НАПЕРЕДОДНІ САМІТУ, ЯКИЙ ТАК І НЕ ВІДБУВСЯ

Інтеграційну ГУУАМівську феєрію на берегах Дніпра, заплановану на наступний тиждень, відклали на невизначений час. Офіційний привід — прохання Азербайджану й Молдови. Якщо в першому випадку йдеться про ввічливо-дипломатичну «надмірну зайнятість», то в другому — про можливі кардинальні зміни в позиціях щодо ГУУАМ.

На парламентських виборах у Молдові, які пройшли минулими вихідними, переконливу перемогу здобули комуністи. Ліві отримали більшість місць у парламенті, а отже, реальну владу в республіці. По інформагенціях прогриміла заява першого секретаря ЦК Компартії Молдови В.Вороніна про можливість вступу республіки в Союз Росії та Білорусі. В українському політбомонді бурхливо заговорили про випадання літери «М» з абревіатури ГУУАМ, а МЗС України висловив припущення, що Кишинів усе ж дотримуватиметься узятих на себе зобов’язань у багатосторонніх відносинах...

Перенесення саміту, на якому передбачалося започаткувати нову міжнародну організацію, — явище знакове, що викликає чимало запитань. Ось тільки чи вищезгадані причини відсунули київську зустріч? Що є нинішній ГУУАМ? Які його перспективи? Як вибудовувати відносини в рамках «п’ятірки» чи, надалі, «четвірки»? На деякі з них спробуємо відповісти.

Чудова «п’ятірка», або Етапи шовкового шляху

Хоч би що казали дипломати, але обставини тісного згуртування Грузії, України, Азербайджану й Молдови під час переговорів по багатосторонній угоді про флангові обмеження в Європі і вся логіка подальшої взаємодії країн ГУАМ із приєднаним до них пізніше Узбекистаном свідчать про те, що з самого початку головні причини його створення лежали в політичній площині. І пов’язані вони були передусім із бажанням використовувати кумулятивний ефект об’єднання можливостей для пошуку нових аргументів у діалозі з Росією.

Коли ж у квітні 1997 р. було підписано Договір про Союз Росії та Білорусі і поступово почав вимальовуватися російський сценарій жорсткої внутрішньоСНДівської інтеграції, що явно не влаштовував Київ, Тбілісі, Кишинів і Баку, — було створено альтернативне об’єднання.

Слід визнати, на початковому етапі ГУУАМ проявив достатню життєздатність, чому сприяла й ініціативність України. Формат політико-консультативного форуму дозволяв не лише формувати спільну позицію в ООН й ОБСЄ, але й переводити її в зовнішньополітичні дивіденди.

Підкріплення ідеї південної альтернативної дуги спільними підходами по формуванню стратегічно важливого транспортного коридору Європа—Кавказ—Азія об’єктивно підштовхувало до подальшої регіональної інтеграції, підтримуваної США, що викликала стримане роздратування Росії.

Перші успіхи створили ілюзію можливості вирішення всіх питань шляхом якнайшвидшої інституалізації «п’ятірки». У вересні 2000 р. під час Саміту Тисячоріччя президенти ГУУАМ заявили про намір оформити об’єднання в міжнародну організацію.

Причому ідея виникла саме тоді, коли стали виявлятися деякі розбіжності інтересів членів неформальної групи. Виявилося, що Молдова й Узбекистан не в захваті від можливого нарощування співробітництва у військовій сфері, у той час як Грузія й Азербайджан дали зрозуміти, що бачать ГУУАМ як місток, що дозволяє наблизитися до НАТО. Постало питання, куди піде каспійська нафта, у яких обсягах і як швидко. Україна «раптом» виявила, що набагато легше підписувати політичні декларації, аніж будувати нафтопроводи. Виникли питання з українським проектом ГУУАМівської зони вільної торгівлі, точніше, з приводу горезвісних вилучень й обмежень. Виявилося, що попри деяке економічне пожвавлення, внутрішніх інвестицій все одно мало, свого донора всередині ГУУАМ немає, а зовнішні спонсори не поспішають вкладати серйозні гроші.

