Коаліція на двох і з "червоним роялем в кущах"

15 червня Чеська соціал-демократична партія оголосила результат партійного референдуму щодо участі в уряді разом із політичним рухом ANO: 58,5% його учасників підтримали альянс двох партій за підтримки комуністів.

Однак через європарламентаря Мірослава Похе формування нового уряду знову під загрозою: соціал-демократи бачать його міністром закордонних справ, а комуністи і президент Мілош Земан виступають проти.

Чехія півроку перебуває в ситуації, коли парламентською демократією управляє уряд без довіри парламенту. На виборах до Палати депутатів у жовтні 2017 р. переміг політичний рух ANO, очолюваний Андреєм Бабішем - першим віце-прем'єром у 2014-2017 рр. і другою найзаможнішою людиною Чехії. Хоча рух ANO здобув 29,6% голосів, а отже, для формування уряду більшості потребував коаліційних партнерів, А.Бабішу кортіло сформувати однопартійний кабінет меншості. Тож ANO провів раунд млявих переговорів з представниками інших восьми парламентських партій, після чого в грудні 2017 р. президент М.Земан призначив лідера ANO прем'єр-міністром і затвердив запропонований А.Бабішем однопартійний уряд. Почуватися вільніше А.Бабішу дозволив стратегічний союз із президентом М.Земаном, який, своєрідно трактуючи Конституцію Чехії, надав лідерові ANO безліч спроб на формування уряду. Навзамін М.Земан мав підтримку досить популярного А.Бабіша напередодні президентських виборів у січні 2018 р. і відсутність кандидата в президенти від ANO.

Перший уряд А.Бабіша проіснував лише місяць: у січні 2018 р. парламент висловив йому вотум недовіри. Надалі лідерові ANO довелося шукати союзників, що виявилося непросто. Правоцентристські партії і Чеська піратська партія відмовилися співпрацювати з А.Бабішем через розслідування ймовірної махінації, на яку пішла пов'язана з холдингом А.Бабіша фірма для отримання дотації від ЄС на суму 50 млн євро. Співпрацювати з рухом ANO були готові Комуністична партія і антимігрантська партія "Свобода і пряма демократія" (СПД). Їхньою спільною вимогою стало ухвалення закону про загальний референдум, бо комуністи в далекосяжних планах хочуть проведення референдуму про вихід Чехії з НАТО, а СПД - про вихід Чехії з ЄС. Для годиться рух ANO поставився до співпраці з цими двома партіями без великого ентузіазму, втім, не виключаючи можливості ситуативної кооперації.

Серед системних партій єдиним варіантом коаліційного партнера для ANO залишилася Чеська соціал-демократична партія. Рух ANO і соціал-демократи вже були в коаліції в 2014-2017 рр. Їхнє спільне урядування не було злагодженим: тодішній прем'єр-міністр від Чеської соціал-демократичної партії Богуслав Соботка в травні 2017 р. наголосив, що А.Бабіш не зміг обґрунтовано розвіяти підозри щодо ухилення від сплати податків. На тлі суперечок між коаліційними партнерами лідер ANO був змушений залишити посаду першого віце-прем'єра.

Однак у тривалішій перспективі в політичній боротьбі переміг А.Бабіш. Йому вдалося записати у власні здобутки сприятливі економічні умови в Чехії, а руху ANO - переманити чимало виборців соціал-демократів. Зрештою, Чеська соціал-демократична партія зазнала найбільшої поразки за всю історію незалежності Чехії, набравши на парламентських виборах у жовтні 2017 р. лише 7,3%.

Це болісне падіння змусило соціал-демократів провести позачерговий загальнопартійний з'їзд для обрання нового керівництва. Лідером партії став Ян Гамачек, який упродовж 2013-2017 рр. був головою Палати депутатів, його першим заступником - екс-очільник Південночеського краю Їржі Зімола. Обидва зійшлися на тому, що партія повинна повернутися до традиційної проблематики соціального забезпечення, заявили про прихильність президентові М.Земану й готовність вести переговори з рухом ANO про формування нового уряду. Водночас нове керівництво не могло не зважати на різноманіття ідейних платформ усередині партії, а також на рішення загального з'їзду: участь у владі з особою, яка перебуває під слідством, - це засаднича проблема. Для здобуття легітимності на участь у формуванні уряду керівний орган соціал-демократів постановив винести це питання на загальнопартійний референдум.

