Політична корида

"Амбарна книга" (на кшталт тієї, що підмочила кар'єру Пола Манафорта) зіграла ще одну фатальну роль. Цього разу в Іспанії, де 1 червня парламент країни висловив вотум недовіри урядові Маріа но Рахоя.

Нині він уже не тільки екс-прем'єр, а й колишній керівник Народної партії. Тепер уряд очолив соціаліст Педро Санчес.

Рахой, який очолював кабінет із 2011 р. і залишив усі посади, песимістично оцінив перспективу свого наступника. За його словами, новий уряд нічого, крім нестабільності, Іспанії не дасть, оскільки лідер соціалістів, що його "підсидів", не виграв жодної виборчої кампанії. Мовляв, кермо влади в руках тієї людини, чиї претензії на владу іспанці систематично відкидали.

Тепер світова преса пише, що чудо не в тому, що Рахой пішов, а в тому, що сидів (у хорошому сенсі) так довго, як глибоко пущене "народниками" корупційне коріння.

Цю давню історію, що в пресі отримала назву "справа Гюртель", у далекому 2009 р. розплутувати взявся Бальтасар Гарсон. Суддя, який свого часу видав ордер на арешт Аугусто Піночета, заводив справи проти Генрі Кіссинджера і Сильвіо Берлусконі, цю гучну справу, що виявилася останньою, до кінця не довів: через надто вільне тлумачення деяких норм юриспруденції у 2012 р. його безславно позбавили права займатися юридичною практикою впродовж наступних 11 років.

Однак, на відміну від України, боротьба з політичною корупцією в Іспанії піренейським відлунням не закінчилася. Хоча починалося все з інформаційних вкидань, до яких іспанський імунітет не такий стійкий, як у нас. Активісти міжнародної хакерської організації Anonymous виклали в Мережу фінансові документи іспанської правлячої консервативної Народної партії з 1990-го по 2011-й рр. А впливова мадридська "Ель Мундо" одночасно опублікувала скани "амбарних книг" колишнього скарбника партії Луїса Барсенаса.

І все ж таки справа, що стосується незаконного фінансування правлячої Народної партії, корупції, шахрайства та відмивання коштів, до суду дійшла. Обвинувальні вироки вже підтверджені стосовно 29 осіб із 37 фігурантів. Усі вони були досить суворі. І хоча жоден із чинних представників іспанського уряду не фігурував в обвинуваченні, рішення суду мало руйнівні наслідки для Народної партії. Справа набрала широкого розголосу у 2009 р., але більшості підозрюваних не пред'являли обвинувачень аж по жовтень 2016 р.

Слідчі дали операції кодову назву GЯrtel (пояс) із натяком на одного з основних підозрюваних - бізнесмена Франциска Корреа (іспанське слово сorrea означає "пояс" у перекладі німецькою). Втім, лінгвістика - це тільки перша загадка масштабної "операції "И", що завершилася 24 травня, коли основні фігуранти справи отримали дуже серйозні терміни позбавлення волі та солідні грошові штрафи.

До 51 року ув'язнення засудили Франциска Корреа. Його визнали засновником корупційної мережі. Компанії Корреа отримували контракти від громадських організацій, муніципалітетів і автономних районів, таких як Мадрид, Валенсія й Галісія, а також допомагали іншим компаніям оминути юридичні заборони, прикриваючись партійним "дахом" (тривалий період місцеву владу очолювали представники Народної партії).

У процесі розслідування встановлено, що компанії Корреа організовували публічні заходи Народної партії в часи уряду Хосе Марії Аснара (1996-2004 рр.). Нинішній прем'єр Рахой тоді був заступником генерального секретаря і генеральним секретарем партії.

Втім, під час слухання справи до Рахоя юридичних претензій не було: його викликали як свідка. Він зумів переконати суддів, що про "чорну бухгалтерію" - ні сном, ні духом, як і про схеми незаконного фінансування. Мовляв, очолив партію консерваторів уже після вищезгаданих подій, тож усі питання - до "папєрєдніків".

Серед визнаних винним був і колишній партійний рахівник Луїс Барсенас, який зізнався, як написали іспанські газети, що приховував факти незаконного фінансування партії, відзначивши: керівництво партії "народників" знало про незаконні внески. Чи взяли до відома цей нюанс - незрозуміло, але з екс-скарбником вчинили строго: 33 роки в'язниці та майже 45 млн євро штрафу.

Врешті-решт, феміда ніяких порушень із боку нинішнього керівництва партії під час розслідування не знайшла, і можна б вважати, що партія відбулася легким переляком - штрафом на 245 тис. євро за попередні факти корупції. Якби не наступний політичний землетрус - ініційована соціалістами відставка кабінету міністрів.

Наприкінці минулого тижня лідер Іспанської соціалістичної робітничої партії Педро Санчес зареєстрував у парламенті пропозицію про вотум недовіри урядові Рахоя. І, згідно з національною конституцією, партія, як ініціатор, що зібрав за відставку вдосталь голосів, отримала право перебрати на себе обов'язки уряду. Добрати голосів для критичної маси з голосування за вотум недовіри їм допомогла, як зазначає іспанська преса, обіцянка провести дострокові парламентські вибори.

Для соціалістів, які вдруге поспіль поступилися консерваторам пальмою першості на парламентських виборах і в 2016 р. отримали на довиборах найнижчий за всю історію результат, - це непоганий шанс реабілітуватися в очах електорату. Але, як відомо, в політиці обіцянки не завжди мають юридично зобов'язуючу силу.

