Обережно: двері зачиняються. Після Румунії та Болгарії Євросоюз тимчасово призупинить прийом нових членів

Минулого вівторка ще дві країни святкували своє фактичне приєднання до сім’ї європейських націй. Румунія і Болгарія з 1 січня 2007 року стануть відповідно 26-м і 27-м членом Європейського Союзу. На цьому, кажуть у Брюсселі, завершиться п’ятий етап розширення організації на схід і, зокрема, на терени колишнього «табору народної демократії», який розпочався ще в 2004-му. Із вступом двох нових членів Європейський Союз набуде в певному сенсі й нової якості. І всі інші, так звані «країни-сусіди», котрі вже офіційно визнані кандидатами на вступ до ЄС або лише збираються й намагаються ними стати (а серед них і Україна), інтегруватимуться до Євросоюзу, уже багато в чому відмінного від того, куди вони прагнули роки й навіть десятиліття.

Показне радощі європейців з приводу нового розширення ЄС не було таким щирим, як 2004 року. У Брюсселі усвідомлюють: вони порушили свої споконвічні правила приймати лише найпідготовленіших кандидатів, найпросунутіших у сфері реформування економіки та політики, найретельніших у виконанні всіх європейських настанов і побажань. У випадку з десяткою країн, прийнятих 2004 року, ще якось вдалося витримати цей принцип і домогтися того, що навіть аутсайдери тієї хвилі розширення вступили до Євросоюзу так, щоб нікому потім не було соромно та образливо.

Стосовно Румунії і Болгарії ситуація складніша: ці країни не цілком готові до повноправного членства. Навіть будучи вже членами Європейського Союзу, вони повинні будуть і далі виконувати всі ті умови, яких зазвичай вимагають від кандидатів. Ця обставина викликає здивування ряду європейців, породжує заздрість країн, котрі вступили в 2004-му, та нерозуміння тих держав і народів, які все ще юрбляться в передбаннику Євросоюзу, очікуючи з Брюсселя натяку на терміни свого можливого прийняття. (Найбільше підстав ображатися мають економічно краще підготовлені, ніж болгари і румуни, хорвати, котрі мають намір вступити до ЄС уже 2009 року.)

Проте заздрити болгарам і румунам не варто. Їхній вступ до омріяного клубу 1 січня 2007 року стане, безперечно, подією урочистою. Але вона також змусить серйозно замислитися про шлях, яким рухається Європа. Адже ще ніколи прийом нових членів до ЄС не супроводжувався такою кількістю додаткових умов, застережень і обмежень. Не вдаючись у подробиці, слід зазначити, що низка румунських і болгарських товарів не отримає доступу на загальноєвропейський ринок. Румунські та болгарські громадяни будуть безправніші на євросоюзівському ринку праці, ніж їхні сусіди у спільному домі.

Крім того, прийнято нові умови щодо витрачання європейських сільськогосподарських субсидій. За їхнього неефективного використання Софія і Бухарест втратять право на більшу частину виділених з євробюджету сум. Крім цього, 25 країн отримали можливість у разі виникнення конфліктних ситуацій не визнавати рішень болгарських і румунських судових інстанцій. Румунія і Болгарія, скоріш за все, не зможуть повною мірою впливати на низку політичних рішень, ухвалених усередині ЄС: дебатується питання про те, щоб ці країни не мали права вето.

Обидві країни також повинні будуть продовжити реформування юридичної та законотворчої сфер, крім того, продовжити переговори з Євросоюзом з низки економічних тем і докласти зусиль для боротьби з корупцією. Щопівроку вони звітуватимуть про виконану роботу перед Брюсселем. Цей т.зв. режим моніторингу винайдено Єврокомісією з метою пересвідчитися: Болгарія і Румунія не звернуть на шлях, яким пішли країни, прийняті 2004 року. Там темп реформ знизився, а уряди почали менше уваги приділяти загальноєвропейським проблемам. Цікаво, що самі болгари й румуни здебільшого сприймають згадані заходи як виправдані. Вони вважають: урешті-решт з’явиться сила, здатна контролювати роботу їхніх чиновників у таких ключових сферах, як боротьба з корупцією та економічні реформи.

Слід зазначити, що Болгарія і Румунія будуть найбіднішими країнами Євросоюзу. Їхній валовий внутрішній продукт становитиме лише 1% у загальноєвропейському ВВП, а їхнє сукупне населення в 30 млн. — це 6% від населення ЄС. Якщо в Румунії рівень безробіття у відсотковому відношенні дорівнює середньоєвропейському, то в Болгарії він вищий.

