Кордони: ключ переломлено навпіл

16 червня, 2020, 15:00 Роздрукувати
Відправити
Відправити

Погіршення економічного становища робить Білорусь ще більш закритою країною.

У ситуації тривалого конфлікту з Росією та обвалу світової економіки Білорусь втратила значну частину своїх валютних надходжень. Однак керівництво країни замість проведення ринкових реформ розраховує "закрити" країну, поступово перетворюючи відкриту економіку на автаркію.

Новий прем'єр - нова-стара політика

Наприкінці травня президент Білорусі оголосив про свої плани сформувати новий склад уряду країни до президентських виборів, які відбудуться 9 серпня. При цьому він заявив: "Ми завжди після реєстрації чинного президента кандидатом у президенти повідомляли новий склад уряду до виборів".

Збрехав. За 26 років правління Лукашенка це перший випадок, коли він вирішив змінити уряд до власних перевиборів, а не після них. 4 червня новим керівником білоруського уряду став голова Держкомвійськпрому Роман Головченко. Уперше на чолі Ради міністрів опинився силовик, кадровий військовий. Спостерігачі пов'язали це з дуже хистким становищем самого Лукашенка напередодні виборів.

11 червня новий білоруський прем'єр виступав перед парламентом. Зрозуміло, Роман Головченко заявив, що головне завдання уряду - стале економічне зростання, причому темпом вище за середньосвітове, тому що так розпорядився Олександр Григорович Лукашенко. Але це зрозуміло, це кожний прем'єр ставить своїм завданням.

Привернуло до себе увагу інше. "Потрібно невідкладно прийняти рішення щодо захисту внутрішнього ринку", - заявив новий прем'єр-міністр. Головченко нагадав, що багато країн не соромляться закривати кордони, активно повертаються до протекціонізму, всіма способами захищають національні ринки, попри міжнародні зобов'язання. При цьому він запевнив, що "ми діятимемо вивірено".

Прем'єр-міністр також висловився про необхідність позбавити економіку від вуглеводневої та іншої кон'юнктурної залежності. Коментуючи можливі проблеми з бюджетом, який недоотримає значний обсяг коштів через низькі ціни на нафту та калійну сіль, Роман Головченко зазначив: "Ситуація непроста. Ці фактори впливають на макроекономічну стабільність. Але поки що ми не бачимо істотних ризиків, які несуть серйозну загрозу макроекономічній стабільності в країні. Рік ми сподіваємося втримати в межах прогнозу".

За його словами, скорочення видатків бюджету неминуче, і воно здійснюватиметься за рахунок зменшення закупівель імпортних товарів і послуг. Як пояснили журналісту DT.UA обізнані із ситуацією джерела в білоруському уряді, в усі відомства спущено директиву максимально обмежити імпорт, закуповувати тільки те, що життєво необхідне для країни.

Водночас у Білорусі реанімуватимуть програми імпортозаміщення. Такі програми з'являються в Білорусі щоразу, коли країна проходить через кризу, й валюти не вистачає на закупівлю ширвжитку та обладнання. Але якщо машинобудування в Білорусі розвинене непогано, то з продукцією легкої промисловості - великі проблеми. Незадовго до коронакризи керівник державного концерну "Біллегпром" навіть вимагав прийняти спеціальний закон, який заборонив би в країні магазини секонд-хенду.

Словом, білоруські одяг і взуття не в змозі конкурувати навіть із б/в імпортом, а забрати з ринку китайський ширвжиток влада не могла, - він закуповувався на гроші отриманих від Пекіна "пов'язаних" кредитів.

Однак тепер зникнути з прилавків може навіть китайське барахло, - як кажуть джерела в Радміні, "заходи плануються дуже жорсткі, аж до радикальних". А ось визнання іншого чиновника: "Судіть самі, валюти в розпорядженні держбанків зовсім мало. Потрібно купити присадки до бензину, тому що це експортний товар, потрібно купити каталізатори для НПЗ, і потрібно купити одяг, оскільки білоруський люди не хочуть носити, потрібно купити продукти, рибу морську… Як ви думаєте, що виберуть? Присадки та каталізатори, зрозуміло. А їдять і носять нехай своє, вітчизняне".

(Спеціальне пояснення для українців: у Білорусі до 85% промисловості перебуває у власності держави, й запитання "на що витратити валюту?" вирішується так само, як у СРСР, - централізовано.)

Наступного дня, 12 червня, Роман Головченко відвідав Мінський автомобільний завод (добре відомий українцям своєю продукцією МАЗ). Там він заявив: "Ми фактично щодня в уряді дивимося всі підприємства, - що можна зараз зробити, щоб мінімізувати негативний ефект, який бачимо за підсумками 4–5 місяців цього року. Тому рішення будуть прийняті, у тому числі по МАЗ, але, природно, вони всі будуть жорстко пов'язані із зобов'язаннями підприємств щодо виконання показників і бізнес-планів. Якщо підприємство треба підтримати, і воно, як і раніше, гарантує, що виконує та виконуватиме свої зобов'язання, це нормально".

За його словами, на підтримку зможуть розраховувати підприємства, які обґрунтовано та аргументовано доведуть, що через складну ситуацію їм потрібна тимчасова допомога, що вони виконають свої зобов'язання і зрештою повернуть цю допомогу державі.

"Умовно кажучи, як президент (Лукашенко. - А.П.) образно використав вираз, "вертолітних грошей" не буде. Тобто ми не закачуємо просто гроші в статутний фонд або ще кудись. У кожному конкретному випадку будемо дивитися, що задіяти, - бюджет безпосередньо, боргові інструменти, позикові, банківські інструменти. Це буде не огульне рішення, а точкові заходи підтримки", - пояснив Роман Головченко.

