НІМЕЧЧИНА ПОРУШУЄ ТАБУ

Цього тижня в Німеччині вирували дві пристрасті — спортивна і політична. Поки тренер збірної ФРН з футболу Руді Фьоллер сушив голову над тим, як його підопічним добитися прийнятного результату у дортмундській зустрічі з українцями, канцлер Герхард Шрьодер вирішував не менш доленосне завдання для своєї країни — як домогтися ухвалення парламентом рішення про відправку німецьких військових підрозділів на афганський фронт.

Про намір істотно змінити свою політику в питаннях зовнішньої і внутрішньої безпеки Шрьодер оголосив ще місяць тому, виступаючи перед делегатами бундестагу. В оприлюдненій канцлером урядовій заяві було прямо сказано, що обставини, які склалися після 11 вересня, вимагають від Німеччини активнішої ролі в міжнародних відносинах.

«Взяття міжнародної відповідальності і одночасне прагнення уникнути безпосередньо пов’язаних із цим ризиків не може й не має залишатися лейтмотивом німецької зовнішньої і оборонної політики, — підкреслив Шрьодер. — Ми, німці, стоїмо в першій шерензі у справі послідовного забезпечення миру на планеті».

Нова, або, як це офіційно називається, «просунута» німецька оборонна політика, зокрема, передбачає велику міру незалежності уряду від громадської думки в питаннях участі бундесверу в операціях за межами Європи.

У зв’язку з цим канцлер закликав до нового діалогу між суспільством і державою. Проте з самого початку було зрозуміло, що цей діалог буде непростим. Річ у тому, що в країні існує потужний пацифістський рух, який традиційно виступає проти участі Німеччини в НАТО, а також проти воєнного союзу зі Сполученими Штатами. Сильна опозиція такій політиці існує і в таборі багатьох німецьких політичних сил, особливо на території колишньої НДР. Цікаво, що до неї належить і низка праворадикальних організацій, зокрема скандально відома національно-демократична партія, заборона на діяльність якої розглядається нині в конституційному суді.

Проте Шрьодер налаштований дуже рішуче. Якщо він свого доб’ється, німецькі війська вперше з 1945 року зможуть взяти участь у бойових діях. Згадаймо: конституція ФРН після Другої світової війни забороняла використовувати збройні сили країни у міжнародних конфліктах. Це положення було змінено в 1999-му, і німці вперше послали своїх миротворців на Балкани.

Відразу ж після подій 11 вересня офіційний Берлін заявив, що в разі потреби Німеччина надасть Сполученим Штатам повну підтримку, причому оперативно й без зайвих бюрократичних зволікань. Одним з елементів такої підтримки вже можна вважати участь німецьких екіпажів у пілотуванні натовських розвідувальних літаків системи AWACS, які, починаючи з 12 жовтня, чергують у повітряному просторі США.

Проте цим німці, очевидно, не обмежаться. Німеччині доведеться найближчим часом реалізувати свою обіцянку надати беззастережну підтримку американським союзникам, які ведуть воєнні дії в Афганістані проти терористів. Адміністрація президента Буша пред’явила федеральному канцлерові й міністру оборони ФРН конкретну вимогу з п’яти пунктів.

Відповідно до цього, минулого тижня Герхард Шрьодер заявив про приведення в бойову готовність контингенту бундесверу чисельністю до чотирьох тисяч чоловік. ФРН надає в розпорядження союзників 500 солдатів, які обслуговують танки хімічного й бактеріологічного захисту, і стільки ж — для повітряної доставки живої сили й техніки. Вісімсот військових ввійдуть до підрозділу військово-морських сил для контролю й охорони нафтових танкерів та інших суден. Двісті п’ятдесят евакуюватимуть поранених. І, нарешті, як група особливого призначення готуються вилетіти в зону конфлікту 100 професіоналів високої кваліфікації, ймовірно зі складу елітарного угруповання Ка-Ес-Ка.

Весь цей контингент утричі перевищує чисельність місії бундесверу в Македонії. Таким чином, Німеччина стає одним з основних активних членів антитерористичної коаліції, на плечі яких лягає невдячна місія «зачистки» території Афганістану.

