Оператор газопроводу «Північний потік-2» програв суд у Німеччині

Отже, вердикт ІІІ Колегії з антимонопольних питань Вищого земельного суду Дюссельдорфа оприлюднений. Суд розглянув скаргу швейцарської за місцем реєстрації, стовідсотково газпромівської за власністю компанії-оператора Nord Stream 2 AG на те, що німецьке Федеральне мережеве агентство Bundesnetzagentur відмовило їй у виведенні «Північного потоку-2» з-під дії Третього енергопакета ЄС. Скаргу відхилено.

Таким чином, «Північний потік-2» не може отримати виняток і бути поза дією Третього енергопакета, а «Газпром» може використовувати потужності газопроводу лише на 50%.

Цей вердикт суду в Дюссельдорфі логічно доповнює рішення Суду юстиції ЄС у Люксембурзі від 15 липня 2021 року щодо газопроводу-відводу OPAL від першого «Північного потоку» в справі «C-848/19 P Німеччина проти Польщі». Суд ЄС також обмежив «Газпром» у використанні цього відвідного газопроводу 50% його потужності.

Однак особливість цього рішення полягає не тільки в тому, що суд вказав на норму Газової директиви ЄС, передусім він акцентував увагу на зобов’язанні країн — членів ЄС керуватися принципом енергетичної солідарності на практиці. Німеччина, намагаючись оскаржити польську претензію з обмеження використання OPAL, аргументувала свою позицію в Суді ЄС тим, що принцип енергетичної солідарності є лише політичним поняттям або ж обов’язком взаємодопомоги тільки в кризових ситуаціях, але не є правовим критерієм. Суд ЄС довів, що «солідарність фігурує в первинному праві ЄС як цінності і цілі, які дедалі більшою мірою служать орієнтирами для політичних і економічних рішень ЄС». Тим більше що в базових документах Енергетичного союзу ЄС (здається, про нього в Брюсселі забули, але ж він існує з 2015 року) чітко зафіксовані його базові принципи — безпека, солідарність, довіра.

І це ще не всі камені спотикання «Північного потоку-2»

Ще однією загрозою для «Газпрому» є штраф антимонопольного відомства Польщі від 6 жовтня 2020 року, накладений на нього за підсумками антимонопольного розслідування. Розмір штрафу чималий — 7,6 млрд дол. із одночасним зобов’язанням розірвати угоду з реалізації проєкту «Північний потік-2» між «Газпромом» та його європейськими партнерами. «Газпром» офіційно визнає цей ризик. Він фігурує у нещодавно випущеній звітності ПАО «Газпром» за другий квартал 2021 року. Рішення польського суду очікується ще цього року, але буде оскаржене «Газпромом» у судових інстанціях ЄС. Проте польська сторона зможе вдатися до початку процедури стягнення через заморожування активів «Газпрому» в різних країнах Європи. Зокрема, через арешт акцій низки дочірніх компаній «Газпрому» в Європі чи деінде.

Беручи все наведене до уваги, а також те, що Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС, має Меморандум про взаєморозуміння щодо стратегічного енергетичного партнерства між Україною та ЄС, є членом Енергетичного співтовариства, Київ повинен вимагати застосування принципу енергетичної солідарності між Україною, ЄС і країнами-членами.

У Договорі Енергетичного співтовариства прописаний принцип солідарності: «Сторони… будучи сповненими рішучості заснувати між Сторонами інтегрований ринок природного газу та електроенергії на основі спільних інтересів і солідарності».

Згаданий Меморандум містить положення про прагнення сторін «до зміцнення взаємної енергетичної безпеки на основі принципу солідарності та довіри». Визнаючи стратегічну роль України як газотранзитної держави, сторони мають і надалі співпрацювати для забезпечення безпечного, надійного та прозорого транзиту газу територією України.... З огляду на це ЄС підтримує зусилля України, спрямовані на збереження ролі важливої газотранзитної держави.

Стаття 274 Угоди про асоціацію також містить важливе положення про те, що кожна сторона повинна враховувати енергетичні мережі та можливості іншої сторони.

Що означатимуть для України рішення обох судів — у Дюссельдорфі та Люксембурзі?

У сукупності це означає обмеження використання обох потоків. Замість 110 млрд кубометрів сумарної проєктної потужності може бути задіяно лише 65 млрд: «Північний потік-1» — 37,5 млрд кубометрів/рік, «Північний потік-2» — 27,5 млрд. Якщо євроінституції виявляться спроможними примусити «Газпром» виконувати рішення судових інстанцій, то ГТС України збереже існуючий статус-кво. А якщо вдасться ще застосувати принцип енергетичної солідарності в форматі Договору Енергетичного співтовариства, то можна обмежити й використання територією Європи другої нитки «Турецького потоку», що фігурує під маскувальною назвою «Балканський потік». Тоді вдасться навіть дещо збільшити обсяги транспортування газу через територію України у разі зростання європейського попиту.

Та якщо ці обмеження не спрацюють, то це означатиме, що насправді повноту влади в ЄС мають не Єврокомісія, Європарламент і Суд ЄС, а окрема державна компанія з країни, яка не є членом ЄС.

На поточному етапі в контексті протидії «Північному потоку-2» було б важливо створити додаткові проблеми «Газпрому». Про них уже йшлося, але чи то ганебна некомпетентність, чи то зухвала недбалість антимонопольного відомства України та апарату РНБОУ загальмували необхідні кроки. Мається на увазі порушення антимонопольного розслідування в Україні проти «Газпрому», оскільки «Північний потік-2» посилює монопольні позиції «Газпрому» і перешкоджає конкуренції на ринку газу, не допускаючи до трубопровідних потужностей інші сторони. Також варто піддати санкціям з українського боку компанію-оператора Nord Stream 2 AG.

Отже, попри всі намагання Росії будь-що проштовхнути путінську іграшку, вона приречена на нові камені спотикання.