НІМЕЧЧИНА НАПЕРЕДОДНІ ЗМІНИ ВЛАДИ?

За півтора місяця до парламентських виборів християнсько-демократична опозиція, відповідно до опитувань громадської думки, випереджає правлячу коаліцію соціал-демократів і зелених.

«Усе буде добре!»?

Минулого понеділка, 5 серпня, на три тижні раніше, ніж було заплановано, канцлер Герхард Шрьодер розпочав у Ганновері активну фазу виборчої кампанії — свій тур по Німеччині. До активних дій правлячу Соціал-демократичну партію змушують дані останніх опитувань громадської думки. За сім тижнів до початку парламентських виборів, що відбудуться 22 вересня, традиційний опонент соціал-демократів — блок партій Християнсько-демократичного союзу й баварського Християнсько-соціального союзу випереджає правлячу СДПН на п’ять пунктів. Якби вибори проходили наступної неділі, то за їхніми результатами ХДС/ХСС одержав би 41% голосів, і, таким чином, зміг би сформувати уряд із своїм традиційним партнером — лібералами, у котрих 9%.

Схоже, виборці вже не вірять у виборче гасло соціал-демократів часів кампанії-98, винесений у заголовок цього розділу. СДПН змушена на ходу перебудовувати свою стратегію, аби за час, що залишився, переломити ситуацію та виграти вибори. Зробити це буде дуже нелегко. Серед інших причин, про які піде мова нижче, проблема, на думку ряду соціологів, полягає в скептицизмі виборців щодо шансів німецьких лівих на наступних виборах. Так, відповідно до проведеного днями на замовлення впливової «Франкфуртер Альгемайне Цайтунг» опитування, лише 19% виборців вірять у перемогу соціал-демократів, тоді як 44% вважають, що переможе опозиційний блок ХДС/ХСС.

Навряд чи хтось рік тому зважився б пророчити такий сценарій. Занадто вдало все починалося для новоспеченого канцлера Герхарда Шрьодера 1998 року. Тоді, сформувавши з зеленими уряд, німецькі соціал-демократи після шістнадцяти років перебування в опозиції, готувалися до довгого правління. Впевненості їм надавав очікуваний у 1999—2000 роках підйом в економіці, а також політичний скандал, що вилився в найсерйознішу кризу для їхнього супротивника — Християнсько-демократичного союзу — за всю його історію. Розслідування прокуратури про несплату податків одним із високопоставлених членів ХДС, переросло в другій половині 1999 року в скандал, який згодом дістав назву «Афера Коля». Невраховані пожертвування, нелегальні рахунки за кордоном і сумнівне з погляду закону фінансування виборчої кампанії на регіональних виборах призвели до того, що ХДС і Коль виплатили великі штрафи. Крім того, колишній канцлер пішов з активної політики. Але головне було не в цьому. Країна була настільки глибоко вражена й ХДС був настільки розгублений, що декотрі скептики заявляли в 1999—2000 роках про кінець повоєнної моделі партійного устрою Німеччини.

Для ХДС це був подвійний удар. З одного боку, партія переживала кризу довіри населення й низових організацій до партійної верхівки. З іншого — кадрова криза. Колишнього канцлера звинувачували в тому, що за час свого довгого правління він не зміг підготувати собі заміну, а будучи главою уряду, оточив себе «вічно другими» й цим поставив партію під удар, коли після його виходу з публічної політики в ХДС не знайшлося людини, спроможної очолити партію. Наступник Коля — Вольфганг Шойбле, котрий замінив його після програшу на парламентських виборах 1998 року, не зміг консолідувати Християнсько-демократичний союз у період кризи. Згодом сам, ставши учасником афери, був змушений залишити посаду голови партії. Ангелу Меркель, що прийшла йому на зміну 2000 року, аналітики вважали перехідною фігурою в умовах кадрового дефіциту. По-перше, вона не мала авторитету в старої генерації партійних функціонерів ХДС. По-друге, пані Меркель сприймалася партійними низами як частина «системи Коля», що скомпрометувала себе. Саме Коль у першій половині 90-х рекрутував уродженку НДР у партійну верхівку ХДС для одержання додаткових голосів у нових німецьких землях і просував її в партійній і державній ієрархії. Нарешті, найголовніше — відповідно до опитувань, і самі виборці не сприймали Меркель як лідера однієї з двох найбільших німецьких партій.

