Місцеві вибори в Польщі: кожен уважає себе переможцем

Місцеві вибори в Польщі, що відбулися в неділю 21 жовтня, засвідчили стабільну підтримку правлячої популістської партії "Право і справедливість" (ПіС) у провінції й продемонстрували зростання підтримки проєвропейської опозиції в містах.

"Право і справедливість" здобула найкращий результат (33%), але аж ніяк не поліпшила свої досягнення у порівнянні з парламентськими виборами 2015 р., коли мала підтримку 37% виборців. Водночас опозиційна "Громадянська коаліція", до якої входять "Громадянська платформа" (ГП) і партія "Сучасна", змогла набрати 26,7%. У Варшаві представник опозиції переміг на виборах мера у першому турі. Кандидати від опозиції здобули перемогу або вийшли з великим відривом у другий тур виборів у Любліні, Лодзі, Познані та Вроцлаві.

Крім того, "Польська селянська партія" отримала 13%, і у разі укладання угоди про партнерство з "Громадянською коаліцією" опоненти правлячої партії можуть отримати більшість у сеймиках низки важливих регіонів країни. Місцеві вибори у Польщі стали лакмусовим папірцем для виборів у Європарламент і виборів Сейму Польщі, які відбудуться наступного року. І в цьому полягає їх важливість.

На момент написання матеріалу ще не всі остаточні підсумки місцевих виборів у Польщі було опубліковано, а по деяких великих містах, наприклад по Кракову, стало ясно, що потрібно провести другий тур, аби визначити переможця на виборах мера. Другий тур голосування відбудеться 4 листопада.

Утім, уже опубліковані Національної виборчою комісією результати свідчать про те, що виборець жваво цікавився виборами. Явка становила 54%, що стало рекордним показником для місцевих виборів у Польщі з 1989 р. На такому тлі між партією влади й опозицією не на жарт розгорнулася боротьба за ключові регіони.

У Вармінсько-Мазурському воєводстві опозиційна "Громадянська коаліція" здобула 30,4% голосів, а це означає, що в сеймику буде 12 депутатів від цієї політичної сили. На другому місці - "Право і справедливість" із 28,15% голосів, яка одержала 11 мандатів, і на третьому місці - "Польська селянська партія" з 19,64% голосів виборців, а це означає, що в сеймику буде сім депутатів від цієї партії.

На виборах у сеймик Мазовецького воєводства правляча партія "Право і справедливість" отримала найбільшу кількість мандатів - 24. На другому місці - "Громадянська коаліція" (18 мандатів), а на третьому - "Польська селянська партія" (вісім мандатів).

Не чекаючи остаточних результатів, лідери як правлячої партії, так і опозиції заявили про перемогу на місцевих виборах. За словами Ярослава Качинського, лідера партії "Право і справедливість", його політсила перемагає на місцевих виборах уже четвертий раз підряд, і, на його думку, це хороший знак на майбутні вибори.

Водночас лідер "Громадянської платформи" Гжегож Юліуш Схетина назвав вибори хорошим знаком для опозиції: "Нині ми зробили перший крок до нашої перемоги в майбутньому".

Експерти - як польські, так і міжнародні - в один голос зазначають, що "Право і справедливість" зберігає високий рівень популярності завдяки хорошому стану польської економіки, реформі сектора соціального забезпечення і націоналістичній риториці. Напередодні виборів Ярослав Качинський закликав до найтіснішої консолідації суспільства через зміцнення місцевого і загальнопольського патріотизму, посилення співробітництва між центральною і місцевою владою. За його словами, все це - конче потрібні умови для того, щоб поляки за відносно короткий час досягли рівня життя країн Західної Європи.

В опозиційному таборі, навпаки, зазначають, що вибори продемонстрували розкол між настроями в місті й селі. Правлячій партії вже не вдається бути переконливою для всієї нації, а більш ліберальний і проєвропейськи налаштований міський електорат відмовляється підтримувати кандидатів від ПіС. Одним із провальних епізодів у кампанії правлячої партії на місцевих виборах були заяви кандидата від консерваторів на мера Варшави Патріка Якія, котрий пообіцяв, що уряд уріже фінансування регіонам, де переможе опозиція. А буквально за кілька днів до виборів ПіС запустила рекламну кампанію з обвинуваченнями на адресу опозиції, що та прагне наводнити країну біженцями з мусульманських країн. Хоча міграційна криза у Європі помітно ослабла, тема християнської Польщі, на яку насідають з усіх боків мусульманські біженці, залишається одним зі стовпів партійної ідеології ПіС. Цю рекламу розкритикували навіть представники праворадикального табору. Кшиштоф Босак - представник "Національного руху", партії, що також виступає проти допущення мігрантів до Польщі, назвав кампанію правлячої партії "огидною, цинічною, недолугою й дурною пропагандою".

