Китайські комуністи — за моральні цінності і проти «сексуальної революції»

Китайська влада проводить масштабну кампанію змін, під яку потрапили технологічні та фінтех компанії, постачальники онлайн-освіти й відеоігор, система освіти загалом і навіть планування сім′ї. Комуністична партія країни на чолі з генеральним секретарем Сі Цзіньпінем розпочала рух за досягнення «загального процвітання» та «великого оновлення» китайської нації, що покликане перетворити Китай на велику сучасну соціалістичну країну. Однак на цьому шляху йому може завадити не тільки бідність, боротьбу з якою лідер країни очолив особисто, а й зростання нерівності, що стає досить очевидним.

Ринкові реформи, проведені Ден Сяопіном, дозволили стимулювати виробництво та перетворити Китай на «світову фабрику», що сприяло десятиліттям запаморочливого зростання, а водночас — накопиченню багатств і виникненню глибокої нерівності. Так, згідно з цьогорічним рейтингом Hurun Global Rich List, у Китаї налічується найбільше у світі мільярдерів — 1058. Для порівняння: США розміщуються на другій позиції — 696. Тоді як за рівнем ВВП на душу населення КНР другий рік поспіль вийшла на близько 11 тис. дол., що помітно контрастує зі Сполученими Штатами з їхніми понад 63 тис. дол. 

Боротьба з бідністю стала однією з ключових цілей Сі Цзіньпіня після XVIII з′їзду КПК у 2012 р. На початку нинішнього року він прозвітував «про історичний успіх країни», що дозволив за останні вісім років достроково виконати план, встановлений до 2030-го, і поліпшити рівень життя 98,99 мільйона незаможних сільських мешканців, які перебували за межею бідності. Однак, поряд із цим, перед урядом країни постає чимало внутрішніх викликів на шляху до виконання стратегічних цілей, покликаних на середину ХХІ століття зробити Китай сильною та квітучою соціалістичною країною.

Модель державного контролю, яка допомогла країні успішно впоратися з пандемією коронавірусу та швидкими темпами відновити економіку, породжує впевненість, що Китай має йти власним шляхом, а не копіювати Захід, чий «занепад» — економічний та культурний, — на думку китайського політикуму, стає дедалі очевиднішим. На такий випадок китайські ідеологи мають досить переконливі аргументи, що тисячолітня історія країни та її успішна трансформація завдячують сильній централізованій владі при підтримці й згуртованості всієї нації. Цим, очевидно, виправдовується неприховане прагнення правлячої Комуністичної партії контролювати вільнодумство, проникати в усі сфери життя та активно поширювати на них свою політичну ідеологію.

За останній рік китайський уряд здійснив серйозний наступ на технологічні та фінтех компанії, які тривалий час вважалися символом технологічного прогресу країни. Днями віце-прем′єр Китаю Лю Хе, який є головним економічним радником Сі Цзіньпіна, навіть змушений був заспокоювати бізнес, стурбований регуляторним тиском, що принципи і політика підтримки розвитку приватної економіки не змінились, а Китай і надалі захищатиме права власності та права інтелектуальної власності. Тим часом стає очевидно, що партійне керівництво країни, зосереджене на реалізації своєї далекосяжної стратегії, демонструє бажання примусити бізнес відповідати його цілям розвитку, а не власним корпоративним інтересам. 

Кілька місяців тому державний контроль торкнувся й онлайн-освіти, яка стала однією з найпоширеніших форм інвестицій в інтернет-сектор із початку появи коронавірусу і за минулий рік залучила понад 10 млрд дол. венчурного фінансування від великих компаній, зокрема Alibaba, Tencent, SoftBank тощо. Згідно з розрахунками Media Research, за 2020 рік ринок онлайн-освіти КНР сягнув 70,25 млрд дол. Однак влада країни посилила контроль над своїми освітніми компаніями, які котируються за кордоном, зокрема у США. Віднині навчальним закладам заборонено збирати гроші з допомогою лістингу акцій та залучати іноземний капітал. Це призвело до значного падіння акцій освітніх компаній. 

Не менш постраждала й індустрія репетиторства, що оцінюється у 70 млрд дол. і дає роботу близько 10 мільйонам учителів та студентів, після того, як уряд країни влітку запровадив політику подвійного скорочення. Вона передбачає зниження фізичного навантаження на дітей від дитячого садка до 9-го класу та фінансового тягаря на їхні сім′ї. Органи освіти пропонують академічним закладам реструктуруватися в некомерційні організації і забороняють проводити заняття у вихідні, свята, під час літніх та зимових канікул. Окрім того, прийнято рішення про посилення контролю якості шкільної освіти (яка є безкоштовною) та регулювання діяльності навчальних закладів поза межами школи, де влада встановлюватиме стандартні ставки за послуги і контролюватиме ціни. 

Послуги репетиторів справді посідають особливе місце в житті школярів, чиї батьки в умовах сильної конкуренції намагаються забезпечити їм високий рівень знань для вступу до престижних вищих навчальних закладів, але й породжують додаткові фінансові труднощі для сімей, котрі мають нижчий рівень доходів.

Реформа освіти насамперед спрямована на стимулювання народжуваності у країні, котра з 1979 року, побоюючись демографічного вибуху, обмежувала подружні пари політикою «однієї дитини». Це призводило до примусових абортів і стерилізації, а також масштабного моніторингу фертильності жінок з боку влади. П′ять років тому КПК дозволила мати двох дітей, а в травні нинішнього — трьох. Однак до 2025 року не наважалася повністю скасувати обмеження, які передбачають покарання згідно із Законом про народонаселення та планування сім′ї: виплату штрафу за кожне народження понад встановлені ліміти, а також адміністративні покарання та дисциплінарні заходи для порушника на робочому місці. 

