Місії спостереження: готовність номер один

Сподівання тих, хто прагне чесних виборів і очікував, що міжнародне співтовариство надішле на вибори 31 жовтня кілька тисяч своїх спостерігачів, якоюсь мірою справдилися. Згідно з даними на 20 жовтня, у Центрвиборчкомі зареєструвалося 4028 іноземних спостерігачів, які репрезентують 28 міжнародних організацій і 20 країн. За кілька днів до виборів вони почали приїздити в Україну. А це означає, що в нас перебуватиме одна з найбільших груп спостерігачів за виборами в Європі. Як зазначають представники низки міжнародних організацій, цією цифрою кількість спостерігачів не обмежиться.

Багато хто зробив ставку на другий тур президентських виборів. Так, Еділь Байсалов, співголова місії спостереження ENEMO (Європейська мережа організацій, що спостерігають за виборами), стверджує, що на другий тур їхня організація готується надіслати близько тисячі спостерігачів, у той час як 31 жовтня на виборах будуть присутні лише 75 осіб.

Однак наскільки відповідально іноземні спостерігачі виконуватимуть свої безпосередні обов’язки — моніторити вибори, спостерігаючи за тим, щоб їх проведення відповідало українському законодавству та міжнародним зобов’язанням, добровільно взятим на себе Україною, а українські громадяни мали право вільно зробити вибір? З іншого боку, чи зможе така величезна кількість спостерігачів лише однією своєю присутністю запобігти порушенням на виборчих дільницях?

На жаль, на ці питання важко відповісти ствердно. Самі спостерігачі визнають, що їхня присутність на виборчих дільницях у день виборів зовсім не гарантує проявів порушень і фальсифікацій. «Ми можемо лише зафіксувати явні порушення, та й то не всі: чи дотримується таємниця голосування, чи проходить агітація, як відбувається підрахунок голосів тощо. Але ж головні порушення відбуваються за межами дільниць і задовго до дня виборів. Тож наша присутність, це радше моральна підтримка українських виборців», — каже координатор місії спостерігачів від Українського конгресового комітету Америки Остап Скрипник, акцентуючи увагу на проблемі складання списків виборців.

Для порушень існує занадто багато можливостей. Хоча представники тих організацій, із якими ми зустрічалися, і декларують, що будуть охоплені всі регіони України, наші співрозмовники все-таки визнають, що багато спостерігачів зовсім не мають наміру їхати в українську глибинку, де саме й очікуються масові порушення, воліючи прогулятися Києвом або іншим обласним центром. Таке траплялося вже неодноразово. «Спостерігачі самі обирають ті дільниці, які хочуть відвідати. Однак, оскільки спостерігачі, котрі входять у нашу місію від СНД, є досить високопоставленими чиновниками, вони не завжди відправляються у віддалені регіони», — визнає представник цієї місії Олег Кулеба.

Багато спостерігачів із західних неурядових організацій, переважно короткочасних, приїздять в Україну власним коштом. І це також не сприяє тому, щоб вони відвідували віддалені райони нашої країни. Ці люди можуть просто обмежитися Києвом і Київською областю. На жаль, треба визнати, що практично не відбувається консультацій між місіями офіційних і неурядових організацій, які дозволили б рівномірно розподілити групи спостерігачів по всій Україні. (І це при тому, що місії спостерігачів офіційних організацій — Європейського парламенту, Парламентської асамблеї Ради Європи, ОБСЄ усе-таки активно взаємодіють.) Наші співрозмовники, пояснюючи це, посилаються на несхожі методики роботи своїх організацій. Втім, у день виборів різноманітні організації мають намір підтримувати між собою неформальні контакти й інформувати одна одну про найпроблемніші дільниці.

До того ж, незважаючи на велику кількість людей, котрі прибули для моніторингу президентських виборів, виборчих дільниць більше разів десь так у вісім. І групи не сидітимуть на одній дільниці з моменту її відкриття до завершення процедури підрахунку голосів. А «вплив спостерігача визначається тим, на скількох дільницях він побував і скільки часу там провів», зауважив народний депутат Ігор Осташ. Втім, у цьому випадку, як правило, велику допомогу надають місцеві спостерігачі, представники кандидатів у президенти, які прискіпливо фіксують порушення.