З міркувань таємності канцлер успішно ухилився від конкретних запитань. За словами Шрьодера, де, коли і в якому обсязі будуть використані приведені в бойову готовність частини бундесверу, вирішуватиме командування НАТО. Докладніше про вимоги союзників він інформував представників парламентських фракцій, за винятком ПДС. Згідно з конституцією, нову зовнішньополітичну ситуацію має обговорити бундестаг, а потім канцлер виступить з урядовою заявою.

Полеміка з цього питання очікується вкрай бурхлива. Кількість противників безперервних бомбардувань Афганістану збільшується не лише в партії зелених, а й серед членів фракції СДПГ. Аби заспокоїти пацифістів, міністр оборони Німеччини Рудольф Шарпінг в інтерв’ю німецькій пресі конкретніше окреслив контури майбутнього німецького контингенту у складі міжнародних сил. За його словами, із 3900 військових, що ввійшли в очолювану США антитерористичну коаліцію, лише 100 солдатів спеціальних військ бундесверу будуть послані в райони бойових дій в Афганістані. Допомога Німеччини союзникам полягає лише у підтримці, а розміщення солдатів в Афганістані або сусідніх країнах буде обмежене.

Проте пояснення міністра навряд чи в змозі обдурити громадськість країни. Попри всі обмеження, про які він говорив, більшість коментарів німецької преси залишаються чітко визначеними — журналісти впевнені: воєнний внесок Німеччини «порушує всі табу», добровільно взяті на себе країною з часів заснування ФРН 1949 року. Проте підвищеної стурбованості в суспільстві це не викликає. Більше того, німецькі газети погоджуються з тим фактом, що особлива стриманість, демонстрована Німеччиною, пройшла певні стадії, і тепер уже ніщо не перешкоджає розглянути питання про розміщення військових сил Німеччини за кордоном.

Та й сам німецький канцлер продемонстрував опонентам, що він має намір домогтися свого за будь-яку ціну. Шрьодер навіть пригрозив, що піде у відставку, якщо правляча коаліція не отримає більшості голосів під час голосування з питання про мобілізацію військ бундесверу для участі в афганській воєнній кампанії.

Якби ж пропозиція про участь у воєнній операції пройшла лише за рахунок допомоги правих партій, коаліції соціал-демократів і зелених загрожував би розпад. Річ у тому, що остання володіє в бундестазі більшістю всього з 16 мандатів. Узагалі-то пропозиція канцлера напевно здобула б у парламенті підтримку, бо за відправку військ виступають німецькі консерватори. Проте один із провідних лідерів правих, глава християнсько-соціального союзу Едмонд Штойбер, заявив: якщо уряд не зуміє забезпечити більшість без підтримки правих, адміністрація Шрьодера мусить піти.

Вранці минулого понеділка відбулася зустріч Шрьодера з керівництвом соціал-демократичної партії, яку він очолює. На ній
канцлер попередив своїх однопартійців: якщо пропозиція про відправку до Азії військовиків бундесверу не пройде, він муситиме залишити свою теперішню посаду. На той час 20 соціал-демократів ще не знали, як вони проголосують із цього питання, а вісім із 47 парламентаріїв від партії зелених уже заявили, що точно проголосують проти.

Проте Шрьодер провів «роботу» серед парламентаріїв — членів своєї партії. Зрештою, всі вони пообіцяли підтримати його ініціативу. Нарешті, і керівництво Партії зелених після напружених дебатів вирішило підтримати пропозицію уряду. Можливо, на це рішення вплинула заява найпомітнішого представника зелених у німецькому уряді: міністр закордонних справ Йошка Фішер, як і Шрьодер, пригрозив своєю відставкою на випадок, якщо ухвалять інше рішення.

Вирішальне голосування з питання участі збройних сил ФРН в антитерористичній операції заплановане на п’ятницю, 16 листопада. Коли це число газети вийде у світ, результати голосування будуть відомі. Швидше за все, уряд одержить-таки санкцію парламенту на використання солдатів бундесверу — в основному, звісно, завдяки підтримці ліберально-консервативної опозиції. А на учасників «червоно-зеленої» коаліції очікують нові драматичні розбіжності, наслідки яких поки що важко передбачити.