Кишинів обрав соціалізм

"В історії Кишинева розпочинається нова, позитивна сторінка", - так Ігор Додон охарактеризував підсумки другого туру місцевих виборів, на яких мером молдовської столиці було обрано представника Партії соціалістів (ПСРМ) Іона Чебана. І, хоча президент Молдови й закликав новообраного генерального примара "не займатися в мерії політикою", без політики в майбутньому обійтися буде неможливо.

Втім, щодо нової сторінки Ігор Додон не лукавив. Уперше з 1989 р. у столиці переміг представник лівих. Досі ні комуністам, ні соціалістам не вдавалося запопасти посаду генерального примара Кишинева. У 2011 р. за цю посаду спробував поборотися й сам нинішній президент Молдови (тоді ще як кандидат від Партії комуністів), але мусив поступитися представникові уніоністської Ліберальної партії Доріну Кіртоаке трохи більш як 1% голосів.

Сам Кіртоаке тричі вигравав бій за посаду мера столиці. І причиною перемоги був зовсім не його високий професіоналізм. Навпаки, з кожним роком столиця Молдови дедалі більше занепадала, а жителям залишалося тільки постити в соцмережах ностальгічні картинки з краєвидами Кишинева 1980-х. Таємниця успіху полягала у двох чинниках. Перший - горезвісне "геополітичне" голосування, коли вибір визначався не так професійними чеснотами кандидата, як його зовнішньополітичним вибором - Росія чи Європа. У цьому плані, Кіртоаке мав очевидну перевагу як над Ігорем Додоном, так і над нинішньою лідеркою соціалістів Зінаїдою Гречаною, що безуспішно намагалася відвоювати в нього крісло очільника столиці у 2015 р.

Другий чинник - специфіка голосування в муніципії. Генерального примара обирають жителі не тільки самого Кишинева, а й ряду прилеглих сіл та селищ. І саме приміська зона забезпечувала необхідні голоси кандидатові правих.

Нинішні вибори від попередніх нічим особливо не відрізнялися. За одним винятком. Основними суперниками в Кишиневі виступали кандидати від партій-партнерів із правлячої коаліції - лідер партії Platforma DA, що входить до блоку ACUM, Андрій Нестасе (на час виборів віце-прем'єр і міністр внутрішніх справ) та віце-спікер парламенту соціаліст Іон Чебан.

З червня у Молдові при владі "дивний" альянс соціалістів, орієнтованих на Росію, і проєвропейців з ACUM. Місцеві вибори могли стати випробуванням коаліції на міцність. Однак незадовго до виборів Партія соціалістів і ACUM підписали нову коаліційну угоду. Вона свідчила не тільки про намір продовжувати роботу в наявному форматі. Не менше важив своєрідний "пакт про ненапад", яким сторони зобов'язувалися утримуватися від взаємних нападок. І до першого туру цієї угоди більш-менш дотримувалися.

У Кишиневі в першому турі переможець не визначився, хоча Іон Чебан і набрав більше голосів. Простий автоматичний підрахунок давав Нестасе надію на перемогу в другому турі при мобілізації правого, насамперед прорумунського електорату. Прибічники уніонізму, у тому числі й Дорін Кіртоаке, який вирішив ще раз спробувати щастя, зібрали разом близько 15%.

Тим більше що Нестасе вже одного разу переміг Чебана - в червні 2018 р. Тоді після примусової відставки Кіртоаке відбулися дострокові вибори мера столиці. Їх результати, як відомо, скасував міський суд. Усі були впевнені, що за судовим рішенням стоїть Влад Плахотнюк, олігарх, лідер Демократичної партії і неформальний правитель Молдови.

За півтора року ситуація змінилася. У 2018 р. Нестасе уособлював опозицію, соціалісти сприймалися як молодші партнери Демпартії, а майбутні учасники блоку ACUM боролися проти "бінома Плахотнюка-Додона". З червня 2019 р. ACUM і Нестасе - влада, а Додон і соціалісти - союзники. Лідер партії DA став міністром внутрішніх справ, серйозних успіхів на цій ниві не досяг, але запам'ятався встановленням розп'яття в холі будинку Міністерства внутрішніх справ.

У день виборів кишинівці жартували, що всі поліцейські обов'язково голосуватимуть за свого міністра... Аби він швидше пішов зі своєї посади.

Плутанини ситуації додало рішення Апеляційної палати Кишинева, що скасувала судове рішення 2018 р., яким були анульовані результати мерських виборів у столиці. 8 жовтня, через півтора року й за 12 днів до нових виборів, Андрій Нестасе був оголошений обраним генеральним примаром Кишинева. Втім, він одразу призупинив свої повноваження.

У період між двома турами загострення пристрастей сягнуло піку. Соціалісти звинуватили Нестасе в тому, що він не дотримується угоди "про ненапад". І справді, Нестасе постарався мобілізувати правий електорат, скориставшись традиційними гаслами проти проросійських сил. "Якщо Чебан і соціалісти виграють місцеві вибори в Кишиневі, то все зміниться. У них буде зовсім інша вага в молдовській політиці, і це дуже погано", - заявив він.

