Післямова до мексиканських виборів: під боком США виростає новий Уго Чавес?

Новообраний президент Мексики Феліпе Кальдерон святкує перемогу на виборах, які відбулися ще 2 липня і спровокували тривалий «юридичний бій», що розділив країну. Федеральний виборчий трибунал після майже двох місяців невизнання перемоги Кальдерона його суперником, кандидатом лівоцентристської Partido de la Revoluciуn Democratica (Партії демократичної революції — PRD) Лопасом Обрадором, прийняв рішення на користь кандидата від правлячої Partido Acciуn Nacional (Партії національної дії — PAN). І тепер Феліпе Кальдерон має вступити на посаду 1 грудня 2006 року. Лідер PAN, виступаючи на арені для бою биків перед десятками тисяч своїх прихильників у Мехіко, наголосив: «Сьогодні я хочу закликати до примирення між усіма мексиканцями, незалежно від того, за кого вони проголосували».

Говорячи про майбутні дії Феліпе Кальдерона, одні мексиканські аналітики кажуть, що він повинен прагнути об’єднати країну, яку глибоко розділили вибори, й намагатися довести законність свого мандату, оскільки частина населення вважає, що він здобув перемогу шляхом обману. А також спробувати домовитися з опозиційними депутатами, щоб мати змогу реалізувати заплановані реформи, позбавити наркодилерів можливості проникати в урядові установи й вирівнювати розподіл доходів між громадянами країни. На думку інших експертів, ймовірність продовження політичної конфронтації в суспільстві послабить перехід Мексики до демократії, а також провокуватиме інші виклики, яким повинен буде протистояти уряд Феліпе Кальдерона.

У своїй першій промові після підтвердження обрання на посаду президента Кальдерон заявив, що його першочерговими завданнями будуть боротьба з бідністю, суспільна безпека та створення нових робочих місць. А задовго до проголошення перемоги, в середині серпня, консервативний кандидат обіцяв навіть бути набагато лівішим, аніж його суперник. Кальдерон заявив, що продовжуватиме фіскальну консервативну політику Вісенте Фокса, водночас хоче запровадити єдину ставку податку на прибуток. Попри те, що Партія національної дії у парламенті Мексики — найбільша політична сила, її ліві опоненти після виборів перетворилися на другу силу, і PAN, не маючи абсолютної більшості, потребуватиме союзників для реалізації задекларованих реформ.

Законодавці з Партії демократичної революції 52-річного Лопаса Обрадора запевняють, що вони не визнають Кальдерона президентом, і, видається, рішуче налаштовані «вставляти палиці в колеса» всім ініціативам нового мексиканського лідера.

Однак обраний президент Мексики вірить, що досягнути загальнонаціонального консенсусу все ж таки можливо. Так, під час своєї першої зустрічі з іноземною пресою Феліпе Кальдерон повідомив, що готовий піти на компроміси з Лопасом Обрадором і політичними силами, які його підтримують, задля досягнення домовленостей та утворення сприятливого клімату примирення у країні. На його думку, «в політиці поступатися — не означає поводитися нечесно, а означає дослухатися до аргументів і причин, які приведуть до порозуміння». Кальдерон проголошує: «...для того, аби перетнути безодню, потрібно навести мости, і для моїх противників завжди будуть відчинені двері, якщо вони вирішать її перетнути. Я вірю у можливість діалогу».

Проте екс-кандидат від лівих сил залишається на твердих позиціях щодо своїх рішучих планів створити «уряд опору», паралельний урядові офіційного переможця, який будує стратегію примирення. Обрадор далекий від того, аби визнати свою поразку в 0,56 %, і тому шлях до примирення видається надзвичайно тернистим. «Не може бути законним і легітимним уряд, який з’явився у результаті обману, як і неможливий після політичної виборчої образи та обману суспільний мир, неможливе досягнення злагоди між мексиканцями», —говорить він.

Лопас Обрадор повідомив, що на цей час майже мільйон громадян зареєструвалися для того, аби укласти Національну демократичну угоду. В ній має бути зафіксовано, чи визнає опозиція «уряд узурпаторів», чи планує створити свій власний «легітимний уряд» або Національне координування громадянського мирного опору. Що може означати поява такої угоди? «На першому етапі, — вважає Обрадор, — це рішення стало б засобом протесту в рамках громадянського мирного опору, після обману і нехтування конституційним порядком. Створити уряд — означає протестувати проти узурпації. Він став би відповіддю злочинному світові політики, який виявив неповагу до мексиканців. Але, крім того, уряд, що з’явився б після підписання угоди, узаконив би практику опору і захисту мексиканських знедолених та бідняків, захистив би національне багатство, атакував би безкарність і розкрадання, змушував би дотримуватися права на інформацію й наполягав би на демократизації урядових установ».

Очевидно, що представники різних політичних поглядів ситуацію в Мексиці оцінюють діаметрально протилежно. Так, канцлер Луїс Ернесто Дербес переконаний: «злива поздоровлень», отриманих обраним президентом Феліпе Кальдероном, свідчить, що результат мексиканських виборів підтриманий міжнародною спільнотою. На прес-конференції він сказав, що підтримка висловлена не лише у поздоровленнях від урядів, із якими Мексика має зв’язки, а й у різноманітних публікаціях у зарубіжній пресі. З приводу напруження у суспільстві він висловився так: «Напруження не є критичним, воно існує в усіх демократіях», наводячи як приклад виборчі процеси в Німеччині та Італії.

