щонайменше 5 млрд злотих завдяки посиленню податкової системи, а зокрема й боротьби з контрабандою на українському кордоні. На контрабанді Польща втрачає 3–5 млрд злотих щорічно, а Україна могла б допомогти новому уряду Польщі одним рішенням - підвищити акциз на цигарки до європейського рівня і зменшити мито на ввезення вживаних автомобілів з Європи.