Маркус Меккель: Україна нагадала Європі про свободу

Останні тижні німецькі політики часто говорили про Україну та ситуацію, що склалася в нашій країні. Жорстка позиція Герхарда Шредера та Йошки Фішера, які засудили фальсифікацію виборів, неприємно здивувала не лише чиновників із Банкової, а й Кремль, де люблять апелювати до дружніх стосунків російського і німецького президентів. Не мовчали й німецькі парламентарії. Деякі депутати бундестагу навіть вважали, що моральну підтримку українцям, котрі відстоюють своє волевиявлення, необхідно надати не лише в Берліні, а й у Києві. Днями в українській столиці побували два представники фракції правлячої соціал-демократичної партії Німеччини — Маркус Меккель і Йоганнес Пфлуг.

— Минулої середи Верховна Рада проголосувала в пакеті за зміни до Конституції і поправки до закону про вибори президента. На вашу думку, це голосування — закінчення внутрішньополітичної кризи чи тільки один із кроків до її розв’язання?

М.М. — Цей пакет є дуже важливим кроком до створення передумови для проведення виборів. Оскільки однією з його частин є новий і поліпшений закон про вибори президента. Проте бажано, щоб подібні угоди були більш чітко сформульовані. Приміром, у цьому пакеті немає нічого про відставку уряду, що є істотною передумовою для вирівнювання шансів кандидатів. Якби я належав до опозиції, то, як і раніше, дотримувався б цієї вимоги й домагався свого різноманітними способами, використовуючи, зокрема, і демонстрації.

Що стосується змін до Конституції, то я принципово виступаю за парламентський устрій держави. Та чи раціонально нині змінювати повноваження тієї посади, за яку ведеться боротьба? Не впевнений. Я розумію: опозиція змушена була піти на цей крок заради виконання інших її вимог. Так само як і те, що цю кризу важливо розв’язати, отримати однозначно легітимно обраного президента й забезпечити передумови того, щоб у цій країні панували принципи правової держави. У цьому сенсі сьогоднішнє рішення можна розглядати лише як перший крок до розв’язання проблеми.

— Яким же тоді має бути другий крок?

М.М. — Відставка уряду та призначення тимчасового уряду.

Й.П. — Я поділяю сказане паном Меккелем. Та на рівні першого кроку дуже важливо проводити відповідну виборчу кампанію в регіонах. Адже, якщо Янукович за п’ять днів до виборів зніме свою кандидатуру, то в цьому разі Ющенко має отримати понад 50% голосів. Що, очевидно, буде дуже складно забезпечити. Йдеться також і про можливість для кандидата від опозиції виступати на телеканалах для роз’яснення виборцям своєї позиції. Зокрема на сході країні.

— Під час вашої зустрічі з членами ЦВК пані Завалевська сказала, що основна проблема, яка призвела до порушень, полягала в недосконалій законодавчій базі. Ви погоджуєтеся з такою оцінкою?

М.М. — Ні. Безумовно, певні недоробки в законодавстві створювали проблему контролю, залишаючи лазівки для фальсифікації. До того ж в Україні мала місце абсолютно очевидна політична воля фальсифікувати вибори з боку Президента й уряду. Проте народ не схотів змиритися з тим, що йому нав’язувалося.

— Попри те, що Німеччину й Росію пов’язують особливі відносини, Берлін досить швидко та жорстко відреагував на події в Україні. Чи готова Німеччина й далі так само реагувати на втручання Кремля у внутрішні справи країн колишнього Радянського Союзу? На жаль, європейські політики не завжди послідовні в діалозі з Москвою.

М.М. — На самому початку цієї кризи бундестаг дуже чітко висловив свою підтримку демократії, людям, які вийшли на вулицю. Адже питання не в тому, хто стане президентом. Головне: він має бути обраний на вільних виборах, без маніпуляцій і фальсифікації. Ми, безперечно, зацікавлені в тому, щоб Україна стала вільною демократичною країною. Та Європейський Союз не втручається у внутрішні справи України. І в цьому — відмінність від політики Росії, яка дозволяла собі багаторазове втручання, порушуючи суверенітет вашої країни. Можете бути переконані, що члени комітету з закордонних справ бундестагу, які зустрінуться в Москві з паном Путіним, дуже чітко висловлять цю думку в розмові з ним. (Ця зустріч німецьких парламентаріїв з російським президентом відбулася минулого тижня. – В.К.).

