ПІДСУМКИ З РУПЕРТОМ МЕРДОКОМ

Цього тижня керівники холдингів «Медиа-Мост» і «Газпром-Медиа» досягли мирової угоди щодо заборгованості «Моста» «Газпрому». Було вирішено, що частину акцій «Медиа-Моста» передадуть «Газпрому-Медиа» для наступного перепродажу іноземному інвестору. Хто саме буде цим інвестором, сказати дуже непросто. Джерела в російській столиці називали Руперта Мердока, але представники найбільшого західного медіа-магната поки що відхрещуються від цієї інформації. «Медиа-Мост» пояснює потребу присутності в угоді іноземного інвестора тим, що саме це дозволить забезпечити незалежність компанії. Зовні все має дуже пристойний вигляд. Попри спроби держави підпорядкувати собі медіа-холдинг, який прагне свободи слова, його керівники змогли відстояти своє право на незалежність і навіть погодились на присутність у холдингу західного капіталу. Ура!

Але якщо звернутися до історії питання, ситуація постане трохи в іншому освітленні. Варто пригадати, що телекомпанія НТБ і весь холдинг «Медиа-Мост» були створені Володимиром Гусинським зовсім не задля розвитку свободи преси в Росії. Ініціатором першого проекту Володимира Гусинського — газети «Сегодня» — був не хто інший, як Михайло Леонтьєв, перший російський журналіст, який заслужив звання «державного». Саме Леонтьєв, редактор відділу економіки «Независимой газеты», вмовив своїх амбітних колег за першим у країні вільним виданням пристати на пропозиції приятеля-бізнесмена й піти працювати в «Сегодня». Проект став початком кінця блискучої команди «Независимой», а Леонтьєв — ідеологічним куратором видання. Коли Гусинський кокетливо казав, що, розгортаючи свіжий номер «Сегодня», він не знає, з ким ще його посварять журналісти, — він трохи лукавив. Інша річ, що процвітаючий бізнесмен зрозумів: справжнього впливу можна досягти не газетою, а телевізором. І так само, як найамбітніші газетярі були використані для створення «Сегодня», найамбітніші телевізійники — для створення НТБ. До речі, той самий Леонтьєв, який невдовзі пішов від Гусинського, не в останню чергу, через незатребуваність газети, згодом знайшов собі місце пропагандиста спочатку на каналі Юрія Лужкова ТБЦ, потім на каналі Бориса Березовського ГРТ, а зараз — на каналі ГРТ Володимира Путіна... На телебачення поставили всі, хто хотів бути затребуваний владою і впливати на владу. Роль телекомпанії НТБ у передвиборній кампанії Бориса Єльцина важко переоцінити. Навіть у своїй останній книзі мемуарів «Президентський марафон», написаній уже після того, як Кремль і Гусинський побили горшки, екс-президент особливо відзначає заслуги Ігоря Малашенка, що очолив сьогодні «телевізійну опозицію». Роман із владою тривав би нескінченно — власне, заради цього роману Гусинський і затіяв медіа-діяльність — якби в медіа-магната не було щасливіших конкурентів у боротьбі за вплив на Кремль... Результат відомий: Гусинський та його ЗМІ поставили на Євгена Примакова, Юрія Лужкова і «Отечество»—«Всю Россию». Березовський та ГРТ — на Володимира Путіна і поспіхом створене «Единство». Виграв Березовський, з приводу чого він, за його ж словами, не шкодує навіть тепер, коли його стосунки з новим президентом значно погіршилися. Можу повірити в щирість Березовського: поява при владі Примакова з Лужковим, перший із яких явно прихильно ставився до комуністів, а другий мріяв про переділ власності, була б ще неприємнішим випробуванням не лише для Бориса Абрамовича, а й для всього російського суспільства... Хоч як би там було, а відкритої підтримки суперників Кремль Гусинському так і не вибачив. Медіа-магнату довелося мимоволі ставати опозиціонером, як і керівникам його ЗМІ, кожен із яких — яскравий взірець «державного журналіста» нової формації. Переходити в опозицію захотіли не всі: керівник НТБ Олег Добродєєв пішов на державне Російське телебачення — і слідом за новим головою ВДТРК потягнулися кадри з його «рідної» телекомпанії.

У Кремлі вирішили використати скрутне матеріальне становище холдингу Гусинського, що виживав насамперед через свою потрібність державі. Для нової влади ситуація ускладнювалася тим, що головний кредитор холдингу — «Газпром» — зовсім не планував «лягати» під Путіна. Лише після того, як більшість у раді директорів «Газпрому» реально перейшла до представників влади, Кремль змусив Рема Вяхірєва посилити керівництво «Газпрома-Медиа» Альфредом Кохом і зажадати «Медиа-Мост» у Гусинського... Гусинський опирався. Нова влада з властивою їй чекістською завбачливістю сердечно порекомендувала Лефортово. Гусинський погодився продати холдинг, а потім розповів, як... Все це відомо, а тільки грошей на ЗМІ в Гусинського все одно немає. Тому сторони прагнуть того самого, що й раніше. Кремль — контролю над ЗМІ, Гусинський хоче вийти з гри якомога краще й дорожче. Ідея із західним інвестором — хороша ідея. Ми добре пам’ятаємо, як покійний пан Максвелл видавав вибрані праці покійного пана Брежнєва, а нині живий пан Мердок відмовився видавати мемуари нині живого європейського комісара й екс-губернатора Гонконгу Кріса Паттена, щоб не псувати відносин із КНР. Якщо Мердок не боявся західної суспільної думки, коли йшлося про комуністичну державу, чи стане він її боятися, коли йтиметься про демократичну Росію! Та навпаки: звинуватить своїх критиків у небажанні сприяти реформам у великій країні!

Для мене набагато серйознішим симптомом швидкого кінця НТБ і всього холдингу Гусинського — або, якщо хочете, його перетворення — стала відставка директора інформаційного мовлення телеканалу Володимира Кулістікова. Кулістіков, який прийшов на НТБ із московського бюро радіо «Свобода» — яскравий приклад адміністратора, котрий мислить стратегічно і бере участь виключно у вдалих проектах — і не навздогін за непотрібною цій людині славою, а з урахуванням завдань, що стоять перед державою. Тепер Кулістіков очолить РІА «Новости», яке здатне стати провідним інформаційним закладом Кремля. Офіси рекламних фірм і PR-структур, що зазвичай пов’язують з міністром преси Михайлом Лесіним, редакції провідних російських мережних ЗМІ, які курирує Гліб Павловський, — усе це міститься в будинку РІА «Новости», поруч з урядовим Російським інформаційним центром. Поява Володимира Кулістікова в головному кабінеті РІАН ніби логічно завершує вибудувану піраміду. Крім того, тепер Кулістіков і Добродєєв, який колись запросив його на НТБ, знову працюватимуть разом. Ці професіонали не звикли програвати і не цікавляться тими, хто програв. Отже, не виключено, що закордонному інвестору, який зважиться придбати акції «Медиа-Моста», залишиться лише відома торгова марка НТБ. А концепцію компанії доведеться продумувати нову. Без Добродєєва, Кулістікова та інших державних журналістів і менеджерів. І без Гусинського, Кисельова та Малашенка, оскільки держава домагатиметься, щоб вони обов’язково пішли. У кожному разі це буде вже зовсім інший холдинг. І зовсім інше телебачення...