У цей же час, відчувши, що різношвидкісне й різноспрямоване СНД не спрацьовує, Росія, Білорусь, Таджикистан, Казахстан і Киргизстан заснували на базі Митного союзу Євроазіатське економічне співтовариство (ЄАЕС). Членів співтовариства (плюс Вірменію) зв’язує Договір про колективну безпеку. Іншими словами, створюється євроазіатський військово-економічний блок (5+1) у вигляді нової міжнародної організації.

Така політико-економічна фрагментація пострадянського простору вже зараз викликає чимало запитань і проблем. В українському МЗС висловлюють побоювання, що запровадження жорстких митних правил членами ЄАЕС щодо інших держав може значно ускладнити економічну інтеграцію в рамках ГУУАМ, зокрема, запровадження зони вільної торгівлі.

Водночас в Україні, що прагне стати регіональним лідером, досі не видно єдиної збалансованої геополітичної стратегії, яка об’єднала б зусилля владних структур навколо проектів Євразійських транспортно-комунікаційних коридорів. Офіційно контакти з країнами ГУУАМ не визначено й у числі зовнішньополітичних пріоритетів України.

Не створено під ГУУАМ і надійну базу торговельно-економічних відносин: 2000 року поставки українських товарів у країни ГУУАМ становили якихось 2,53% загального експорту. Частка в імпорті товарів — відповідно 1,77%. Хоча торік торгівля України з партнерами по
ГУУАМ дещо пожвавилася, але, приміром, за 10 місяців минулого року товарообіг України з Грузією в підсумку був значно менший за обсяги торгівлі України, скажімо, з Новосибірською областю... При цьому слід враховувати й те, що економічні контакти гууамівців дедалі більш орієнтуються на далеке зарубіжжя. (Приміром, у торішньому товарообігу Грузії частка країн СНД зменшилася і становила 34,7%, із них 15,4% припадало на Росію.)

Загалом, установчий саміт бачився панацеєю в розв’язанні багатьох гууамівських проблем і мав відповісти на найгостріші інтеграційні питання. Але...

Чому відкладено свято?

Останнім часом у країнах
ГУУАМ і навколо «п’ятірки» помітно посилилися «чинники гальмування» інтеграційних процесів.

По-перше, дещо змінилася геополітична кон’юнктура. На думку західних експертів, США, зайняті передвиборними баталіями та близькосхідними проблемами, поводилися досить пасивно на пострадянському просторі. Більше того, позиція нової американської адміністрації щодо країн-учасниць ГУУАМ аж ніяк не обіцяє безхмарних відносин із заокеанським партнером. «Касетний скандал» явно не поліпшив відносини Києва й Вашингтона. (До речі, у щорічній доповіді про права людини — уже при Дж.Буші — Держдепартамент США різко негативно оцінив ситуацію в Україні.) Додамо, що навряд чи американці аплодуватимуть і перемозі комуністів у Молдові. А для Європи, самозаглибленої в проблеми реформування й розширення ЄС, інтеграція ГУУАМ, м’яко кажучи, сьогодні не належить до першочергових пріоритетів.

З іншого боку, минулий рік видався сприятливим для зміцнення позицій Росії в Євразійському регіоні. Економічне зростання в РФ зробило співробітництво з нею привабливим для країн Співдружності. Політико-економічна активність РФ на пострадянському просторі зросла, зокрема й стосовно мінімізації альтернативного впливу ГУУАМ. У цьому напрямі Кремль здійснив ряд конкретних кроків.

