Круті віражі Курманбека Бакієва

Із приходом весни в Киргизстані почалося революційне шумування. Вже другий тиждень поспіль у центрі Бішкека на Старій площі стоять юрти з близько півсотнею прихильників опозиції — Об’єднаного фронту «За гідне майбутнє Киргизстану» і руху «За реформи» — проводять безстрокове голодування. Вони вимагають проведення дострокових президентських виборів і реформи Конституції. Щоб надати додаткової ваги цій акції опозиції, минулої середи на іншій площі — Ала-Тоо — зібрався багатотисячний мітинг, а в столичних передмістях з’явилося кількасот вершників, які підтримують лідера Об’єднаного фронту Фелікса Кулова. В свою чергу влада, демонструючи готовність до поступок, не забуває і про превентивні заходи. На півдні, де підтримкою користується чинний президент Курманбек Бакієв, проводяться мітинги його прихильників, а армійську техніку потроху підганяють до Бішкека. При цьому традиційно кожна зі сторін намагається заручитися підтримкою силовиків.

Дивлячись на це зростаюче поглиблення кризи, багато власників столичних бутиків і торгових центрів, пам’ятаючи про 24 березня 2005 року, день, коли владу в країні захопили політичні опоненти тодішнього президента Аскара Акаєва, закривають свої магазини й вивозять товари: тюльпанова революція супроводжувалася пиятикою, бійками та здирством. Нині ці запобіжні заходи видаються зовсім не зайвими. За словами мешканців Киргизстану, напруга висить у повітрі, й становище ще гірше, ніж у листопаді під час чергового загострення відносин влади й опозиції. Дехто з місцевих політологів навіть робить апокаліпсичні прогнози, припускаючи не просто повторення подій тюльпанової революції, а силове протистояння лінією Північ—Південь...

Ось вже два роки юрти є неодмінним архітектурним елементом центру Бішкека: відтоді як у Киргизстані відбулася тюльпанова революція, результатом березневих подій (крім зміни правлячого клану) стало те, що ця центральноазіатська країна постійно перебуває у стані політичної кризи. Президент Курманбек Бакієв, який сконцентрувався на посиленні президентської влади, так і не створив у республіці стійкої політичної конструкції, яка б враховувала інтереси опозиції, до якої входять лідери кількох кланів з півночі й півдня країни. І, насамперед, амбіційного лідера Об’єднаного фронту, жителя півночі Фелікса Кулова, який був одним із тих, хто стояв на чолі подій 2005 року.

Утім, політичну кризу підживлює й інше: за дворічний період так і не було досягнуто цілей, декларованих під час тюльпанової революції, — економічні й політичні перетворення, боротьба з корупцією, конституційна реформа. В Киргизстані й досі актуальною залишається проблема корупції та клановості. Що ж до економіки, то продовжують скорочуватися обсяги виробництва в промисловості й, відповідно, скорочується ВВП країни. За даними завідувача відділу держкомітету уряду Киргиз­стану Еміля Каніметова, індекс цін виробників промислової продукції зріс більше, ніж на 15%, дефіцит торгового балансу збільшився у 2,2 разу. Майже припинився ріст середніх і великих підприємств, а зростання малих підприємств є незначним. Постійно підвищуються ціни. Країна має практично нерозв’язну проблему зовнішнього боргу (нині він складає близько 2 млрд. дол.).

Відсутність балансу відносин президент—опозиція на тлі економічних проблем призвела не тільки до весняного загострення внутрішньополітичної ситуації — Киргизстан от уже втретє за минулі півроку готується прийняти нову Конституцію. Саме за допомогою нового Основного Закону, де провідне місце посідають перехідні положення, Бакієв намагається вийти з нового віражу політичної кризи, що затяглася, і встановити статус-кво. Хоча б до початку проведення у Бішкеку серпневого саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС).

Проект, підготований робочою групою з внесення змін до Основного Закону, очолюваної прем’єр-міністром Алмазбеком Атамбаєвим, припускає, що президент віддасть частину своїх повноважень парламенту й уряду. Власне кажучи, ці правки багато в чому перегукуються з варіантом затвердженої у листопаді Конституції, яка перетворила президентську республіку на парламентсько-президентську. Цей варіант Конституції, прийнятий парламентаріями під тиском вулиці за лічені хвилини, у переддень Нового року було кардинально змінено: у її новій редакції значно посилювалася роль глави держави. При цьому киргизькі політологи зазначали, що груднева Конституція з лишком повернула Бакієву всі повноваження, забрані у нього в листопаді. Відповідно до грудневого варіанту Основного Закону, президент країни міг не тільки самостійно призначати губернаторів областей і вносити в жогорку кенеш (киргизький парламент) кандидатуру глави кабінету міністрів, але й без узгоджень з парламентом призначати міністрів.

До речі, саме листопадова редакція стала приводом для Фелікса Кулова подати в середині грудня минулого року у відставку з посади прем’єр-міністра. Нагадаємо читачам «ДТ», що в травні 2005 року Курманбек Бакієв і Фелікс Кулов уклали між собою джентльменську угоду: Фелікс Кулов знімає свою кандидатуру на президентських виборах і підтримує суперника, Бакієв у разі перемоги на виборах стає президентом Киргизії, а його політичний партнер — прем’єр-міністром. Але ця угода містила поміж іншим застереження, покликане зберегти тандем Бакієва й Кулова до нових президентських виборів: у разі відставки прем’єр-міністра свою посаду має залишити й президент.

Проте листопадова Конститу­ція надавала Кулову можливість стати більш вільним у своїх зобов’язаннях і діях: правові колізії цього варіанта Основного Закону давали Кулову право вимагати проведення дострокових парламентських виборів. Це дозволило б йому підсилити свої позиції у владі, створивши в парламенті лояльну більшість. Проте планам Кулова не судилося здійснитися: тоді Бакієв чисто обіграв і свого партнера по політичному тандему, і представників радикальної опозиції. Але, як виявилося, тимчасово. Зазнавши поразки в грудні, опозиція намагалася взяти реванш. І від нового загострення політичної ситуації не врятувало ні призначення кілька тижнів тому прем’єр-міністром одного з лідерів радикальної опозиції Алмазбека Атамбаєва, ні спроба сформувати так званий коаліційний уряд. Адже протистояння Курманбека Бакієва й Фелікса Кулова має уже принциповий характер, а невдоволення президентом у середовищі політичного істеблішменту посилюється: киргизи вже порівнюють Бакієва з Аскаром Акаєвим. При цьому, якщо прочитати форуми киргизьких сайтів, порівняння це явно не на користь нинішнього президента.

Тепер, щоб утриматися при владі, Бакієв знову намагається використати карту конституційної реформи. І, пропонуючи вкотре трансформувати Киргиз­стан із президентської республіки в парламентсько-президентську, нинішній глава держави хоче виграти час, намагаючись збити напругу пристрастей. Проте киргизькому президентові це буде складно зробити, з огляду на радикальні настрої у середовищі як опозиції загалом, так і Фелікса Кулова зокрема, які зневірилися у спроможності Бакієва дотримуватися обіцянки. Нині питання полягає в тому, наскільки далеко готові зайти його опоненти, домагаючись відставки Бакієва та дострокових президентських виборів. Адже в нинішнього президента, схоже, немає аніякого бажання завчасно лишати свою посади. І хоча провідні політологи кажуть про те, що тема протистояння Півночі й Півдня здебільшого надумана, але не можна виключати кривавих сутичок прихильників влади й опозиції. Як і в будь-якій ситуації, ключову роль тепер буде грати позиція силовиків.