Очевидно, все це відіграло свою роль у тому, що у Варшаві опозиційний кандидат Рафал Тшасковський набрав 56,67% голосів, тоді як Патрік Якій зміг здобути лише 28,53%. Це далеко не єдиний приклад поразки кандидата від правлячої партії у великих містах країни. Наступного року міста можуть стати оплотом для перемоги ліберальної опозиції на парламентських виборах.

Чи зроблять висновки з цих прорахунків у правлячій партії, поки що неясно. Для Качинського і його прихильників нині важливо демонструвати єдність лав. Як висловилася трохи раніше Беата Шидло, віце-прем'єр польського уряду: "Король має бути один. Королем, головою є Ярослав Качинський. Він був, є і буде керівником "Права і справедливості", і тут нічого не зміниться".

Утім, зберігати монолітність лав правлячої партії буде все складніше на тлі постійних сперечань Варшави з органами Євросоюзу (чи то щодо міграційної політики, чи то охорони кордонів, чи то правової реформи) і зміни настроїв у середовищі польського суспільства. Навіть у лавах чиновництва є люди, які оцінюють інакше, ніж "король", виклики, що стоять перед Польщею.

За кілька днів до місцевих виборів зі свого поста був змушений піти заступник міністра інвестицій і розвитку Павел Хорунжий. Усупереч панівній в правлячій партії думці й емоціям з боку простих поляків, він не раз привселюдно заявляв, що економічне зростання Польщі надалі неможливе з наявним у країні людським потенціалом. Він виступав за допущення в країну трудових мігрантів, пропонуючи уряду вже тепер подумати над програмами довгострокової інтеграції та асиміляції трудових мігрантів, ратуючи, насамперед, за залучення українців.

Згідно з даними Центру дослідження питань міграції у Варшавському університеті, до 2050 р. у Польщі житимуть 3,8 млн іноземців, переважно з України та країн Азії. Нині населення Польщі становить 38 млн. В інтерв'ю для Dziennika Gazety Prawnej раніше у цьому році Хорунжий говорив про відкритість Польщі саме для країн "ментально близьких", інтеграція громадян яких у польське суспільство може бути швидшою.

Очевидно, цю позицію керівництво правлячої партії поки що не сприймає (що й спричинило відставку Хорунжого), з огляду на атмосферу, яку створюють офіційні польські ЗМІ щодо трудової міграції, зокрема українців. Кількість наших громадян, що працюють у Польщі, за деяким даними, вже давно перевалила за 1 млн чоловік, і, можливо, вже на майбутніх виборах парламенту в Польщі тема їх інтеграції стане однією з гарячих під час політичних дебатів.

Також не слід забувати про 60-тисячну (за переписом 2011 р.) українську діаспору в Польщі. Польські українці на місцевих виборах також висували своїх кандидатів. Через виборчі комітети різних регіонів понад 90 кандидатів від української громади боролися за місця в сеймиках і радах гмін, посади бургомістрів і війтів, повідомляє газета "Наше слово", найстарше українське видання в Польщі. Уже відомо, що чотири українці стали членами органів самоврядування у Підляському воєводстві.

Слід зауважити для порівняння, що торік німцям у Польщі (148 тис., за офіційними даними) дозволили створити свою національну регіональну партію. Німці - єдина нацменшина в Польщі, що має свій національний виборчий комітет, делегати від якого висувалися на місцеві вибори в Польщі. Так, в Опольському воєводстві за німецьких кандидатів віддали 14% голосів, що доводить ефективність такого методу політичної боротьби.

Офіційному Києву варто взяти до уваги ці нові тенденції в польській політиці, щоб у майбутньому було легше виходити із ситуації, коли українці стають заручниками складних питань міждержавних відносин, які постійно ставить на порядок денний двосторонніх відносин правляча нині в Польщі партія.