У переговорах з рухом ANO соціал-демократам вдалося здобути для себе п'ять міністерських портфелів (зокрема важливі посади міністрів закордонних і внутрішніх справ). У спільній програмній декларації обох партій чітко підкреслюється посилення військової спроможності Чехії для ефективної участі у військовій співпраці держав ЄС (Постійне структуроване співробітництво) та діяльності НАТО. Для цього ANO і соціал-демократи зобов'язуються збільшити військові видатки Чехії до 1,4% ВВП до 2021 р. і модернізувати збройні сили.

Окреслене в спільній програмній декларації бачення ЄС наближається до позиції Нідерландів і держав Північної Європи: ЄС має регулювати менше сфер і процесів, але ефективніше. ANO і соціал-демократи вважають, що Чехія найближчим часом не перейде на євро. Обидві партії виступають проти обов'язкових квот на перерозподіл біженців між членами ЄС і в спільній декларації наголошують, що питання біженців - це виключна компетенція держав ЄС. Україну обидві партії визначають пріоритетним партнером серед держав Східного партнерства.

Однак програму і персональний склад нового уряду формують не лише ANO і соціал-демократи. Обидві партії разом мають лише 93 місця в Палаті депутатів, тому для здобуття необхідної більшості в 101 мандат вони потребують третьої політичної сили. Співпрацювати з ANO і соціал-демократами погодилася тільки Комуністична партія, яка не буде учасницею коаліції, але пообіцяла підтримати уряд у голосуванні за вотум парламентської довіри. Нова роль комуністів надає їм небачені можливості з часів Оксамитової революції 1989 року. Комуністи вже отримали посад у парламентських структурах більше, ніж це передбачено системою пропорційності відповідно до результатів виборів. Тепер їхня мета - посісти важливі позиції в урядових структурах. Комунікація між трьома суб'єктами процесу формування уряду побудована так, що ANO і соціал-демократи повинні співпрацювати на основі програмної декларації, водночас рух ANO матиме угоду про підтримку уряду з боку комуністів. Непрозорий переговорний процес дає комуністам можливість маневрувати й атакувати коаліційних партнерів новими вимогами. Зокрема, комуністи погрожують не підтримати новий уряд, якщо ANO і соціал-демократи не відмовляться від ідеї посилити чеські військові місії за кордоном.

Поки члени Чеської соціал-демократичної партії по всій державі місяць голосували на референдумі, президент М.Земан 6 червня 2018 р. вдруге призначив А.Бабіша прем'єром. У проміжку до номінування всього уряду президент має можливість впливати на персональний склад кабінету. М.Земан скористався цим, відмовившись призначити міністром закордонних справ депутата Європарламенту М.Похе. Президент М.Земан і соціал-демократ М.Похе мають різні погляди на питання міграції: якщо М.Земан зміцнює свій політичний капітал антимігрантською риторикою, потенційний міністр закордонних справ усвідомлює необхідність спільно з Європою розв'язувати цю проблему та примарність можливості для Чехії ізолюватися в цьому питанні. До того ж М.Похе критикував жорсткі дії ізраїльської влади проти палестинських протестувальників, що не сподобалося М.Земану, відомому своїми симпатіями до Ізраїлю. Невдоволення президента кандидатурою М.Похе підтримали комуністи, зазначивши, що ця номінація ставить під загрозу підтримку ними уряду.

Ситуація довкола М.Похе поставила соціал-демократів перед складним вибором: поступитися М.Земану і комуністам, запропонувавши іншу кандидатуру міністра закордонних справ, чи наполягати на своєму, погрожуючи відмовою від участі в новому уряді? Якщо соціал-демократи оберуть перший варіант, це покаже їхню слабкість. Тоді в будь-якій конфліктній ситуації рух ANO вдаватиметься до підтримки комуністів та антимігрантської СПД, а соціал-демократи опинятимуться в безсилій ізоляції. Якщо ж ані президент із комуністами, ані соціал-демократи не захочуть поступитися, це істотно збільшує ймовірність позачергових парламентських виборів.

Витрачені на переговори та загальнопартійний референдум час і зусилля, очевидно, спонукатимуть керівництво соціал-демократів до компромісу. Зважаючи на те, що комуністи і президент М.Земан скептично ставляться до ЄС і підтримують зняття санкцій з Росії, для ЄС і України надзвичайно важливо, щоб інший номінант на посаду міністра закордонних справ поділяв принципи зовнішньої політики, запропоновані ANO і соціал-демократами, - активну участь Чехії в ЄС обстоювання власного бачення подальшого розвитку Союзу) та підтримку України.