ОСТАННІЙ ІСПИТ

Тиждень тому ситуація навколо Іраку перевернулася з ніг на голову. Ще в четвер Багдад носив ореол мученика, беззахисної жертви гегемоністських американських зазіхань, а в п’ятницю він перетворився на країну-парію, що демонстративно ігнорує справедливі й законні вимоги світового співтовариства. Тривалий час м’яч був на американському боці, а тепер, після потужного й влучного удару Вашингтона, він опинився на іракському. Зважаючи на все, надовго...

Минулої п’ятниці Рада Безпеки ООН ухвалила багатостраждальну резолюцію щодо Іраку, проект якої запропонували США й Великобританія. Після голосування, що підбило риску під двома місяцями дипломатичної роботи з координації тексту, генеральний секретар ООН Кофі Аннан закликав Багдад скористатися наданою можливістю роззброїтися й «покласти край ізоляції та стражданням іракського народу».

Відповідно до резолюції, Ірак повинен надати інспекторам ООН право негайного, безперешкодного й абсолютно беззастережного обстеження будь-яких об’єктів на предмет наявності зброї масового знищення, включно з президентськими комплексами Саддама Хусейна. Крім того, у тексті міститься попередження про «серйозні наслідки» для Багдада, якщо той відмовиться підкоритися. Але найголовніше — у документі немає навіть натяку на необхідність ще однієї резолюції ООН, яка давала б мандат на силову акцію.

Незадовго до початку засідання Ради Безпеки іракська влада виступила з різкою критикою резолюції, заявивши, що вона є лише приводом для США, щоб розпочати військові дії проти Іраку. А зразу після голосування посол Іраку при ООН Мохаммед аль-Дурі заявив, що його країні буде складно виконати вимоги резолюції, яку він охарактеризував як «волю Сполучених Штатів, нав’язану решті світу». І все-таки іракська влада усвідомлює, що відтепер у неї лише два шляхи — або виконати поставлені умови, або готуватися до війни. Недарма ж президент США назвав нову резолюцію «останнім іспитом для іракського режиму». Причому екзаменатори (оонівські інспектори) були готові вирушити в Багдад уже 18 листопада, через три дні після останнього терміну, встановленого для іракського керівництва Радою Безпеки. Протягом сорока п’яти днів інспектори повинні почати працювати й через два місяці відзвітувати про поведінку Багдада.

Першим на ультиматум ООН відповів іракський парламент. На своїй екстреній сесії він ухвалив рекомендувати очолюваній Саддамом Хусейном раді революційного командування не приймати умов резолюції Ради Безпеки.

Спікер парламенту Саадун Хаммаді пояснив таке рішення тим, що Ірак нібито вже виконав усі резолюції ООН, які стосуються арсеналу зброї масового знищення, і тепер вільний від неї. А нову резолюцію він назвав провокаційною та принизливою, по суті, «преамбулою війни». За його словами, Іраку нав’язуються явно нездійсненні умови, які ущемляють його національний суверенітет, а резолюція є відвертим втручанням у внутрішні справи країни й виразним підтвердженням агресивних намірів адміністрації США. Парламентарії одноголосно проголосували за рішення, відповідно до якого інспекторам ООН не буде дозволено повернутися в Ірак, хоча право останнього слова залишено іракському лідеру.

Хоч як дивно, члени парламенту не прислухалися до думки сина Саддама Хусейна Удая, який напередодні намагався їх умовити все-таки дати дозвіл на повернення інспекторів в Ірак. З другого боку, іракський парламент практично завжди голосує так, як вважають за потрібне президент країни та його найближчі соратники. Тож не дивно, що в окремих оглядачів склалося враження про появу незгоди між іракською елітою та парламентаріями. Насправді голосування в парламенті може виявитися своєрідним спектаклем для зовнішнього вжитку, засобом, вибраним іракською владою для вираження свого негативного ставлення до резолюції ООН.