Свою лепту внесла й Мая Санду, записавши спільно з Доріном Кіртоаке відеозвернення на користь Нестасе. У ньому політики закликали кишинівців прийти на виборчі дільниці. "Якщо ви не підете на вибори, щоб підтримати Андрія Нестасе, це означає, що ви допомагаєте Чебану", - заявила прем'єрка, а Кіртоаке додав: "Більше того, ви допомагаєте Додону на президентських виборах, чого робити не рекомендується". Додон, своєю чергою, різко відреагував на цей ролик, заявивши, що Санду мусить визначитися, хто її партнер: "Коли їй знадобляться голоси для її законопроєктів, може, варто послати її шукати ці голоси в Кіртоаке й Гімпу?".

Відеоролик, за ідеєю, адресувався прибічникам Кіртоаке. Але не виключено, що він зіграв і лихий жарт. Кіртоаке асоціюється із занепадом Кишинева, і його агітація за Нестасе, цілком можливо, переконала невпевнених віддати свій голос Чебану. До того ж, за спостереженнями, кандидат соціалістів мав переконливіший вигляд, ніж його опонент. Загалом і вкупі, надмірна самовпевненість, сукупність тактичних прорахунків та загальний лівий крен суспільних настроїв призвели до поразки Нестасе.

Соціалісти домоглися успіху не тільки в столиці, - вони показали непоганий результат загалом по країні. В їхньому активі - 15 районних рад з 32, 207 мерів міст і сіл з 898 (23%), у тому числі перемога в деяких районних центрах. У ряді районів соціалісти, порівняно з 2015 р., поліпшили свій результат у півтора-два рази.

Не дуже змінилася й політична географія виборів. Північ і частково південь (район проживання болгар та гагаузів) переважно підтримали соціалістів. У центрі країни традиційно голосують за центристів і проєвропейських правих.

Прикрим сюрпризом для ПСРМ може стати результат "Нашої партії", лідера якої Ренато Усатого обрали мером Бельців. Він уже обирався очільником цього найбільшого міста на півночі країни у 2015 р., потім був фактично витіснений із країни Плахотнюком, перебував у Росії й повернувся в Молдову після від'їзду олігарха. Усатий відомий як проросійський політик-популіст зі скандальною репутацією. Його звинувачували і у зв'язках з російськими кримінальними колами, і в співпраці з російською ФСБ, але це не завадило йому двічі завойовувати симпатії жителів "північної столиці" Молдови. Крім Бельців, представники "Нашої партії" перемогли в шести райцентрах. Успіх Усатого можна розглядати як можливу заявку на участь у президентських виборах 2020 р., а у разі дострокових парламентських - і в них. При цьому "Наша партія" складе конкуренцію соціалістам, відбираючи в них голоси російськомовних виборців.

Демократична партія, незважаючи на кадрові й репутаційні втрати, зуміла зберегти вплив на низовому рівні, посівши перше місце за кількістю обраних мерів, а також перемігши в шести районах. Правда, в ДПМ міцні позиції переважно в селах, а це далеко не показник. Наприклад, непоганий результат продемонструвала Ліберально-демократична партія, що не має впливу на національному рівні. Втім, нішу ліберал-демократів успішно освоїв ACUM, перемігши в 11 районах країни.

У кожному разі, кінцевими переможцями місцевих виборів стали соціалісти. Вони взяли головний приз - Кишинів. Тепер Ігор Додон може висувати нові вимоги партнерам із коаліції, не особливо боячись її розвалу та дострокових виборів. Що він уже й робить. Президент, зокрема, висловив незадоволення "пасивною й байдужою" роботою деяких міністрів кабінету Маї Санду, пообіцявши зміни в уряді після виборів. А невдовзі на зустрічі з представниками парламентської фракції Партії соціалістів заявив про необхідність перестановок в уряді. І закономірне питання: чиї голови вимагатиме Додон, і чи не похитнеться єдність блоку ACUM?

Уже заявлено, що в 25 районних радах буде створена коаліція ПСРМ-ACUM. Створити коаліцію в Кишинівській муніципальній раді запропонував і Іон Чебан, пообіцявши ACUM посаду голови ради та посади двох заступників. Нестасе відмовився. Як з'ясувалося, не проконсультувавшись із партнерами з блоку.

Досі, незважаючи на наявні розбіжності, учасники коаліції уникали відкритої сварки. Але попереду ще чимало подій, які можуть спричинити чвари. Наприклад, реформа системи юстиції або призначення генерального прокурора. Тим більше що зараз для ACUM високий ризик перетворитися на молодшого партнера по коаліції. І цей ризик тільки посилюватиметься. А домінування соціалістів, своєю чергою, може порушити нинішній баланс на користь східного вектора зовнішньої політики.

Проголосувавши 3 листопада на виборах у Кишиневі, Ігор Додон разом із сім'єю вирушив до Бендер, де спільно з придністровським лідером Вадимом Красносельським відсвяткував День національної єдності Росії. Про що наступного дня повідомив на своїй сторінці у Facebook. Кілька днів тому Додон і Красносельський уже провели офіційну зустріч у резиденції молдовського президента, під час якої обговорили перспективи придністровського врегулювання. Тому "сімейний" візит у відповідь видавався вже відвертою демонстрацією зовнішньополітичних уподобань.