Коронація німецької демократії

У кризовий час консервативна християнська демократія перемагає і одвічних противників, і новомодні віяння. А успіх та усвідомленість дій Ангели Меркель і її уряду розмивають політичні розбіжності.

"Дозвольте вас запевнити: людина на кшталт мене, не з чуток обізнана, як це - боротися за право на свободу пересування та подорожей, зможе знайти виправдання таким заходам лише у разі крайньої необхідності. В демократичній країні вони ніколи не повинні впроваджуватися легковажно й завжди мають бути тимчасовими. Нині вони необхідні для порятунку життів", - заявила Меркель у телевізійному зверненні до нації 18 березня 2020 року.

Невдовзі після цієї, без перебільшення, історичної промови Інтернет облетіли фотографії фрау канцлерін із візком продуктів в одному з берлінських супермаркетів. Як не дивно, без річного запасу туалетного паперу. Зате з двома пляшками вина. А ще трохи пізніше фрау Меркель пішла в добровільний карантин після позитивного тесту на коронавірус у лікаря, котрий робив їй щеплення.

Карантин фрау канцлерін уже завершений. І сьогодні вона здається тією непорушною силою, яка веде німців геть від пандемічного світу страху назад до затишного європейського життя. Напади підступного незрозумілого дрожу давно позаду. У своїх зверненнях Меркель не згадує гунів і готів, а тримається водночас упевнено і по-людськи схвильовано, а головне - щиро. Її особистий рейтинг зростає (+ 15% від початку карантину!), зміцнюються позиції партії, а переважна більшість німців підтримує дії федерального уряду.

Усвідомлена необхідність

Якщо розглядати глобалізацію як таке собі усереднення життя в усьому світі, то саме цієї весни майже вся людська цивілізація отримала нарешті можливість пожити схожим чином. Хоч би як іронічно й трагічно водночас це було. Закриті ресторани, немає розваг і однакові для всіх переживання на тему туманного майбутнього. Звісно, різниця є. Ніхто в Берліні не закриває парків і не заперечує права на свіже повітря. Але "більше двох не збиратися" поки що й тут видається новою заповіддю.

У своїх промовах представники уряду, в тому числі й Меркель, уже починають обережно говорити про послаблення заходів, однак поки що все ж висловлюються натяками. Лейтмотив - "нам доведеться вчитися жити з вірусом". А це означає: дистанція, маски, й не те що жодних палких обіймів, а навіть руки доведеться поберегти. Постулат, який акуратно вводиться німецьким урядом у карантинні уми населення, звучить так: "Це наші нові норми аж до розробки вакцини".

Однак відмова від рукостискань у жодному разі не означає сидіння склавши руки. Інститут Роберта Коха, головний інфекційний кризовий центр країни, який підпорядковується БундесМінздоров'я, оголосив про старт масштабного дослідження на антитіла: критично важливо зрозуміти справжнє вірусне охоплення. На щастя, актуальна робоча гіпотеза повідомляє, що виробленого імунітету має вистачити принаймні до закінчення пандемії.

Очевидно, що, незважаючи на обов'язок кожного добропорядного бюргера заявляти про наявність захворювання, багато хто цього не робить. Як мінімум тому, що перебіг хвороби дуже індивідуальний. Хтозна, може, "зранку шкребло в горлі" й було вашою особистою зустріччю з коронавірусом. Для визначення реальної картини німецькі спеціалісти планують досліджувати зразки крові донорів по країні (особливо в найбільш уражених регіонах) і проводити аналіз на ті ж самі імунні антитіла. Перші результати заплановано на травень. У перспективі - масштабне стратегічне дослідження.

Основна мета сьогодні - стримати поширення. Дати хвилі впасти і більш підготовленими зустріти наступний її сплеск, не такий масштабний, завдяки подальшим запобіжним засобам. Вірус нікуди не зникне. "Все серйозно", - каже Ангела Меркель, і вона має рацію. За її ж словами, так чи інакше перехворіють дві третини німців. Завдання - не допустити перевантаження системи охорони здоров'я.

Вірус - це нова реальність. І, як і з будь-якою реальністю, людству доведеться навчитися з нею вживатися. Як із дикими хижаками, холодними зимами та безліччю інших щоденних можливостей померти.

Bild.de

М'яке падіння

Український життєвий сценарій "сьогодні на завтра", а то й "вранці на вечір", не є універсальною парадигмою. Німці, звісно, звикли до більш статечного планування. Однак нової депресивної економічної картини не минути нікому. Вже сьогодні німецький уряд збільшує суму німецького боргу і намагається розкласти подушки безпеки для пом'якшення падіння своїх громадян.

