МВФ втрачає голову

Глава Міжнародного валютного фонду 62-річний Домінік Стросс-Кан заявив про свою відставку і постав у Нью-Йорку перед судом за звинуваченням у сексуальних домаганнях, а також за іншими звинуваченнями, за які в сукупності американські закони передбачають для нього 74 роки і три місяці ув’язнення. Адвокати, зважаючи на все, мають довести, що плотське спілкування їхнього підзахисного з 32-річною покоївкою готелю Sofitel 14 травня якщо і мало місце, то відбувалося за обопільною згодою або є добре спланованою провокацією з метою дискредитувати відомого політика, в якій дівчина виявилася лише знаряддям. А можливо, й сама намагалася поліпшити своє матеріальне становище, хоча й не уявляла, проти кого, власне, висуває обвинувачення. Для Домініка Стросс-Кана, вже неодноразово поміченого у небайдужості до жіночої статі, мабуть, це означає кінець його публічної кар’єри. Хай там що встановить у результаті суд, подія в готельному номері на Манхеттені вже спричинила масштабні наслідки не лише для її фігурантів, а й для низки країн, МВФ і, можливо, світової економіки в цілому.

Французький кандидат

У слідства ще попереду з’ясування всіх перипетій того дня, проте багато фактів уже вказує на те, що в момент, коли Стросс-Кана затримували в бізнес-класі рейсу Air France у нью-йоркському аеропорту, він не був схожий на втікача з місця злочину: принаймні він сам повідомив сищикам про місце свого перебування. Проте факти, викладені проти нього, стали достатньою підставою для арешту і відмови відпустити Стросс-Кана під заставу в один млн. доларів.

Його затримання американська влада пояснила тим, що Франція не видає своїх громадян іншим країнам, і якби Стросс-Кану дозволили вилетіти в Париж, притягнути його до відповідальності було б дуже складно. Разом з тим у Сполучених Штатах, де розташована штаб-квартира МВФ, його глава не має дипломатичного імунітету. Принаймні імунітет не поширюється на злочини, в яких його підозрюють. Таким чином, американська Феміда і, зокрема, оперативні дії співробітників поліції Нью-Йорка заслуговують усілякого схвалення, якщо, звісно, буде доведено, що все те, в чому обвинувачують Стросс-Кана, справді мало місце. Дівчина, яка стала жертвою насильства, безумовно, може розраховувати, що до злочинця не буде поблажливості. Водночас в Америці з главою МВФ повелися так, наче щодо нього не діє принцип презумпції невинуватості, і процес обставлено таким чином, щоб якнайдужче принизити його. У США це дозволяють собі досить рідко.

Перший удар від скандалу взяла на себе Франція - не тільки тому, що Домінік Стросс-Кан громадянин цієї країни. У Франції любовними пригодами політиків мало кого здивуєш. Та й сам Стросс-Кан особливо не приховував своїх слабкостей. Обідаючи 28 квітня з керівниками лівої газети «Ліберасьйон», він у вільній обстановці сам розповів, за що йому можна дорікнути: «За гроші, за любов до жінок і за те, що я єврей». У Франції він був іще й потенційним кандидатом від опозиційної Соціалістичної партії на посаду президента країни на виборах наступного року. Хоча Стросс-Кан офіційно не заявляв про намір балотуватися, але вважають, що він збирався це зробити в найближчі місяці. Один з журналістів «Ліберасьйон» стверджує, що тоді ж Стросс-Кан казав, що проти нього вже готуються провокації, і повідомив, що побоюється стеження і «поганих намірів» з боку глави МВС Франції Клода Геана.

Скандал у США вигідний нинішньому президенту Французької республіки Ніколя Саркозі, котрий також має намір поборотися за переобрання на другий строк. Втім, довести, що це французька влада провела таку хитромудру операцію проти опозиціонера, мабуть, нереально. Проте ця версія дуже популярна у французьких ЗМІ, які також не виключають версії «змови» з боку правих або навіть вважають подію підступами недоброзичливців Стросс-Кана серед соціалістів. Щоправда, тепер останнім доведеться виставити кандидатами в президентських перегонах менш значущих політиків, ніж колишній глава МВФ, хоча поки що на рейтинг партії в цілому цей скандал не вплинув.

