Пізанська вежа американської демократії

6 січня весь світ став свідком того, як американська демократія захиталася й похилилася, але, як і знаменита Пізанська вежа, не впала, а залишилася стояти. Від часу перемоги Джо Байдена на листопадових виборах американська система правління витримала майже тримісячний штурм дезінформації з Білого дому, яку поширювали прибічники президента Трампа. А потім устояла перед натиском озброєного натовпу, що захопив Капітолій, намагаючись скасувати результати виборів.

І тут важливо нагадати факти: на листопадових виборах 2020 року Трамп не просто програв, він програв із тріском. За його суперника Джо Байдена проголосувало на сім мільйонів людей більше. Але це не все. Нагадаємо, що від кожного штату підраховуються голоси виборників, а не виборців. (Так, на виборах 2016-го Трамп переміг, набравши більше голосів виборників, але голосів виборців — на три мільйони менше, ніж Гілларі Клінтон.) Але на останніх виборах програш Трампа й тут виявився значним: президент отримав 232 голоси виборників, тоді як Байден — 306.

Що ж урятувало американську демократію, яка виявилася набагато уразливішою, ніж хотілося вірити? Відповідей на це запитання може бути кілька, але одна з них: на варті американської демократії передусім стояли вибудувана століттями державна машина і її непохитні захисники — скромні бюрократи та професійні військові.

Першим на захист демократичного процесу виборів піднялося Державне агентство з кібербезпеки та безпеки інфраструктури (CISA). Його публічна заява звучала так: «...немає доказів того, що якась система голосування видалила або загубила голоси, змінила голоси чи була якимось чином зіпсована» і що «вибори третього листопада були найнадійнішими в історії Америки». За це Трамп негайно звільнив главу агентства Кріса Кребса, а головний повірений виборчої кампанії Трампа Джозеф ДіДженова заявив, що Кребса слід «четвертувати, вивести на світанку й розстріляти». Проте все це не примусило Кребса замовкнути.

Однією з найважливіших лінією оборони у справі захисту виборів стали суди. Спроби президента заблокувати перемогу Байдена провалилися в судах Пенсільванії, Мічигану, Арізони, Невади, Вісконсіна, Джорджії та у Верховному суді США. «Виборці, а не юристи обирають президента», — написав суддя апеляційного суду Пенсільванії. Одне з найрізкіших рішень виніс апеляційний суд у Філадельфії, який ухвалив, що виборчий штаб Трампа не може скасувати результати голосування в Пенсільванії. «Оголошення виборів несправедливими не робить їх такими», — одностайно заявили судді. Показово, що судове рішення в цьому штаті було підготовлене суддею, якого Трамп сам призначив на посаду. «Вільні і справедливі вибори — це джерело життєвої сили нашої демократії, — написав суддя Стефанос Бібас від імені апеляційного суду. — Обвинувачення вимагають конкретних аргументів, а потім їх доказів. У нас немає ні того, ні того». Цей суд обвинуватив кампанію Трампа в «нескінченно повторюваних судових процесах» і зазначив, що суспільні інтереси диктують «підрахунок голосів кожного законного виборця, а не позбавлення права голосу мільйонів виборців, які проголосували поштою». Останнє слово сказав Верховний суд США, відмовившись навіть розглядати позов прибічників президента, котрі намагалися ще раз спростувати результати виборів. Врешті-решт, Трамп програв 60 судових позовів, не зумівши «нагнути» суди.

Суддів Верховного суду, апеляційного та окружних судів призначає президент і затверджує сенат США довічно. Ці люди непідвладні президентові, і його лють їх не турбує. Інша річ – професіонали-бюрократи: вони люди підневільні, сьогодні в них є робота й становище, а завтра їх усунули, звільнили й забули. Та й вони стали на захист виборчої системи в штатах, у яких Трамп намагався опротестувати результати виборів.

Особливо не поталанило держслужбовцям Джорджії, де Трамп набрав лише на дванадцять тисяч голосів менше, ніж Байден. У цьому штаті президент США назвав губернатора-республіканця Браяна Kемпа «нікчемним» і заприсягся назавжди зіпсувати йому кар'єру. А держсекретаря штату — республіканця Бреда Раффенспергера затаврував «ворогом народу», вочевидь наслідуючи Сталіна. Доки Трамп наполягав на перерахунку голосів, підбурювані ним прибічники погрожували держсекретареві розправою. «Не здумай провалити цей перерахунок. Від цього залежить твоє життя» — слова, якими Раффенспергер поділився з газетою The Washington Post. А на телефон його дружини стали надходити погрози сексуального характеру.