«Не так сталося, як гадалося»

Кращих вихідних позицій СДПН навряд чи могла собі побажати для наступних виборів. Навіть коли ситуація в економіці 2001 року почала погіршуватися, а 2002-й — рік проведення виборів — загалом не обіцяв нічого доброго в зв’язку з затягуванням світової рецесії, соціал-демократи дивилися в майбутнє оптимістично. Відповідно до опитувань, вони випереджали опозицію, крім того, ХДС/ХСС не мав кандидата в канцлери, що був би популярним серед виборців.

У січні нинішнього року християнські демократи вирішили виставити лідера ХСС, прем’єр-міністра Баварії Едмунда Штойбера головним кандидатом від блоку. Це розцінювалося в СДПН як добрий знак. Штойбер хоча і випереджав Меркель за популярністю, але ХСС має в Німеччині імідж консервативної, католицької, регіональної партії, більш правої, ніж її «старша сестра» ХДС. Крім того, баварці традиційний об’єкт кепкувань у країні, їх історично недолюблюють і на сході, і на півночі, і в центральних регіонах Німеччини. У таборі соціал-демократів вважали, що все це робить Штойбера вразливим для критики й досить лише закріпити у свідомості виборця його образ як правого регіонального політика, консервативного в питаннях сім’ї, а також мусувати тему «Афери Коля» — і шансів на перемогу в християнських демократів не буде ніяких.

Тим часом події розвивалися не на користь діючого уряду. Навесні в землі Північний Рейн-Вестфалія вибухнув скандал: у двох містах — Кельні й Вуперталі комунальних політиків, представників СДПН, прокуратура обвинуватила в одержанні великих хабарів. Хоча рівень скандалу й не такий, як 1999 року в ХДС, але йшлося про комунальних політиків. Випадок одержав широкий резонанс у пресі й вибив із рук соціал-демократів один із їхніх козирів. Відтоді СДПН «Аферу Коля» вже не згадувала. Згодом знову скандал. Часопис «Штерн» публікує в липні копії документів, за якими міністр оборони Шарпінг одержав зо два роки тому від одного PR-агентства значну суму грошей як гонорар за книжку, яку він так і не написав. Крім того, покупку одягу для міністра в одному з дорогих франкфуртських магазинів на суму понад сто тисяч марок оплатив власник цього агентства пан Гунцингер. Шрьодеру нічого не лишалося, крім звільнити Шарпінга, котрий, до речі, 1994-го виступав як головний кандидат від СДПН і програв Колю на виборах.

Опозиція ставить на червоне

А тим часом Штойбер, який два тижні тому розпочав активну кампанію, усупереч очікуванням багатьох почав атакувати уряд у політичному плані не справа, а зліва. Так, говорить він, уряд збільшив соціальні виплати. Але, з іншого боку, він запровадив екологічний податок, унаслідок чого істотно зросли ціни на бензин. У країні, де мільйони їздять щодня на роботу за десятки кілометрів, підвищення вартості пального виливається в серйозні додаткові витрати. Отже уряд однією рукою дає, а іншою забирає, стверджує ХДС/ХСС і пропонує скасувати екологічний податок. Наступний пункт. Проведена 2000 року податкова реформа призвела до того, що великі концерни стали сплачувати менше податків, заявляє Штойбер, тоді як для середніх і дрібних підприємств, які створюють основну масу робочих місць, податковий тягар збільшився. І це в період правління соціал-демократів, традиційних захисників соціально слабких верств населення.

Треба сказати, такі міркування знаходять відгук у душах виборців. Серед багатьох, хто віддав свої голоси 1998 року соціал-демократам, відповідно до опитувань, панує розчарування. А християнські демократи апелюють до цього почуття: ми правили 16 років, говорять вони, але 98-го ви вирішили, що треба надати можливість спробувати іншій команді — можливо, в неї вийде краще. Тепер ви бачите, що з цього експерименту вийшло, становище ще гірше, ніж чотири роки тому. Рівень безробіття перевалив за 4 млн., перевищивши показники 1998 року. У цій ситуації одним із вдалих слоганів опозиції став вислів соціал-демократа Шрьодера чотирирічної давнини: «Якщо нам не вдасться знизити безробіття, то ми не заслуговуємо бути знову переобраними».