Європа долучається до битви за МВФ

В Європі думки політиків з приводу інциденту зі Стросс-Каном розділилися. Одні вимагають його осуду, інші стали на його захист. Проте і ті й інші наполягають на тому, що МВФ має невідкладно обрати нового главу. Канцлер Німеччини Ангела Меркель була першою з керівників світового рівня, котра заявила про це, особливо підкресливши, що новий керівник повинен представляти Європу, бо саме країни ЄС є основними «донорами» Міжнародного валютного фонду, і така практика призначення в цю структуру залишалася незмінною останні 65 років (разом з тим представник США завжди обирався главою Світового банку). У МВФ уже відбуваються консультації з цього питання. Кандидатів має відбирати міжнародний комітет, який подасть на розгляд Ради директорів двох-трьох фіналістів. Формально на посаду може претендувати представник будь-якої країни, головне - висока фахова кваліфікація. Але часу для визначення гідного кандидата було замало, і Європа поки що не має консенсусу щодо жодного з них. Скандал з Домініком Стросс-Каном дав змогу і країнам, які розвиваються, заявити про те, що вони були б не проти взяти участь у «чесних і прозорих» виборах нового глави МВФ. Ряд лідерів країн, які розвиваються, зокрема Азіатського регіону, упевнені, що після відставки Стросс-Кана в роботу фонду слід внести зміни, які б дозволили організації рухатися вперед. В Азії є принаймні кілька кандидатів, які на основній посаді в МВФ обрали б іншу стратегію роботи і приділяли б більше уваги розвитку світової економіки на перспективу, а не поточним заходам з порятунку окремих країн.

В Європі ж побоюються такого сценарію, і вважають, що перехід керівної посади в МВФ до представника азіатської країни зменшить ступінь залученості фонду в невідкладні програми допомоги європейським економікам. Крім того, європейці цілком слушно запитують, чому США не бажають йти на поступки країнам, які розвиваються, і чи підтримає тепер Вашингтон кандидатуру європейця на посаду глави МВФ.

У Фонді 16,8% голосів належать США, і в позиції Вашингтона не видно ясності, тим більше що на цей час повноваження керівника фонду перейшли до американця Джона Ліпскі - заступника Стросс-Кана. У низці ЗМІ вже озвучено версію про те, що саме Сполучені Штати були найбільше зацікавлені «прибрати» Стросс-Кана, якому не пробачили лютневої заяви про те, що потрібно поступово відмовлятися від долара США як резервної валюти для того, щоб виправити дисбаланси розвитку світової економіки. Глава фонду пропонував проводити оцінку вартості нафти і золота у «спеціальних правах запозичення» (SDR) - умовній міжнародній резервно-розрахунковій одиниці, яку емітує МВФ, і випустити номіновані в SDR облігації. Останні стали б для великих інвесторів і центробанків різних країн значно привабливішими інструментами, ніж зобов’язання американського уряду. Будь-яка з цих ідей, якби була реалізована керівництвом фонду, призвела б до істотного звуження ролі США у світовій економіці та додаткових труднощів для Вашингтона, який уже загруз у боргах.

Крім того, МВФ в останні кризові роки проводив чітко «проєвропейську» політику кредитування, підставивши плече Євросоюзу в боротьбі з борговими проблемами низки країн зони євро - Греції, Португалії та Ірландії. Вже на початку цього тижня відсутність Стросс-Кана на зустрічі міністрів фінансів ЄС у Брюсселі істотно послабила позиції прибічників подальшого кредитування Афін, і це в момент, коли грецька влада попросила ще 110 млрд. євро для підтримання своєї фінансової системи. Сьогодні позиція фонду стала жорсткішою, від Греції в обмін на кредити вимагають непопулярних реформ і пророкують або реструктуризацію боргу, або дефолт, якщо Афіни не впораються. Обидва варіанти, яких у ЄС хотіли б уникнути, можуть стати ударом для європейських фінансів, торкнутися економіки країн, суміжних із зоною обігу євро.

Безперечно, світ спостерігатиме за перипетіями судового процесу над колишнім главою МВФ, який втратив голову від пристрасті. Проте не менш значущими і важливими виявляться глобальні зміни, які можуть відбутися у результаті зміни керівництва МВФ. І тоді вже не важливо, чи була причина всього що сталося, ворожою змовою, безглуздим випадком чи простою людською дурістю.