Зближення Москви й Баку. Під час січневого візиту В.Путіна в Азербайджан сторони підписали Декларацію про принципи безпеки та співробітництва на Кавказі, Декларацію щодо співробітництва на Каспії (яка явно зблизила позиції Росії, Казахстану й Азербайджану). За повідомленнями ЗМІ, Росія заручилася обіцянкою Азербайджану прокачувати через трубопровід Баку—Новоросійськ 2,2 млн. тонн нафти на рік. Зависло, правда, питання про Габалинську РЛС, але й названого досить, аби говорити про подолання паузи в російсько-азербайджанському діалозі.

Жорстка розмова з Грузією. У грудні запроваджено візовий режим, який дуже ускладнив життя більш як півмільйона грузинів, котрі працюють у Росії. Першого січня «Ітера» припинила подачу газу на ТбілГРЕС, що призвело до тотальних відключень електроенергії у святкові дні. А РАТ «ЄЕС» наприкінці січня вирішило вдвічі скоротити поставки в Грузію електроенергії. Під російським пресингом ратифіковано «нульовий» варіант. Утім, потрясіння закінчилося міні-примиренням — наприкінці січня двоє президентів повідомили про початок нових відносин і про розробку нового «великого договору» між двома країнами...

«Газове» притягування Молдови. Торік у листопаді «Газпром» погрожував призупинити поставки газу в Молдову й виставив багатомільйонні штрафні санкції. У відповідь парламент республіки запропонував розрахуватися власністю спільного підприємства «Молдовагаз». Проте «газовий» тиск тривав. Під час січневого візиту прем’єр-міністра Д.Брагіша в Москву росіяни красномовно «на після виборів» відклали підписання російсько-молдовської угоди про газові борги.

Бурхливе зближення з Україною. Після знакової зустрічі президентів у Сочі, підписання в грудні «газового» меморандуму настала черга бліц-візитів високопоставлених російських чиновників у Київ, що увінчалася «авіакосмічною» зустріччю Л.Кучми й В.Путіна в Дніпропетровську. З урахуванням внутрішньополітичної кризи, Київ як ніколи потребує політичної підтримки. Йому її надано... На Заході активно заговорили про «російський крен» у зовнішній політиці Києва.

Загалом, сьогоднішню зовнішньополітичну кон’юнктуру сприятливою для ГУУАМ назвати складно.

По-друге, внутрішньополітична нестабільність у країнах «п’ятірки» ретранслюється зі знаком мінус на хід інтеграційних процесів ГУУАМ. Молдова була з самого початку слабким ходаком у групі крокуючих шовковим шляхом. Минулий рік, починаючи з квітневих студентських заворушень, обернувся низкою соціально-політичних потрясінь, які призвели в липні до перетворення Молдови на парламентську республіку, а в грудні — до гострої парламентсько-президентської кризи. Усе це в сумі зумовило успіх лівих сил на минулих виборах.

Україна переживає далеко не найкращі часи. Справа Гонгадзе, багатосерійний «касетний скандал», супроводжуваний масивом негативних публікацій у світовій пресі, «розбірки за гуманітарними поняттями» в Раді Європи, відставка й арешт віце-прем’єра, розхитування Кабміну, перехід влади до силових методів стосовно опозиції тощо. Усе це підриває престиж держави, спалює політресурс державної еліти, обмежує можливості зовнішньополітичного маневру і, як наслідок, змушує шукати підтримку на Сході. Український двигун ГУУАМ почав збоїти...

Не бракує проблем і в грузинського учасника ГУУАМ: конфлікт з Абхазією, гостра енергетична «недостатність», проблема малоконтрольованої Панкісської ущелини, де знайшли притулок сім тисяч чеченських біженців, конфлікт навколо російських баз. А ось недавно, приміром, Аджарія, де влітку мали проходити багатонаціональні навчання під егідою НАТО Cooperative Partner-2001, відмовилася приймати підрозділи альянсу.