Удай зіграв перший акт, закликавши прийняти резолюцію, оскільки Ірак втратив ініціативу в цьому питанні. Акт другий: парламент, цілком підпорядкований Саддаму, цю ідею відхилив. Відкривається можливість акту третього, у якому мудрий лідер Саддам Хусейн в інтересах нації виводить країну з безвиході, яка утворилася. Виходячи з цього, аналітики одностайно прогнозували, що Хусейн, витримавши максимально можливу паузу, зрештою цей документ усе-таки підтримає.

Скажи він Раді Безпеки ООН «ні» — це було б рівносильно запрошенню американських танків у країну.

Тож реально в Саддама Хусейна залишалося тільки два варіанти відповіді: погодитися на режим інспекцій у принципі, але при цьому наполягати на переговорах про деталі режиму, або ж просто сказати «так». І, попри думку більшості спостерігачів про те, що іракський лідер вибере перший варіант, він вибрав другий.

Не минуло й доби після знаменного рішення іракського парламенту, як Кофі Аннан одержав від міністра закордонних справ Іраку Наджі Сабрі листа, яким той сповістив генсека ООН про готовність виконати положення резолюції ООН про роззброєння своєї країни.

Рішення Багдада погодитися з оонівськими вимогами західні союзники зустріли без надмірних емоцій. Представники Білого дому дали зрозуміти, що Ірак лише виконав те, чого від нього вимагали. Крім того, американці вважають, що про справжні наміри Багдада можна буде судити після 8 грудня — саме тоді Ірак повинен надати ООН повний звіт про свій арсенал хімічної, бактеріологічної та ядерної зброї. Цілком імовірно, що Саддам Хусейн проведе найближчих три тижні в торгах про те, що і як саме інспектори можуть перевіряти — й одночасно ховатиме від них свій арсенал. Тож Вашингтон закликає ООН бути готовою до будь-яких дій іракської влади із замітання слідів.

У кожному разі, Ірак постарається зробити все, від нього залежне, для виконання умов ухваленої резолюції бодай через страх воєнних дій Сполучених Штатів. Саддам Хусейн сьогодні поводиться зовсім не так, як десять років тому, нападаючи на Кувейт. Відтоді погляди іракського президента неабияк змінилися. Але найголовніше навіть не в зміні його світовідчуття, а в тому, що Саддам смертельно наляканий, він боїться втратити все, а така можливість сьогодні реальніша, ніж будь-коли.

Проте, з іншого боку, найменша технічна помилка з боку Багдада може призвести до найсерйозніших наслідків. Зверніть увагу: донедавна адміністрація президента Буша постійно говорила, що метою США є зміна режиму в Іраку. Однак останнім часом це формулювання в публічних заявах офіційних американських осіб звучить дедалі рідше, йдеться головним чином про інспекції та про роззброєння Багдада. Але навряд чи варто вважати, що Білий дім раптом відмовився від своєї головної мети. Швидше за все, адміністрація США трохи пом’якшила свою риторику перед голосуванням Ради Безпеки ООН виключно з тактичних міркувань.

Як поведеться Білий дім, якщо Саддам Хусейн раптом скрупульозно виконає всі умови резолюції ООН і надасть інспекторам абсолютно безперешкодний доступ до всіх об’єктів, що їх зацікавлять, сказати важко. Швидше за все, президентові Бушу тоді складніше буде знайти підтримку своїм аргументам про те, що Ірак є військовою загрозою для регіону й усього світу. Причому йдеться не тільки про підтримку такої позиції іншими країнами, а й про внутрішньоамериканський консенсус із цього питання. Нещодавно газета «Вашингтон пост» зробила припущення, що навіть усередині адміністрації президента існують розбіжності у визначенні моменту, коли воєнні дії стануть неминучими. Але та ж сама газета відзначила, що в американському керівництві практично немає людей, котрі розглядають можливість відмови від застосування сили, оскільки ніхто не вірить, що Саддам Хусейн виконає всі висунуті йому вимоги.

Утім, оглядачі все-таки вважають, що в остаточному підсумку все залежатиме від рівня виконання Іраком умов резолюції. Якщо Ірак не допустить кричущих порушень, то Сполученим Штатам складніше буде переконати міжнародне співтовариство в необхідності починати війну. Усе залежатиме від того, на яку оцінку складе Саддам Хусейн свій останній іспит.