Путін мислить категоріями сфер впливу. Що не властиво Європі. Оскільки для нас важливе не забезпечення впливу ЄС, для нас важлива реалізація принципів демократії та свободи. Ми хочемо, щоб в Україні воля більшості населення, висловлена на вільних виборах, була виражена відповідно і в системі правління. Проте це зовсім інший тип втручання, ніж те, про що каже Росія.

— Це позиція парламентаріїв. Та чи готові жорстко розмовляти з Володимиром Путіним і представники виконавчої влади Німеччини?

Й.П. — Міністр закордонних справ це дуже точно сформулював. Хороші особисті стосунки між канцлером Шредером і президентом Путіним — це йде на користь і Німеччині, і Європі. Та хороші відносини між державами не можуть грунтуватися тільки на особистісних стосунках. Тиждень тому в нас були дебати щодо України та Чечні. У прийнятих документах серйозно критикувалася російська політика. І федеральний канцлер, довідавшись про думку, висловлену, зокрема, і його фракцією, не заперечував.

М.М. — Минулого тижня в нас було спільне засідання комітетів з іноземних справ бундестагу й польського сейму. У його рамках було прийняте рішення про те, що для розв’язання кризи необхідно зміцнити зв’язки між Європейським Союзом та Україною. Ми також дійшли спільної думки, що за нинішнім планом дій між ЄС і Україною потрібно провести нові переговори і він має бути значно посилений у тій частині, яка стосується співробітництва.

— Сьогоднішні події в Україні можуть позитивно вплинути на євроінтеграційні перспективи нашої країни?

М.М. — Мені здається, нині нераціонально порушувати питання про членство України в ЄС. Цього року ми прийняли десять нових членів. У наступному в нас на порядку денному два неймовірно складних питання — ратифікація Конституції Євросоюзу країнами — членами об’єднання і дискусія щодо Туреччини. Додайте ще й питання про членство України, і це виллється лише у вербальне обговорення проблеми. Тому сьогодні мова має йти про те, щоб ЄС поглиблював відносини з Україною.

— Яким чином?

Й.П. — Наприклад, за допомогою статусу привілейованого партнерства. Він може містити в собі різноманітні форми, зокрема, митний союз, активізацію співробітництва в галузі освіти та науки, спільне планування в сфері безпеки.

М.М. — Я б хотів уточнити. Річ у тім, що цього статусу поки немає. Ви пам’ятаєте, що асоціація припускала перспективу членства в ЄС? В останні два роки була висунута ініціатива сусідства. Нині, у рамках дискусії з питань відносин із Туреччиною, обговорюється третя категорія особливих відносин із певними державами — привілейоване партнерство. Мені здається, що раціональна його проекція і на відносини з Україною. Проте це середньострокова перспектива. Завдання ж найближчого майбутнього — питання, пов’язані з планом дій ЄС і України. У цьому напрямі необхідно зробити набагато більше кроків, ніж це робилося раніше.

— Європа й Америка розійшлися відносно іракської проблеми. На вашу думку, українське питання об’єднало трансатлантичних партнерів?

М.М. — З питання Іраку — ні, а що ж до загального інтересу до України, то безперечно. Проте я не думаю, що Україна є центральним чинником для євроатлантичних відносин. По-моєму, набагато цікавіше те, що Європа більш активно реагувала на події в Україні, ніж Сполучені Штати. Я вважаю, це добре й дуже важливо для Європи, оскільки такими діями вона показує: Європейський Союз — це не лише економічне співтовариство, а, насамперед, співтовариство спільних цінностей — демократії та свободи. У цьому відношенні Україна нам справді допомогла. З одного боку, вона надзвичайним чином показала свою волю до демократії. З другого — водночас нагадала, що головним у Європі є свобода.