Не без ризику для життя на захист виборів публічно виступив і менеджер системи голосування Джорджії Габріель Стерлінг. «Усе це неподобство зайшло надто далеко, — сказав він, звертаючись до президента і його прибічників. — Це треба припинити». У результаті, Стерлінгу виділили охорону. На настійну вимогу президента, штат (витративши сотні тисяч доларів) тричі перераховував голоси. Дрібні помилки, які неминуче виявляють під час перерахунків, ситуації не змінили, і штат Джорджія затвердив перемогу Байдена. Але цим справа не обмежилася. Президент почав надзвонювати адміністраторам штату, намагаючись примусити їх нелегально змінити результати вже офіційно зафіксованих виборів. Остання телефонна розмова Трампа з Раффенспергером стала публічним надбанням: держсекретар опублікував її запис, щоб захистися від погроз найвпливовішої людини світу. Впродовж усієї розмови Раффенспергер і головний юрисконсульт його відділу відкидали твердження Трампа, що він переміг у Джорджії. Вони пояснювали президентові, що він покладається на спростовані теорії змови і що перемога Байдена з розривом в 11 779 голосів незаперечна.

Але Трамп не здавався. Він то погрожував цим чиновникам судовими переслідуваннями та народним гнівом, то намагався улестити їх, звертаючись до них як до товаришів-республіканців: «Отже, дивіться. Все, що я хочу зробити, це ось що. Я просто хочу знайти 11 780 голосів, що на одиницю більше, ніж у нас, бо ми виграли». На все це у стійкого Раффенспергера була одна відповідь: «Пане президенте, ваша проблема полягає в тому, що ваші дані неправильні».

Уламати суди й «нагнути» державних чиновників, відповідальних за вибори, Трампові не вдалося. Залишався ще один державний інститут, який міг би допомогти йому скасувати результати виборів і захопити владу. Очевидно, Трамп і його прибічники стали обмірковувати, як залучити до справи американську армію. Першим цей план озвучив колишній радник із національної безпеки, генерал-лейтенант у відставці Майкл Флінн. Саме його Трамп недавно помилував після того, як той визнав себе винним у брехні ФБР про свої контакти з колишнім послом Росії у США Сєргєєм Кисляком. Флінн ретвітнув пресреліз правої групи з Огайо під заголовком We the People Convention. У ньому містилася петиція, якою Трампа закликали оголосити воєнний стан, призупинити дію Конституції та примусити замовкнути ЗМІ.

Плани втягнути армію, очевидно, стали оформлятися у щось цілком конкретне, що серйозно стурбувало армійське начальство. Зазвичай американська армія та її генерали намагаються не брати участі в політичних тертях усередині країни. Але минулого вівторка Об'єднаний комітет начальників штабів збройних сил США та керівники підрозділів збройних сил направили військовослужбовцям попередження на випадок, якщо комусь із них спаде на думку підтримати захоплення влади Трампом: «Безпорядки з застосуванням насильства у Вашингтоні 6 січня 2021 року були прямим нападом на Конгрес США, будівлю Капітолію і наш конституційний процес», — заявили сім генералів та один адмірал. «Право на свободу слова і зборів не дає нікому права вдаватися до насильства, підбурювання до бунту або повстання», — ідеться я в заяві. «Будь-які дії зі зриву конституційного процесу суперечать не тільки нашим традиціям, цінностям і присязі: це — протизаконно», — попередило начальство підлеглих і нагадало, що обраний президент Джо Байден, вступивши на посаду 20 січня, стане їхнім головнокомандувачем.

Прийшовши до влади 2016 року, Трамп за активної підтримки своїх прибічників почав знищувати державні установи. Але система державних інститутів із її відданими справі професіоналами, правилами, законами та кодексом честі, яка створювалася століттями, виявилася сильнішою за властолюбного президента, що програв вибори, проте не бажав залишати свою посаду.