Друга автаркія в Європі

У самій Білорусі незалежні економісти нині сходяться на думці: країна швидко рухається до автаркії, тобто до економічної самоізоляції. Нехай не повної, але дуже значної. У післявоєнній Європі дотепер була лише одна автаркія - Албанія в період правління Енвера Ходжі.

Безумовно, відкрита економіка несе набагато більше вигод, - але це коли є чим торгувати. Економіка Білорусі традиційно була відкритою та експортоорієнтованою. Основний потік валюти надходив від експорту калійних добрив (Білорусь займає чверть світового ринку хлористого калію) і нафтопродуктів, вироблених із безмитної російської нафти. Далі - експорт до РФ та інших пострадянських країн продукції машинобудування, м'ясних і молочних продуктів.

Тепер зруйнувалося буквально все. Спершу РФ припинила поставки безмитної нафти, що викликало істерику в Лукашенка, потім впали світові ціни на нафту, а за ними - на нафтопродукти. Водночас різко скоротилося їхнє споживання. Величезні білоруські НПЗ, "годувальники бюджету", в один момент стали нерентабельними.

Білоруський хлористий калій купували у величезних кількостях Китай, Індія та Бразилія, інші країни теж, але менше. На 2020 рік контракт укладено тільки з Китаєм і за цінами, на 20% нижчими за торішні. Інші на тлі коронакризи від купівлі поки що відмовилися.

Нарешті, РФ закриває свій ринок для білоруських молочки та м'яса - розвиває власне сільське господарство та харчопром. Із промисловою продукцією те саме: росіяни, які відразу втратили нафтові наддоходи, не хочуть впускати до країни конкурентів власним машинобудівникам і виробникам побутової техніки. А в Європі білоруської техніки, що й досі випускається за технологіями 1980-х, ніхто не купує.

Причому такий розвиток подій було визначено ще до коронакризи, - вона все лише погіршила. Ще 17 грудня минулого року попередній прем'єр-міністр Сергій Румас на засіданні президії Ради міністрів заявив: "Традиційна економіка Білорусі практично вичерпала свої резерви зростання, а подальший розвиток можливий тільки при створенні нових виробництв, у тому числі із залученням іноземних інвесторів".

Тепер білоруські економісти просто в жаху від обраного курсу на автаркію, але розуміють, що він визначений політично, завданням Лукашенка зберегти свою владу, нехай і ціною падіння країни в бідність.

"Усі роки незалежності Білорусь була й залишається однією з найбільш протекціоністських країн світу. Ми й досі не отримали статусу країни з ринковою економікою саме через жорсткий торговельний протекціонізм, надмірну опіку державою свого бізнесу. Розмір імпортних мит Білорусі в рази вищий, ніж у країнах ЄС, США та інших торговельних інтеграційних союзах. За поширенням і витонченістю нетарифних заходів Білорусь може дати фору майже будь-якій країні світу. При тому, що наша країна - мала відкрита економіка. Але мала відкрита економіка квітне тоді й тільки тоді, коли вона інтегрована в регіональну та світову, - сказав у коментарі DT.UA відомий білоруський економіст, кандидат у президенти Білорусі 2010 року Ярослав Романчук. - Немає жодної наукової теорії, яка виправдовувала б такий протекціонізм і самоізоляцію з погляду темпів економічного зростання та розвитку. Чомусь новий білоруський уряд в особі прем'єр-міністра Романа Головченка продовжує дивацтва та дивини. Білоруси й так переплачують за товари на внутрішньому ринку (через торговельний протекціонізм і фаворитизм) по 800–1000 доларів США на рік на кожне домашнє господарство.

Цього року, за всіма оцінками, Білорусь очікує падіння ВВП на 4–10%. Гірше було лише в першій половині 1990-х, після розвалу Радянського Союзу. Зараз знову обговорюють запровадження 100-доларової плати на кожний виїзд білоруса за кордон, посилення умов закупівель промислових і споживчих товарів, аж до прямих заборон імпорту. Тоді Білорусь чекають депопуляція, депресія, девальвація підприємницького капіталу та дезорганізація життя".

Чи можлива автаркія для України?

Питання зовсім непросте. Якщо переможуть ті політичні сили, які сьогодні виступають за дефолт, відмову від співпраці з МВФ і навіть розрив асоціації з ЄС, то самоізоляція України від світової економіки стане майже реальністю. Але тільки "майже". Українці набагато вільніші за білорусів і не мають такого пієтету до влади, як наші північні сусіди. Якщо в Білорусі Лукашенко справді контролює практично все, то в Україні над вимогою "закрити кордони" та "припинити імпорт", якщо вона пролунає з Києва, лише посміються.

Україна надто велика й надто волелюбна, щоб хтось у ній міг контролювати зовнішню торгівлю. Це і добре, і погано водночас.

За словами ексміністра економрозвитку Тимофія Милованова, Україна - відкрита та маленька економіка. Відкрита - тому що український експорт становить 45% ВВП країни. Маленька - тому що українська частка у світовому ВВП - 0,2–0,3%. Але при цьому в України - абсолютно надлишкове сільськогосподарське виробництво. Тобто експорт буде обов'язково, а це, у свою чергу, виключає перехід у режим автаркії.

Хоча, якщо подивитися на "сферичну Україну у вакуумі", ми побачимо велику країну з великим внутрішнім ринком і достатньою свободою для бізнесу будь-якого розміру. Така країна, тим паче з надлишком продуктів харчування, набагато більш самодостатня, ніж та сама Білорусь. Україна могла б (теоретично) жити за умов автаркії. Але це тупиковий шлях.

Related video

Всі статті автора читайте тут.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК