ПЕРСПЕКТИВИ НЕЙТРАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Позаблоковий статус визначає умови, за яких держава може здійснювати свою політику в сфері безпеки. Україна, яка проводить позаблокову зовнішню політику і фактично намагається дотримуватися нейтралітету, може ефективніше забезпечити свою національну безпеку, реалізуючи політику нейтралітету на основі міжнародного права і відповідної зміни своїх законів.

Сьогодні часто можна чути, що Україна стала своєрідним буфером, який гасить на собі «удари» розбірок між Сходом і Заходом. Зовнішньополітична і внутрішньополітична обстановка в нашій країні, а також досвід розвитку державності і причин, які послужили прийняттю нейтралітету Швейцарією, Австрією, приводить до думки про доцільність отримання Україною статусу нейтральної держави. При проведенні історичних паралелей між Австрією, що має спільну культуру та мову з Німеччиною і свого часу входила до її складу, та Україною, що була складовою частиною Російської імперії, СРСР, можна побачити чимало схожого. Тому аналіз новітньої історії становлення державності Австрії складає для нас особливу цінність.

Перше згадування про постійний нейтралітет нашої країни зустрічається в Декларації «Про державний суверенітет України», затвердженій Верховною Радою УРСР як закон (№ 55-ХII від 16.07.1990 р.). У Декларації було заявлено про намір України стати в майбутньому постійно нейтральною державою, що не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не мати, не виробляти і не отримувати ядерної зброї. У законі України про оборону від 06.12.91 р. також сказано, що країна прагне до нейтралітету і до дотримання трьох неядерних принципів.

Розглянемо переваги й недоліки політики нейтралітету для України у випадку вибору нею статусу нейтральної держави.

Прийняття цього статусу дозволить нам будувати рівноправні економічні взаємини з усіма державами, не беручи до уваги їхню причетність до військово-політичних блоків. При цьому до України не можуть застосовуватися дискримінаційні заходи. З досвіду нейтралітету Австрії, Швейцарії, Швеції та Фінляндії варто очікувати сприятливих умов для розвитку економіки, а також зростання інвестицій за рахунок появи реальної можливості гарантувати іншим державам і приватним фірмам стабільність розвитку зовнішньої та внутрішньої політики України на довгостроковий період.

Варіант прийняття Україною постійного нейтралітету також значною мірою дозволить демпфірувати її економічну слабкість і залежність від імпорту енергоносіїв зі Сходу як потенційну загрозу втрати незалежності чи навіть державності через економічну експансію з боку інших держав (яка вже нині здійснюється).

Водночас це не усунуло б її від повноцінної участі в міжнародній політиці, бо нейтралітет аж ніяк не передбачає самоізоляцію. Вона зможе й надалі активно брати участь у миротворчих операціях по лінії ООН, у програмі НАТО «Партнерство заради миру», співробітничати з ЄС (або вступити в цю організацію, як, наприклад, Австрія, Швеція) тощо. Це також підтверджується досвідом нейтральних держав.

За нинішніх обставин важливо те, що нейтралітет зможе стати гарантією збереження територіальної цілісності та єдності України, а також дозволив би їй утримувати безпечну дистанцію від Росії і не дав би повторити долю Білорусі, яка втратила при тісному зближенні з РФ більшу частину свого суверенітету. (Водночас ця дистанція не повинна заважати мати добрі стосунки з РФ у всіх галузях економіки й політики.)

Проголошення нейтралітету вирішило б питання виведення російських військ із Криму: можливий варіант денонсації договору про базування Чорноморського флоту (у випадку визнання Росією нейтралітету України) або мотивована відмова України від пролонгації договору по закінченні терміну його дії на підставі нейтралітету. Водночас це позбавило б кримських сепаратистів і їхніх патронів у РФ бази для дестабілізації обстановки на півострові. Значно зменшилася б напруга в суспільстві щодо вирішення питання орієнтації України на Захід чи Схід, а також вступу в НАТО, повномасштабного приєднання до СНД чи до військово-політичного союзу Білорусь—Росія.

Простому громадянину України значно легше сприйняти позитивні та негативні особливості нейтралітету, аніж переваги чи недоліки (зокрема, для себе особисто й у цілому — для країни) вступу України в НАТО чи приєднання до військово-політичного союзу Білорусь—Росія. З цієї точки зору нейтралітет також сприяє єдності громадян України та розвитку нації. А враховуючи дуже низьку громадську активність наших співвітчизників останнім часом (90% населення України не беруть участі в будь-яких громадських об’єднаннях, партіях, рухах тощо), нейтралітет міг би стати саме тією «об’єднуючою ідеєю нації», яку так довго не можуть знайти в Україні.

Варто очікувати, що в українських умовах досить значну громадську підтримку, насамперед, порівняно з полярно орієнтованими політичними силами, здобула б партія, яка оголосила б про своє прагнення домагатися нейтрального статусу України. Далеко не всі країни це вітатимуть. Однак не можна не погодитися з тим, що відкрита боротьба проти прагнення України стати нейтральною не буде підтримана переважною більшістю населення будь-якої цивілізованої держави і її уряду.

Без сумніву, навіть офіційно проголошене Україною бажання стати нейтральною державою ще не означає здобуття нею справжнього нейтралітету — буде потрібен певний час. Так, наприклад, Австрія з великими труднощами йшла до свого нейтралітету майже десять років. Для досягнення цієї мети Україні також необхідно подолати чимало перешкод. Наприклад, варто очікувати великої протидії з боку РФ, яка в цьому випадку втратить можливість базувати ЧФ у Криму, а також утратить перспективи залучення України у військово-політичні союзи СНД.

У зв’язку з подіями 11 вересня Україна в черговий раз опинилася на роздоріжжі. Безсумнівно, країна має сприяти боротьбі проти тероризму. Однак варто поставити питання, які її потенційні можливості для реального внеску в цю боротьбу? Звісно, якби Україна мала розвинену економіку, високий рівень життя народу, сучасні Збройні сили з відповідним фінансуванням, надійні кордони, хороше медичне забезпечення, здатне захистити населення від біологічної та бактеріологічної зброї, надійних союзників, то тоді, звичайно, їй можна і потрібно бути активною в боротьбі проти тероризму. Є бажання — є реальні можливості. Третій закон Ньютона ніхто не скасовував — сила дії дорівнює силі протидії. Що сильніше ми «втягуємося і залучаємося», то більше нам доведеться відчувати тиск як США та Росії, так і частини арабського світу. Чи зможемо ми уникнути негативних наслідків для України і її народу, якщо самі ледь-ледь стоїмо на ногах? Адже Австрія, Швейцарія, Швеція, Фінляндія, Туркменія теж засудили тероризм і борються з ним, але по-своєму. Водночас їхнє економічне становище набагато краще від нашого. Певне, за нинішніх обставин нам уже нині доцільно орієнтуватися на політику нейтральних держав і, перебуваючи насамоті (поза НАТО і Ташкентським договором), не займатися самодіяльністю. Не треба рвати єдину сорочку на грудях у бажанні допомогти «ближньому». Вона нам іще знадобиться.

За умови здобуття реального нейтралітету Україна, враховуючи розміри її території і чисельність населення, згодом дійсно могла б стати однією з основних нейтральних держав світу й отримати новий імпульс для свого розвитку і європейської інтеграції.