"М'яка окупація"

Останнім часом Росія намагається у будь-який спосіб відновити свої впливи на країни Балтії і посилити - на інших членів Європейського Союзу. На це в Кремля, звісно, є свої причини. Тим більше що останніми роками Москві вдалося радикально посилити свою присутність у Фінляндії.

Варто згадати, що в часи холодної війни нейтральна Фінляндія займала стратегічне розташування між двома ворожими блоками - НАТО і Варшавським договором. Країна була об'єктом особливого інтересу для наддержав і як буферна зона, і як територія для прокладання транзитних військових маршрутів під час можливих воєнних дій.

Власне, сьогодні це стратегічне розташування нікуди не поділося. І тому Москва стала активно нарощувати своє проникнення до Фінляндії. При тому що самі ж фіни дуже насторожено й занепокоєно спостерігають за наростанням російської присутності.

Сьогодні росіяни знову почали "окупацію" Фінляндії. Поки що вона проходить у "м'якій" формі. Та, знаючи підходи Кремля до своїх найближчих сусідів, можна прогнозувати, що це лише початок московської експансії на фінські терені.

Російські впливи відчуваються не лише в бізнесі. Торік цю країну відвідала рекордна кількість росіян: їм було видано 1,3 млн віз. І вже тепер російська мова стає найпоширенішою іноземною мовою у Фінляндії.

Можливо, російські "емігранти вихідного дня" й піднімають фінську економіку. Але недавній скандал, коли влада Фінляндії оголосила про зламування баз даних МЗС країни, в якому запідозрила Росію, свідчить, що ці взаємовідносини хороші лише на позір. Оскільки хакери намагалися перехопити канали зв'язку між фінською владою та керівництвом Євросоюзу.

Навіщо це Росії? Вочевидь, у Кремлі дуже хотіли б перетворити Фінляндію на державу-сателіта і цим істотно посилити свої безпосередні впливи на країни Балтії та Євросоюз.

Варто звернути увагу на те, що ще на початку червня 2012 р. тодішній начальник російського генштабу генерал армії Микола Макаров, виступаючи на семінарі в університеті Гельсінкі, застеріг Фінляндію від тіснішої співпраці з Північноатлантичним альянсом. "Натомість Фінляндія повинна активізувати свою співпрацю з Росією. Військова співпраця між Росією і НАТО йде добре і відповідає взаємній вигоді. Однак співпраця між Фінляндією та альянсом загрожує безпеці Росії", - заявив російський генерал.

Крім того, Микола Макаров звинуватив Фінляндію у підтримці Грузії в конфлікті навколо Південної Осетії та Абхазії. Він також поставив під сумнів право Гельсінкі на проведення військових навчань на її території, запитавши: проти кого вони можуть бути спрямовані?

За логікою росіян, військова співпраця Фінляндії з Росією сприятиме стабілізації ситуації з безпекою у регіоні. Водночас російська сторона вважає, що Гельсінкі не мусить ставити питання про набуття, навіть у віддаленій перспективі, членства в НАТО.

Міністр оборони Фінляндії Стефан Валлін, коментуючи заяву генерала Макарова, наголосив: Гельсінкі прийматиме свої рішення щодо альянсу самостійно. І, хоча Фінляндія й вважає, що співпраця з Росією у військовій сфері важлива, однак вона має суверенне право сама обирати формат співпраці з НАТО на основі інтересів національної безпеки та інтересів своєї оборонної політики. Зокрема щодо проведення спільних військових навчань.

Після заяви Макарова в Гельсінкі почали серйозно замислюватися над тим, що Фінляндія - один із небагатьох західних сусідів Росії, який не є членом НАТО. Тоді як Естонія, Литва, Латвія і Польща давно вже стали членами Північноатлантичного альянсу.

Власне, Фінляндія сьогодні й так активізувала свою співпрацю з НАТО. Гельсінкі посилало
своїх військових до Афганістану, Іраку і Лівії та бере участь у миротворчих операціях, котрі проводить альянс.

Але, намагаючись диктувати московські правила фінам, генерал Макаров підштовхує Гельсінкі до подання заявки на повноправне членство в НАТО. Оскільки там добре пам'ятають, хто напав на Фінляндію в 1939 і 1941 рр.

Росія остерігається зближення Гельсінкі з НАТО (так само, як і України), бо це слугувало б гарантією безпеки Фінляндії та її територіальної цілісності: зрозуміло, що Північноатлантичний альянс має стримуючий вплив на росіян.

З падінням популярності Володимира Путіна в Росії можна прогнозувати, що стратеги з його команди намагатимуться відшукувати нові засоби для відновлення його авторитету серед росіян. І одним із таких засобів цілком може стати "фінське питання".

Можна сказати, це великий плюс, що Росія направляє до Фінляндії людей з такою політичною "підготовкою", як у Миколи Макарова, який, замість рутинних проповідей про традиційно хороші відносини і плідну співпрацю, по-військовому неприкрито оголосив справжню російську позицію. І Москві важко пояснити, чому Російська Федерація саме таким чином розглядає свого сусіда Фінляндію.

Слід зазначити, що такий стан речей стосується періоду, коли контакти між двома державами загалом є нібито відносно позитивними. Проте можна лише здогадуватися, що може статися, якщо тиск Кремля на Гельсінкі почне й надалі зростати, а московські апетити - посилюватися.

Наразі важко зрозуміти чому фінське керівництво, боячись викликати негативну реакцію з боку Москви, досі продовжує "гратися" в нейтральність. Однак стратегічне розташування їхньої країни нині не дає їм шансів і надалі зберігати свій традиційно нейтральний статус.