Нові санкції проти російської нафти: диявол ховається в деталях

Оголошення змісту нового, восьмого пакета санкцій проти Росії країнами Європейського Союзу засвідчило кризу санкційного процесу в його енергетичній частині. Фактично, вихід із цього стану можливий тільки в тому разі, якщо Україна від закликів «давайте застосовувати санкції» перейде до просування конкретних планів санкцій і докладного опрацювання цих планів із партнерами.

Це, зокрема, стосується широко розрекламованої «цінової стелі» на нафту.

Насправді ні рівень самої стелі, ні повний механізм імплементації рішення наразі не визначені. Якими вони будуть? Це залежить від результатів дискусії між країнами G7, адже ЄС, практично, затвердив рішення саме про приєднання до рішення «Великої сімки» (як це зазначено в опублікованій на сайті Європейської комісії заяві). В цьому ж тексті прямо йдеться: заходи, яких планується вжити, будуть схожими на ті, яких вживуть країни G7.

Крім того, в заяві відразу ж оголошено, що основні перемовини «про деталі» — попереду. Це означає, що ми можемо побачити дуже багато різних «несподіванок» в остаточному варіанті прийнятих документів. Та й «будуть схожими» — не означає, що санкції ЄС будуть тотожні рішенню, яке прийме «Велика сімка». Бо серед членів немає Угорщини, наприклад, із її однозначно проросійською — і не тільки в енергетичній сфері — позицією.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У ЄС все ж домовилися щодо введення стелі цін на російську нафту – Йозвяк

Складність дискусії щодо рівня «цінової стелі» для нафти і нафтопродуктів передбачається дуже висока. Найкращою ілюстрацією тут може бути рішення ОПЕК+ з участю Росії, прийняте цього тижня. Незважаючи на прямі й численні сигнали від багатьох західних країн, включно зі США, організація оголосила про скорочення видобутку на два мільйони барелів на добу. У США це рішення сприйняли вкрай негативно.

Так, дуже впливовий у Вашингтоні журнал Foreign Policy написав: «Спільне рішення Об’єднаних Арабських Еміратів, Саудівської Аравії та Росії про скорочення видобутку нафти завдав потужного удару по планах США позбавити Росію джерела доходу». Справді, особистий візит президента Байдена на Близький Схід і проведені перемовини не дали фактично бажаного результату. «В питанні видобутку нафти головні союзники США на Близькому Сході стали на позицію Росії. Кампанія Байдена із залучення цих країн до збільшення видобутку виявилася невдалою», — констатують у Foreign Policy.

Рішення ОПЕК+ відразу викликало підвищення цін на нафту BRENT з 90 до 100 доларів. Звісно, така гра прямо на руку Москві, яка через санкції не має змоги утримувати колишні обсяги видобутку та експорту і зацікавлена в максимізації цін. Після виходу західних компаній видобуток нафти в Росії скорочується: фізично, він уже впав на 17% нинішнього року і, за прогнозом Міжнародної енергетичної агенції, впаде на 20% до кінця року.

За таких умов рівень, на якому буде визначено «цінову стелю», і механізми контролю над нею вкрай важливі. Принципове значення матиме й позиція Китаю та Індії. Якщо ці два «альтернативних покупці» російської нафти приєднаються до потенційно вигідного для обох рішення, — а обмеження ціни на російську нафту для цих країн привабливе, — то результат упровадження санкцій і G7, і країнами ЄС стане значно ефективнішим.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Росія заявляє, що не продаватиме нафту країнам, які підтримають граничну ціну

Диявол запровадження «цінової стелі», взагалі, ховається в деталях. Одна річ — «ціна стелі» 60 доларов за барель. Зовсім інший результат — якщо 80 доларов (а лобістів такого рівня ціни серед нафтових гравців не бракує). Є тисяча питань і щодо жорсткого контролю за контрактами та механізму його реалізації: як він має формуватися, як працюватиме контроль, які можливі покарання для порушників, і як вони працюватимуть… Усе це вирішуватиметься в дуже складних дискусіях.

Інша річ — що, на жаль, Україна наразі не проявляє жодної розумної проактивної позиції у процесі перемовин. Ні для кого не є секретом доволі високий рівень напруженості між США і ЄС, з одного боку, та Китаєм — з іншого. Багато спірних питань і геополітична напруга між ними можуть завадити досягненню згоди.

І тут, потенційно, свою роль має зіграти Україна. Адже саме ми найбільше зацікавлені у створенні «цінової стелі». Саме ми маємо можливість максимально наполягати на постулаті «менше грошей у Росії — швидше закінчиться війна». Доносити його і до Китаю, і до Індії, а еліти обох країн хоч і користуються нагодою заробити на цій війні, та водночас розуміють усі потенційні ризики, які вона привносить у світ. Звісно, робити це треба уважно, погоджуючи свої кроки з ключовими союзниками — США та Великою Британією. «Човникова» енергетична дипломатія України цілком могла би зіграти свою роль у великій геополітичній грі.

На жаль, немає ознак того, що влада України створила команду, яка б фокусувалася на цій роботі.

Тимчасом у такої команди точно було б кілька дуже важливих фронтів. Нафтовий — само собою. Сьогодні така українська команда мала б пропонувати нашим партнерам варіанти санкціонування порушників «стелі» і працювати «човниками» ткацького верстата перемовин, зшиваючи майбутню угоду.

Та наступне завдання — санкції для «Росатома» (не залишати ж Запорізьку атомну електростанцію росіянам!), робота з формування санкційного пакета у площині доступу Росії до міжнародних дослідницьких ресурсів (наприклад, розробки термоядерних реакторів) і безліч інших санкційних проєктів. Про обмежувальні заходи до Росії мало просто гучно заявляти в політичних зверненнях до міжнародних партнерів. Над ними треба важко і багато працювати, інакше реального результату не буде.

Більше статей Олександра Харченка читайте за посиланням.