Загалом, можна навести ще й приклад українського протистояння, але ситуація у Мексиці, з урахуванням непримиренної позиції екс-кандидата, схоже, набуває зовсім іншого розвитку. Лопас Обрадор — не лише досвідчений і харизматичний політик. Він має всі можливості для тривалої мобілізації на свою користь широких народних мас, що, у свою чергу, значно підвищує вплив його Партії демократичної революції. Мобілізовуючи натовпи політичних фанатиків, які мають намір створити уряд непокори, Обрадор ставить перед собою завдання перешкодити дійовому функціонуванню уряду Феліпе Кальдерона, а його політична програма побудована на створенні перешкод новообраному президентові.

Поступки Обрадора торкнулися лише зняття на кілька годин вуличної блокади в центрі столиці, яка триває від 30 липня, у зв’язку з проведенням традиційного військового параду, що пройде 16 вересня у День незалежності Мексики. Того ж дня, після військового параду, на площі Зокало Обрадор оприлюднить Національну демократичну угоду, яка остаточно визначить курс протистояння, а також і його особисте майбутнє як політичного лідера.

Лопас Обрадор пропонує звернутися до 39-ї статті мексиканської конституції, якою зафіксовано, що народ має право змінювати уряд, коли він вважатиме це за потрібне. Не визнаючи Феліпе Кальдерона легітимним президентом, опозиціонер наполягає, що потрібно скликати установчі збори для вирішення питання легітимного уряду і легітимної влади. І хоча експерти з установчого права оцінюють це рішення Обрадора як юридично не виважене, керівництво лівої опозиції стверджує, що воно побудоване суворо на законі. На думку сенатора Рікардо Монреаля, «пропоноване рішення буде легітимним, оскільки збори скликатимуться відповідно до статті 39 конституції, в якій зазначається, що національний суверенітет залежить від рішення народу».

Отож Феліпе Кальдерону аж ніяк не доводиться розраховувати на можливість «гладкої» передачі влади 1 грудня від президента Вісенте Фокса. Якщо навіть Лопас Обрадор не спроможеться усунути Кальдерона ще до отримання ним офіційних президентських владних повноважень, виникають сумніви, що йому вдасться створити уряд національної єдності.

Однак механізм правонаступності влади вже запущений, і команди діючого й майбутнього президента розпочинають підготовку до передачі владних повноважень. Водночас чиновники, відповідальні за проведення виборів, повідомили, що вони готуються до спалення виборчих бюлетенів спірних президентських виборів, незважаючи на звернення обох кандидатів із проханням зберегти їх. Луїс Карлос Угальде, голова Федерального виборчого інституту (IFE), наголосив у листі до обраного президента Феліпе Кальдерона, що у законі чітко прописана необхідність спалення виборчих бюлетенів, щойно процес виборів буде завершений, заявив він.

І хоча збереження бюлетенів навряд чи здатне допомогти Лопасу Обрадору, проте їх відсутність може стати потужним козирем у перманентному опротестуванні ним результатів виборів. Незважаючи на заключне рішення суду, представник PRD Герардо Фернандес заявив, що чиновники повинні перерахувати виборчі бюлетені, перш ніж їх знищувати, аби зникли сумніви щодо виборів.

Безумовно, президентські вибори у Мексиці виявилися найбільш сумнівними, можливо, за всю сучасну історію нації. Однак навряд чи на цьому закінчиться протистояння між прихильниками Партії національної дії та Партії демократичної революції. Противники новообраного президента Кальдерона стверджують, що після цих виборів згорнувся короткочасний демократичний експеримент у Мексиці, розпочатий у часи правління Вісенте Фокса, коли після довгих десятиліть правління однієї партії влада перейшла в руки режиму, дружнього до Вашингтона.

Мексика за президента Фокса була «останньою лінією фронту» між Північною і Південною Америкою, за якою «окопалися» венесуельський президент Уго Чавес та його політичні однодумці в Болівії і Перу. Загалом, Мексика, керована лівим режимом, створювала б непотрібні складнощі інтересам Сполучених Штатів на їхньому «задньому дворі», з огляду на поточну ситуацію в усій Латинській Америці.

Однак це зовсім не означає, що через шість років або й раніше ліві не прийдуть до влади у Мексиці, оскільки політичне протистояння, запущене непримиренним Лопасом Обрадором, має всі шанси з часом перерости у тріумфальну перемогу на наступних виборах. Як вважають деякі експерти, під боком у США виростає новий Уго Чавес чи навіть Фідель Кастро. Якщо ліві переможуть у Мексиці наступного разу, то ліві в Латинській Америці, з огляду на швидкість, із якою соціалістичні лідери приходять там до влади, можуть отримати домінуючі ролі.

Власне, не обов’язково, щоб вибори «були вкрадені» у Лопаса Обрадора. Такий критично незначний відрив одного кандидата від іншого цілком можливий, але електорат екс-кандидата, який складається з бідного населення Мексики, не має жодного іншого місця для ідентифікації своїх проблем і вимог зважати на його права, крім вулиці. У кожному разі, сьогодні мексиканське суспільство розколоте навпіл, і для нового президента країни дуже важливо знайти шляхи, які б дозволили об’єднати в одне ціле ці роз’єднані половинки.