До того ж коли згадати, що ще свіжі спогади, як іспанцям довелося двічі впродовж півроку "волевиявлятися" (втретє підходу до урн їх позбавили ті ж соціалісти, які утрималися при голосуванні за уряд нині відставленого Рахоя після більш ніж 300-денного клінчу без кабміну), - бонусів соціалістам дострокові вибори не принесуть.

Санчес, який уже присягнув королеві Філіпу VI в монаршій резиденції - Палаці Сарсуела, хоче якнайшвидше призначити кабінет. 46-річний економіст, який ніколи досі не обіймав державних посад, демонструє готовність почати керувати. Якщо не брати до уваги хиткість Кабінету, правити можна до середини 2020 р.

Однак на цьому шляху надто багато перепон. Дещо можна зарахувати до ситуативних - падіння біржових котирувань, наприклад. Але цю ситуацію неважко вирівняти, - правда, для голосування з бюджету необхідна стійка більшість. Вона ж, у кращому разі, теж буде ситуативною.

Та й нинішній парламентський розклад далеко не райдужний. У соціалістів 84 з 350 мандатів. Зрозуміло, що з таким розкладом підійде схема ситуативної більшості, яка до болю знайома насельникам українського парламенту.

Більшість європейських спостерігачів, схоже, поділяють песимізм попередника Санчеса. Його майбутню політику вони вже охрестили "чудовиськом Франкенштейна", беручи до уваги, що вона розриватиметься між інтересами розрізнених сил, окремі з яких навіть не визнають конституцію Іспанії.

Послабити вплив різновекторних потенційних попутників можна, заручившись підтримкою партії "Подемос" - 71 мандат. Санчес навіть закликав лідера - Пабло Іглесіаса - об'єднати сили. Однак синергію майбутній очільник кабміну бачить по-особливому, не плануючи цементувати підтримку міністерськими портфелями.

Друга особа в "Подемос", Пабло Еченіке, назвав умови, за яких його партія підтримає соціалістів у найближчі тижні: уряд має негайно підвищити пенсії за старістю та допомогу для батьків із догляду за новонародженими, на що потрібно 4,5 млрд євро. Економісти ж одностайно стверджують: стан іспанської економіки зараз такий, що держвидатки не можна підвищувати навіть на один євро.

Зрозуміти Санчеса можна: іти на конфронтацію з Брюсселем Санчес не бажає, а "Подемос" - навпаки: партія хоче різко збільшити видаткові статті бюджету, всупереч вимогам Євросоюзу, переглянути самі відносини з ЄС, удвічі підвищити заробітну плату в Іспанії. Входити у клінч із керівництвом ЄС немає резонів, адже Брюссель - активний союзник у вирішенні питання каталонського сепаратизму.

Тим часом соціалісти обіцяють скасувати економічні реформи, проведені урядом "народників" під егідою Євросоюзу, оскільки, на їхню думку, вони ущемляють інтереси трудящих. Цілком імовірно, згладжувати гострі кути з Брюсселем доведеться Жозепу Борелю, що непогано знає європейську кухню, - у 2004-2007 рр. очолював Європарламент.

Але укріплювати треба і внутрішній фронт. Заснований попередником режим прямого управління Каталонією завершений, та й в іспанському парламенті дві каталонські партії підтримали під час голосування за вотум недовіри, - вони мають право розраховувати на заохочення. Чи вважатимуть вони "заліковим" призначення на посаду голови МЗС Жозепа Бореля? Він - каталонець, уже очолював зовнішньополітичне відомство в 1990-х в уряді Феліпе Гонсалеса. Однак виступає проти відокремлення Каталонії. Чи увінчається успіхом політика "наведення мостів", про яку публічно говорив новий голова уряду, маючи на увазі нормалізацію відносин із новим урядом Каталонії, проте тільки в рамках конституції Іспанії?

Апологет незалежності Каталонії, Хорхе Санчес-і-Піканьол, що вже 8 місяців перебуває в ув'язненні, закликав новий уряд переглянути свою політику "необговорюваної політичної єдності Іспанії", вважаючи це єдиним виходом із нинішньої кризи. Яка, до речі, далека від згасання.

Кім Торра, нинішній президент Каталонії, близький союзник і соратник Карлеса Пучдемона (нині суд Німеччини вивчає можливість його екстрадиції в Іспанію), вже викликає іспанського прем'єра на "розмову уряду з урядом", натякаючи, що має мандат на формування незалежної держави. Як зазначають у своїх коментарях світові агентства, Торра не приховує: у разі відмови Санчеса говорити про незалежність він має намір вирішувати питання про вихід Каталонії зі складу Іспанії в односторонньому порядку.

Санчес обіцяв ефективно боротися з корупцією, "оновити іспанську політичну систему", яка, за його словами, втратила привабливість в очах народу за роки правління Народної партії. Судячи зі складу нового кабінету, оновлення Санчес бачить через активне залучення в уряд представниць прекрасної статі (з 17 міністрів - 11 жінок), а також максимально справедливого врахування регіональних чинників при доборі.

Новий кабінет, за словами прем'єра, "має протистояти викликам XXI століття" - корупції, тероризмові, організованій злочинності, нерівності, дитячій бідності. І, природно, вести переговори з прибічниками незалежності Каталонії. Чи пройдуть вони за ідеальною для будь-якого центру формулою "і вовки ситі, і вівці цілі" - лишається тільки гадати.

Одне можна сказати напевно: "горда" меншість соціалістів, необхідність формувати ситуативну більшість, яка неминуче супроводжуватиметься обіцянками, інтригами й торгами, потребуватиме від Санчеса політичної граціозності, аналогічної тій, яку демонструють тореадори під час кориди. А чи довго живуть тореадори - цю статистику знає кожен іспанець.