До позитивних моментів, правда, можна віднести те, що Болгарія і Румунія (як і інші країни Східної Європи) мають кращий потенціал економічного зростання, ніж країни зі «старої Європи».

Ступінь і кількість обмежень, запроваджених стосовно Болгарії і Румунії, свідчить про появу в Євросоюзі членів «другого сорту», країн неповноправних, обмежених у своїх європейських правах. Ніхто точно не може сказати, скільки таке становище триватиме. Проте ця ситуація змушує зовсім інакше подивитися як на перспективи подальшого розширення ЄС, так і на існування Євросоюзу в цілому як єдиної організації. У ЄС виправдовуються, що Європа і так рухалася на різних швидкостях. Однак тепер саме поняття про єдність видається вельми розмитим.

Того самого дня, коли вирішувалося питання з Болгарією і Румунією, керівники Євросоюзу дали зрозуміти: на цьому процес розширення організації тимчасово припиняється. «Євросоюзу слід зайнятися інституціональними реформами», — заявив глава Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу. За його словами, після зарахування Румунії і Болгарії нерозумно розширюватися далі без ухвалення рішення про долю європейської Конституції та інших найважливіших питань діяльності організації.

Нагадаємо, процес ратифікації європейського Основного Закону був заморожений після того, як французи і голландці відхилили документ на референдумі. Значною мірою «євроскептицизм» стосовно Конституції був викликаний розширенням Євросоюзу, яке дехто вважав не досить продуманим і поспішним. Відразу кілька впливових європейських політиків і лідерів країн тепер заявляють, що внутрішні перетворення і подальше розширення Союзу не можуть відбуватися одночасно. Сьогодні вони готові цілковито відмовитися від розширення заради проведення внутрішніх реформ.

Ангела Меркель, канцлер Німеччини — країни, яка головуватиме в Європейському Союзі впродовж першої половини 2007 року, заявила: «У найближчому майбутньому Європа нікому не даватиме обіцянок стосовно вступу до ЄС». Саме в період німецького головування відбуватимуться активні переговори між Україною і ЄС про новий документ, який у 2008-му замінить Угоду про партнерство і співробітництво. За словами канцлера, новою формою відносин Євросоюзу з Україною могла б стати «тісна співпраця», яку вона розуміє як проміжну фазу між діючою нині «політикою сусідства» й повноправним членством у ЄС. Щоправда, і на цій новій стадії, за словами Меркель, не слід давати Києву якісь певні обіцянки чи визнавати його перспективним кандидатом до ЄС.

Європейські політики керуються схожими аргументами. Приміром, Жозе Мануель Баррозу тепер виправдовується, говорячи, що Румунію і Болгарію прийняли до ЄС ніби за інерцією. Стосовно всіх інших країн, котрим обіцяно членство (а це Туреччина, Албанія, а також держави, які виникли після розпаду Югославії), переговори триватимуть, однак тепер про терміни їхньої можливої інтеграції говорять неохоче. Поновлення процесу розширення в 2009 році за рахунок Хорватії тепер залежить від темпів конституційної реформи самого Євросоюзу. Скільки вона триватиме, ані в Брюсселі, ані в європейських столицях не знають. Тим паче що в Європі існують різні погляди на те, як має трансформуватися сам Союз.

Дискусія про це не припиняється вже кілька років. Але саме в ці дні вона спалахнула в Європі з новою силою після того, як французький міністр внутрішніх справ Ніколя Саркозі, основний кандидат на посаду президента Франції, запропонував замість Конституції ухвалити вже до кінця 2008 року європейський «міні-договір», де було б визначено нові принципи функціонування Євросоюзу. За його словами, принциповими в такому договорі мають стати положення про скасування права вето країн-членів щодо рішень ЄС і про заміну консенсусу на принцип переважної більшості (рішення затверджуватимуться 70% голосів). Він також висловився за створення єдиного органу Європейського Союзу з координації зовнішньої політики і виступає за можливість призупинення переговорів про вступ Туреччини до ЄС, якщо Анкара не виконуватиме всіх вимог Брюсселя. Зокрема стосовно налагодження нормальних відносин з Кіпром.

За найоптимістичнішими заявами брюссельських чиновників, мабуть, лише Хорватія ще має, нехай і невеликі, але все-таки шанси вступити до ЄС на умовах, що так чи інакше нагадують ті, на яких до Євросоюзу були прийняті країни Східної Європи, а також Болгарія і Румунія. Очевидно, для всіх інших умови вже зміняться. На той час, коли вони будуть готові до вступу, іншим буде вже й сам Європейський Союз.