Треба також враховувати, що деякі іноземні організації не мають своїх довгострокових місій і тому не здійснюють моніторингу передвиборної кампанії. Якоюсь мірою цю прогалину заповнює обмін інформацією між різними місіями спостережень, а також проміжні звіти ОБСЄ — організації, що користується авторитетом.

На цьому тижні місія довгострокових спостерігачів із Бюро ОБСЄ з демократичних інституцій та прав людини (БДІПЛ) випустила свій останній, четвертий звіт. І всі охочі можуть ознайомитися з ним на веб-сторінці БДІПЛ. До речі, треба зауважити, що Бюро ОБСЄ з демократичних інституцій і прав людини, мабуть, є єдиною місією, яка публікує свої звіти про виборчу кампанію до виборів. Інші організації, як, наприклад, ENEMO, категорично відмовляються офіційно говорити про конкретні порушення виборчого процесу до 1 листопада, надаючи перевагу загальним словам.

Втім, дипломатичні представництва, співробітники яких також акредитувалися у ЦВК як спостерігачі на президентських виборах, конкретніші у своїх оцінках і коментарях. За чотири дні до виборів свою заяву зробили глави дипломатичних місій країн — членів Європейського Союзу. В ній, окрім іншого, сказано: «нам прикро, що й донині виборча кампанія викликає серйозне занепокоєння, і це відзначається у всіх звітах ОБСЄ про перебіг кампанії щодо дотримання Україною усіх відповідних міжнародних стандартів». Порушеннями демократичних норм названо зрив демонстрацій опозиції, створення перешкод для незалежних ЗМІ, нападки на цивільні організації, зловживання адміністративним ресурсом та інші серйозні порушення, що «викликають сумніви щодо курсу уряду України відносно його демократичних зобов’язань перед ЄС».

Свої критичні зауваження на адресу влади висловили й місії спостерігачів із СНД. І це дивно, особливо пам’ятаючи про їх більш ніж лояльні оцінки недавніх виборів у Казахстані та Білорусі. Але якщо представник місії від СНД Олег Кулеба був традиційно обережним, обмежившись лише констатацією того, що «багато запитань викликають комісії на виборчих дільницях і достовірність списків», то глава місії CIS-EMO в Україні Олексій Кочетков висловився різкіше. Раніше він уже повідомляв журналістам, що готовність виборчкомів в Україні є украй низькою. Особливо багато нарікань у представників цієї організації викликала підготовка комісій у західних областях України — Львівській і Тернопільській: серйозні проблеми зі списками, у виборчкомах відбувається постійна ротація, в одному виборчому окрузі 32 ділянки не мали списків, а деякі комісії взагалі не працювали. Нагадаємо, що саме в західних областях мешкає більшість прихильників Ющенка, в той час як на сході та півдні України багато симпатиків Януковича.

У розмові з «ДТ» пан Кочетков повідомив, що південна та східна області України підготовлені до виборів значно краще за західні. «В Одеській області наші спостерігачі також виявили порушення, але не настільки серйозні, як у Львівській і Тернопільській: на сході дільниці реально функціонують, а місцева влада не робить саботажу. Таких проблем зі списками в Росії не було вже починаючи з 1999 року. На недавніх парламентських виборах у Казахстані, де наша організація також здійснювала моніторинг виборів, влада свідомо вносила плутанину в списки, щоб використовувати адміністративний ресурс на виборах», — каже глава місії CIS-EMO.

Втім, багато експертів схильні вважати, що за такою оцінкою представників CIS-EMO стоїть дещо більше, ніж просто бажання зазначити порушення і недоліки підготовки до президентських виборів: у країнах Співдружності до спостерігачів від країн СНД довіра значною мірою підірвана, оскільки існує проблема з об’єктивністю їхніх оцінок. Адже у складі місії спостереження від СНД дуже багато представників владних структур країн — членів Співдружності, зацікавлених у тому, щоб і в їхніх країнах оцінка виборів із боку есенгешної місії була сприятливою. Так і в випадку з CIS-EMO існують більш ніж серйозні побоювання, що їхня оцінка готовності України до виборів вписується у ту схему фальсифікацій або скасування результатів голосування, яка на сьогодні здається цілком реальним сценарієм розвитку подій.