Нафта і газ Чорного моря: що «втратила» Україна?

Відразу ж після винесення Міжнародним судом вердикту в пресі, насамперед з подачі румунських дипломатів та українських опозиційних політиків, а також близьких до них експертів, з’явилися дані про значні запаси вуглеводнів, які відійшли Румунії разом із левовою часткою спірного шельфу. За повідомленнями румунських ЗМІ, біля Зміїного виявлено 70—100 млрд. кубометрів газу і 10—12 млн. тонн нафти. Це, на думку експертів, забезпечило б енергетичну незалежність Румунії протягом 20 років.

Такі ж прогнозні запаси вуглеводнів — 100 млрд. кубометрів газу і близько 10 млн. тонн нафти — називає й Іван Діяк, радник президента України та голови правління НАК «Нафтогаз України». Проте стверджує: «Практично всі перспективні родовища нафти і газу, які є навколо острова Зміїний, у результаті рішення Гаазького суду дісталися Україні».

При цьому майже загальним місцем стало твердження, що найперспективніші запаси вуглеводнів знайдено на структурі «Олімпійсь­ка». Апетити Румунії зросли після того, як 2001 року ДАТ «Чорномор­нафтогаз» провело успішну геолого­розвідку на структурі, але роботи було припинено через протести Румунії.

Звернімося до першоджерел. У ту пору «Чорноморнафтогаз» очолював Микола Ільницький. «Ви знаєте, я всю ніч після рішення Гаазького суду не спав, — сказав М.Ільницький в інтерв’ю «ДТ». — Проте на відміну від тих, хто уявлення зеленого не має про видобуток газу і нафти на шельфі, я мушу вам сказати: на тих родовищах, які здебільшого відійшли Румунії — структури «Олімпійська», «Комсомольська», «Крайова», нічого перспективного немає! Принаймні жодні дані, які дозволяли б робити підрахунки про промислові запаси нафти і газу, нікому не відомі».

То що ж було? 3 липня 2001 року Микола Ільницький повідомив агентству «Інтерфакс-Україна», що в ході розвідувального буріння з допомогою самопідйомної плавучої бурової установки «Сиваш» на структурі «Олімпійська», розташованої біля острова Зміїний, відкрито нові нафтогазові родовища. Ільницький припускав, що там є промислові запаси нафти і газу і що цей регіон Чорного моря переважно нафтовий.

Майже через два тижні МЗС Румунії у вербальній ноті висловив Україні свою стурбованість із приводу розвідувальних робіт, які ведуться в неделімітованій зоні Чорного моря. На що МЗС України відразу відповіло: порушень міждержавного договору немає, оскільки «Чорноморнафтогаз» здійснює в районі острова Зміїний буріння параметричної свердловини з метою дослідження біологічної структури морського дна, і такі роботи не підпадають під термін «експлуатація мінеральних ресурсів», який уживається в додатковій угоді до базового договору. Попутно зауважимо, що наявність домовленостей не заважала самій Румунії досліджувати шельф і навіть видати ліцензію французькій компанії ElfAquitan на розвідку та експлуатацію ділянки. Однак про можливість подачі позову до Міжнародного суду Румунія активно заговорила саме у зв’язку з геологорозвідкою на «Олімпійській», котру було згорнуто. Чому? Чи тільки через протести Румунії?

«2001 року ми пробурили дві свердловини, — розповів «ДТ» головний геолог ДАТ «Чорномор­нафтогаз» Петро Мельничук. — Але припливи газу були настільки незначними, що ми навіть не змогли їх обґрунтувати, щоб поставити на облік. На державний облік такі запаси, з огляду на невелику площу продуктивної газоносності, не беруться. Тому, щоб судити про запаси цього родовища, потрібне серйозне дорозвідання площі. Але, на мою думку, ніхто на це найближчим часом витрачати гроші не буде. Наявна на цій площі ресурсна база, вважаю, буде нерентабельна для розробки».

На двох інших структурах, які відійшли Румунії — «Крайова» і «Комсомольська», пошукове буріння взагалі не проводилося, каже П.Мельничук. Була тільки сейсмічна розвідка, є паспорт структури, але чи буде там приплив газу, ніхто прогнозувати не може. «Але, ми вважаємо, перспективні ресурси там незначні. Тому ніякої трагедії в плані втрати «величезних запасів», якщо говорити про три ці об’єкти, як стверджує дехто в пресі, немає», — каже головний геолог компанії.

Особливо, коли взяти до уваги віддаленість площ від нашої інфраструктури, додає голова правління ДАТ «Чорноморнафтогаз» Анатолій Присяжнюк. «Це близько 200 кілометрів. І якби там було відкрито невелике газове родовище, ніхто його найближчим часом не став би облаштовувати і прокладати газопровід. Це величезні гроші, які навряд чи колись окупляться. Тому ті, хто сьогодні заявляє про сотні мільярдів кубометрів втрат, просто некомпетентні».

Як приклад називаються проблеми з освоєнням справді перспективних родовищ — Одеське і Безіменне, вони вище від Зміїного. «Від Одеського до облаштованого Голіцинського родовища потрібно протягти по дну всього 80 кілометрів трубопроводу. І на це необхідно витратити мільярд гривень, яких ми не можемо знайти. Це розвідане родовище з експертизою, із підтвердженими запасами! Тому якщо на структурі, котра відійшла Румунії, виявиться п’ять чи навіть 10 млрд. кубометрів газу, то його рентабельно буде видобувати лише в тому разі, якщо ціна газу зросте на порядок. Ми вважаємо, що це район із невизначеними перспективами», — каже Петро Мельничук.

Південніше від цих площ, стверджують у «Чорномор­нафтога­зі», перспективи промислового видобутку вуглеводнів теж невисокі, оскільки дуже складна геологія. Значні запаси можуть бути на глибшій воді, до кілометра. Але це і додаткові труднощі, і додаткові витрати. «Нам до тієї нафти і газу, як до Місяця пішки», — констатує головний геолог.

У «Чорноморнафтогазі» також нагадують, що до цієї частини шельфу свого часу придивлялися кілька іноземних нафтових компаній, однак їхня геологорозвідка не увінчалася успіхом. Водночас компанія British gas, котра «аналізувала весь регіональний матеріал щодо шельфу, за словами П.Мель­ничука, однозначно найперспективнішим визначила Прикерченський шельф. Там, де сьогодні відкрито родовища Суботіна, Глибоке, Південнокерченське, і на південь, де глибина більша, — площа Палласа. І найбільш перспективні запаси нафти на шельфі саме там».

Тож головна проблема сьогодні не в тому, що ми могли втратити за такого розподілу шельфу, вважають у «Чорноморнафтогазі», а в тому, що ми не можемо взяти той газ і ту нафту, котрі вже розвідані, і що роками не облаштовуємо перспективних родовищ. Ні самі, ні з участю інвесторів. Але вони прийдуть на шельф. Румунія вже заявила про готовність освоювати шельф разом із найбільшими іноземними компаніями. Цікаво, «Венко Прикерченська» серед них буде?