Уряд, із свого боку, звинувачує ХДС/ХСС у популізмі. Їхні обіцянки коштують скарбниці 40 млрд. євро, заявляє міністр фінансів Айхель. Звідки вони збираються їх узяти, якщо пропонують лише знижувати податки.

Зайнятість і економічний спад стали головними темами, на яких опозиція набирає очки. У цій ситуації СДПН будуть непереливки навіть у її цитаделі — федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія, із її, за соціальною структурою подібним до українського Донбасу, Рурським басейном. Безробіття продовжує зростати. А тут ще скандали. Загнаний у кут, Шрьодер намагається набрати очки в царині зовнішньої політики. Розпочавши свій виборчий тур по країні, він заявив, що Німеччина в зовнішній політиці повинна йти своїм особливим шляхом і в жодній формі не братиме участь у можливій воєнній операції США в Іраку, ні людськими ресурсами, ні фінансово. Хоча 1991 року бундесвер і не брав участь у війні в Перській затоці, оскільки це не дозволяла конституція, але уряд Коля виділив 18 млрд. марок на фінансування кампанії. Тепер змінений основний закон дозволяє збройним силам країни брати участь у конфліктах за межами своєї території, проте Шрьодер відхиляє будь-яку форму кооперації у війні проти Іраку, заявляючи, що в цю «пригоду країна під його керівництвом» не втягнеться.

Заява пролунала в непритаманно різкій для Шрьодера формі й була несподіваною для всіх, як усередині країни, так і в європейських столицях. Схоже, що, загострюючи зовнішньополітичну тематику, Шрьодер апелює до електорату, який традиційно голосував за Партію демократичного соціалізму — наступницю ендеерівської СЄПН, а також за зелених. Це виборці з лівими та крайніми лівими поглядами, пацифістично орієнтовані й із яскраво вираженим антиамериканським акцентом.

Для більшості населення, втім, не зовнішня політика, а економічний спад і безробіття є пріоритетами. І тут, відповідно до опитувань, християнсько-демократична опозиція чітко лідирує як сила, спроможна, на думку 39% опитаних, розв’язати економічні проблеми, що постали перед країною. 38% опитаних довіряють ХДС/ХСС у розв’язанні проблеми зайнятості. При цьому лише п’ята частина виборців вважає, що СДПН краще розбереться з безробіттям і економічним спадом.

І нехай вересень усіх розсудить

Високопоставлені політики від СДПН намагаються випромінювати впевненість у перемозі, заявляючи, що активна фаза виборчої кампанії, прямий діалог із виборцями принесе додаткові очки. При цьому великі надії покладаються на високий особистий рейтинг канцлера Шрьодера, котрий значно популярніший серед населення, ніж його баварський опонент Штойбер. Але проблема в тому, що в Німеччині обирають не того, хто тобі більше подобається, а політичну силу, спроможну розв’язувати посталі перед країною проблеми. Інакше перше місце на виборах займала б Партія зелених, чий представник, нині міністр закордонних справ Йошка Фішер, уже кілька років є лідером у симпатіях виборців. Але зелені лише втрачають відсоток за відсотком і програли всі регіональні вибори протягом останніх місяців.

За інформацією, що просочилась у пресу, соціал-демократи не виключають можливості формування так званої «великої» коаліції з СДПН і ХДС/ХСС, якщо ні ліві, ні християнські демократи не зможуть сформувати уряд, тобто якщо їхні найкращі партнери, відповідно зелені й ліберали, зберуть мало голосів. Соціал-демократи, відповідно до тієї ж інформації, хочуть бути, природно, «старшим» партнером у «великій» коаліції, тобто обіймати посаду канцлера. В СДПН упевнені, що партія в тому чи іншому вигляді залишиться правлячою. Тим часом, за останніми даними німецького федерального відомства з питань праці, кількість зареєстрованих безробітних у липні зросла більш як на сто тисяч...