Китай зіштовхнувся зі старінням населення і намагається відкоригувати наслідки десятиліть обмежень, тоді як багато жінок узагалі не бажають одружуватися й заводити дітей. Нинішня ситуація небезпечна сповільненням економічного зростання не тільки через виникнення проблем на ринку праці в майбутньому, а й через зниження купівельної спроможності дорослого населення. Тож збільшення народжуваності покликане стимулювати внутрішній ринок, позаяк Китай переносить «центр тяжіння» з експорту на внутрішнє споживання в рамках стратегії «подвійної циркуляції». Ця модель спрямована на розвиток внутрішньої економіки в поєднанні з міжнародним економічним співробітництвом. Її втілення дасть можливість Китаю досягти самодостатності, а відтак стати менш уразливим до зовнішніх викликів, — однак потребує зростання внутрішнього споживання, розширення виробничих ланцюгів та ланцюгів збуту, а також удосконалення наукового і технологічного потенціалу. 

Зрозуміло тепер, чому за справу взялася партія. Політбюро КПК на своєму травневому засіданні вирішило, «що необхідно забезпечити освіту і керівництво для пропаганди шлюбу та сімейних цінностей серед людей шлюбного віку». 

Серед практичних заходів підтримки, запропонованих урядом, — податкові та житлові пільги, покращення допологового й післяпологового догляду, універсальні послуги з догляду за дітьми та зменшення витрат на освіту дітей. І не тільки. Влада на місцях взялася за справу рішучіше. До прикладу, департамент людських ресурсів і соціального забезпечення провінційного міста Аньхое заявив, що планує проведення «онлайн-знайомств, посилення керівництва жіночими федераціями на всіх рівнях, публікацію журналістських матеріалів на теми любові, шлюбу і сім′ї, а також сприяння студентам коледжів в активному спілкуванні, щоб підвищити імовірність створення успішних союзів». Як не дивно, практика зведених шлюбів досить поширена серед китайців. 

Знайомство через посередництво колег по роботі, батьків, близького оточення допомагало добирати пару, зазвичай схожу економічними й соціальними статусами, йдучи за відомою приказкою «вікно до вікна, двері до дверей». Тож на перший погляд дивні ініціативи влади зі створення додаткових умов для зустрічей потенційних пар цілком уписуються в місцеву культуру, але, з іншого боку, демонструють нездоланне прагнення КПК й далі впливати на особисті взаємини. 

У цій системі цінностей, очевидно ж, немає місця одностатевим парам. Китай, на відміну від Тайваню, обмежує поняття шлюбу відносинами між чоловіком та жінкою. Однак навіть у таких умовах окремим із них вдається заводити дітей з допомогою сурогатних матерів. Як з’ясувалося, українська сурогатна медицина популярна в Китаї через доступність ціни (в середньому від 50 до 70 тис. євро) серед тих небагатьох країн, у яких існує така опція. В китайських соціальних мережах знаходимо рекомендації лікарень та розповіді про власний досвід тих пар, котрі скористалися цими послугами в нас у країні.

Хоча китайська влада й забороняє демонструвати «патологічну сексуальну поведінку», до якої відносить і гомосексуалізм, але перестала розглядати його як психологічний розлад, а одностатевий шлюб — як такий, що підлягає кримінальному покаранню, як було до 1997 року. Заборона відкритої ЛГБТ-підтримки все ж не здатна стримувати прагнення бізнесу заробити на так званій рожевій економіці для 70 мільйонів її потенційних клієнтів, і цьому давати раду важче.

Натомість під руку потрапили андрогінні ідоли. Китайська влада заборонила «жінкоподібним» чоловікам з′являтися на телеекранах і доручила ЗМІ пропагувати «революційну культуру». Влада стурбована «фемінізацією» китайських хлопчиків, причину якої вбачає в надмірній увазі матерів-домогосподарок та жінок-учительок через відсутність чоловіків-учителів у молодшій школі, ну й, звісно, в «пагубному» культурному впливі. Контроль над індустрією розваг торкнувся не тільки «фандомної культури», під який підпали й представники популярних у Китаї південнокорейських груп, але й відеоігри. Уряд країни запровадив жорсткі обмеження для неповнолітніх до 18 років, які можуть грати лише до трьох годин на тиждень — у п′ятницю та вихідні дні. 

Викорінення негативного культурного впливу на молодь супроводжуватиметься посиленням ідеологічного. Міністерство освіти КНР включило «Думки Сі Цзіньпіня про соціалізм із китайськими особливостями для нової ери» до навчальної програми базової професійної та вищої освіти. Комуністична партія прагне, щоб молодь стала конструктивною силою в досягненні її амбіцій з відновлення Китаю. Досвід Гонконгу, де студенти відігравали основну роль під час недавніх демонстрацій, підштовхує її керівництво робити кроки на випередження, формуючи сприятливе ідеологічне підѓрунтя серед молодого покоління. 

Комуністична партія на чолі з Сі Цзіньпінем орієнтована на розширення впливу Китаю у світі й не приховує амбіцій досягти глобального лідерства. Нинішня так звана міні-революція спрямована на посилення впливу партії на всі сфери життєдіяльності задля зміцнення економічної та політичної стійкості країни перед зовнішніми викликами. Однак існує стурбованість, щоб вона занадто глибоко не заступила за межі, які відділяють приватне від державного, а особисте — від колективного.

Всі статті автора читайте за посиланням