Введено нові правила покриття державою "неустойки" у відносинах між роботодавцем та працівником. Причому, висловлюючись пострадянською бухгалтерською мовою, введено заднім числом - від 1 березня. З'являється полегшений прискорений доступ до допомоги з неповної зайнятості, не треба відпрацьовувати ніяких годин, - працедавець просто повідомляє державі про вимушені простої в роботі. Таке право отримують і фірми з частковою зайнятістю. Громадяни можуть розраховувати на 60% свого доходу (нетто), а громадяни з дітьми до 12 років - на 67%. Батькам, до речі, приділяється окрема увага, - німецький уряд розуміє, що в умовах закритих шкіл та дитячих садків багато дорослих стурбовані насамперед своїми дітьми, а не робочим процесом.

Паралельно полегшується режим укладення договорів про повне безробіття, - німецький уряд враховує й таку (не те що навіть стратегічну або тактичну, але оперативну) необхідність.

Вмикається режим субсидій для малого бізнесу. Разові виплати на суму до дев'яти тисяч євро отримують підприємства, на яких працюють менше п'яти осіб. Менше десяти - до 15 тисяч євро. Прикметно, що до німецьких ФОПів, які підпадають під цю категорію, належать і люди мистецтва. Загалом на підтримку цієї категорії населення заплановано до 50 мільярдів євро.

Крім того, всім підприємствам надається унікальна кредитна програма. Унікальна тим, що вагому частину ризиків бере на себе німецький банк розвитку. А його представників вочевидь не доведеться ловити з колекторами.

Додайте сюди очевидні податкові послаблення - і, думаю, зрозумієте причини зростання популярності німецького уряду на тлі пандемії. Одна з найкращих у світі система охорони здоров'я, акцент на економічну підтримку населення, комунікація здорової людини (на карантині), стримана емоційність, солідарність і чесність.

Вірус імунодефіциту Європи

Коронавірус оголив і так напівголий нерв Європейського Союзу. Доки ми розмірковуємо про конституційність імперативної самоізоляції, багато євроскептиків (часто й до пандемії нерукоподаваних) придивляються до світу ізольованих національних держав, який так вихваляли у своїх антиутопічних промовах. Ще кілька місяців тому пересічний українець міг провести суботній вечір у тусовковому Фрідріхсхайні на березі Шпрее, а для молодих просвітлених європейців поняття кордонів так розмилося, що мислення звернулося до проблем захисту клімату і веганства. Сьогодні головна всесвітня тусовка - похід у магазин. Свою маску показати, на чужі подивитися. Повернути прекрасний "вчорашній світ" і взагалі Європу буде складно.

З 1 липня Німеччина головує в Європейському Союзі. Питання збереження нинішнього європейського ринку критичне для ФРН. Держава-експортер не виживе без держав-імпортерів.

Однак важливо вести і свою гру. Як повноцінний політичний союз ЄС досі не відбувся. Тому ідея спільного боргу та "корона-облігацій", яку активно просувають Італія, Іспанія і ряд держав, що підписалися, не здобула належного відгуку. Німеччині вдалося протиснути своє бачення солідарної відповіді: фінансові міністри країн єврозони підтримали пакет допомоги на суму понад 500 мільярдів євро. Головна мета - субсидії безробітним, кредитування компаній-роботодавців і дешеве кредитування урядів.

Італійські політики, звісно, вже пишуть гнівні (й водночас благальні) листи в Німеччину про недостатній вияв європейського добросусідства в цьому рішенні. Але Берлін зробив вибір. Європа залишається. До теми її солідарності повернемося пізніше.

Нестачу політичної єдності не можна замінити ні активними економічними відносинами, ні, тим більше, черговими промовами на кшталт "коронавірус не знає кордонів". Красивий ідеологічний пафос Європи виродився в таку ж непривабливу бюрократію. Європейські політики часто кажуть, що "нове покоління не мислить світу без відкритої Європи", але, звісно, лукавлять. Покоління, може, й не мислить, а борги все ще в кожного свої.

І це нормально, і навіть функціонує - до першої кризи, коли прикордонники раптом стають ледь не єдиною професією, котра не зникла, а, навпаки, - відродилася.

Прекрасний "вчорашній світ" залишився десь на початку березня. Німецька стратегія сьогодні - зберегти себе і дати Європі те, що вона поки що може собі дозволити. Більше з прагматичного розрахунку, ніж із любові до ближнього.

Любов до ближнього після карантину доведеться вибудовувати наново. І не грішми, а людським теплом. Таким теплом, як те, яке примушує Німеччину брати на лікування італійських жертв пандемії. І вибудовувати новий світ будуть уже інші політики - ті, кому доведеться заново пояснити собі й "новому поколінню", навіщо нам усім так потрібна Європа.

А поки що належить витягти цю ж таки Європу за волосся з болота. Прагматично, часом жорстко і без зайвого пафосу.

Кисневу маску в літаку, що зазнає аварії, першими на себе надівають дорослі. Навіть якщо літак - це локомотив. А маска - медична.

Усі статті Вадима Нагайчука читайте тут.