Є підстави тривожитись і в узбецького лідера. Антитерористичний центр СНД спрогнозував можливе загострення обстановки в Центральній Азії навесні-влітку цього року. Для запобігання терактів у березні планується, зокрема, проведення командно-штабних навчань. Недавно І.Каримов заявив, що країни Центральної Азії не можуть допустити повторення подій 1999—2000 рр., оскільки, за його словами, «за нами стоїть потужний військовий потенціал Росії».

Далеко не безхмарна внутрішньополітична ситуація і в Азербайджані. Реальних обрисів набирає проблема правонаступництва влади. Подібні ситуації на теренах СНД, принаймні на певний період, істотно обмежують зовнішньополітичну активність. Це як мінімум...

...І ще про причини перенесення саміту. Перенесення з Києва в Ялту. Подейкують, що міжнародний бенефіс ГУУАМ не міг відбутися в Києві також тому, що в столиці України не знайшлося чотирьох однакових п’ятизіркових президентських апартаментів...

ГУУАМівські обрії

Очевидно, що поява труднощів зовнішнього та внутрішнього порядку, які призвели до перенесення саміту, не повинні ставити під сумнів необхідність нарощування як двосторонніх, так і багатосторонніх контактів у рамках групи ГУУАМ. Наявні механізми співробітництва ще не задіяно повною мірою. Життєздатність об’єднання визначатиметься конкретними результатами партнерства, які мають реально відчувати не лише політичний бомонд, а й промисловці, підприємці, рядові платники податків, за рахунок яких, до речі, і проводяться саміти.

Безумовно, довгий шовковий шлях аж ніяк не гладенький і не посипаний трояндами. І йдучи ним, очевидно, слід звертати увагу на такі моменти.

По-перше, процес перетворення країн ГУУАМ на колективного суб’єкта геополітики в Чорноморсько-Каспійському регіоні пов’язаний із врахуванням інтересів двох ключових гравців — США й Росії. Також необхідно побудувати надійну систему контактів з іншими міжнародними інституціями: європейськими, євроатлантичними, пострадянськими. Тоді можна буде говорити про зміцнення стабільності в регіоні. Позаяк об’єднання країн у групу ГУУАМ передбачає не тільки «запаралелювання» політико-економічних потенціалів, а й додавання проблем, чимало з яких силами ГУУАМ не розв’язати.

По-друге, одержання статусу міжнародної організації, формування атрибутивних бюрократичних структур не повинно бути самоціллю. Це лише рутинний спосіб реалізації спільних інтересів. Архіважливо зміцнювати економічний стрижень ГУУАМ — інакше будь-які політичні конструкції провисають. Йдеться про активізацію торговельних контактів, розвиток промислової кооперації, закладання нормативно-правового фундаменту для транспортно-комунікаційних коридорів (узгодження транзитних тарифів, митних процедур тощо). Іншими словами, міцність організації прямо пропорційна рівню взаємозв’язаності економік країн-учасниць. А гуманітарне співробітництво можна розглядати як похідну складову. Бо групу задумано не як туристичний клуб і не як товариство культурного обміну.

По-третє, ідея ГУУАМ, вигоди об’єднання необхідно зрозуміло пояснити людям. Без супровідної пропагандистської кампанії ГУУАМ залишиться задумом президентів, котрі помалу вичерпують свій владний ресурс. (За результатами соціологічних опитувань, проведених Центром Разумкова в жовтні 2000 року, лише 1,5% населення вважають пріоритетними відносини України з ГУУАМ. У свою чергу, і більшість державно-політичних еліт України не віднесли контакти з Грузією, Молдовою, Азербайджаном і Узбекистаном до головних зовнішньополітичних пріоритетів.)

* * *

Форсування за будь-яку ціну процесу трансформації групи в міжнародну організацію навряд чи доцільне саме тепер, з огляду на ряд чинників внутрішнього й зовнішнього порядку. Права на ще одне перенесення установчого саміту ГУУАМ уже немає.