Кавказький дім: ностальгія за комуналкою

Чеченці вирішили відновити свою республіку в межах часів СРСР. Протягом останнього місяця вони провели кілька мітингів, вимагаючи об’єднання Чечні з Інгушетією. «Вайнаські народи мають жити разом. Такі процеси йдуть у Росії. Вся Європа об’єднується», — заявив один з активних прибічників цих планів член чеченського парламенту, давній поборник відновлення Чечено-Інгуської Республіки Дукуваха Абдурахманов. Ураховуючи, що в Чечні вже давно виступи населення не відбуваються без санкції Грозного, мітинги прибічників об’єднання двох республік явно пройшли з відома влади.

Заклики до об’єднання лунають із 1992 року, коли з приходом до влади в Чечні Джохара Дудаєва розпалася єдина республіка чеченців і інгушів. Наприкінці дев’яностих прибічником цього плану був глава промосковського чеченського уряду Доку Завгаєв. Пізніше за нього виступав Ахмад Кадиров. 2006 року той-таки Дукуваха Абдурахманов, будучи главою чеченських Народних зборів, пропонував об’єднати Чечню, Інгушетію і Дагестан заради «прискорення процесу стабілізації на Північному Кавказі». Очевидно, що проведені в жовтні мітинги мали перевірити готовність населення та політичних еліт двох республік до возз’єднання.

Нагадаємо, що ще в 1921—1924 роках у складі РРФСР існувала Гірська автономна республіка. До неї входило шість національних округів зі столицею у Владикавказі. У 1934 році Чеченська й Інгуська автономні області були об’єднані в Чечено-Інгуську АО. Пізніше, у 1936-му, її було перетворено на автономну республіку в складі РРФСР. 1991 року Верховна Рада РРФСР перейменувала Чечено-Інгуську АРСР у Чечено-Інгуську Республіку. Того ж року на її базі було створено Чеченську та Інгуську республіки.

Але в Інгушетії, попри братні зв’язки з Чечнею та перспективи стабілізації на Північному Кавказі, не в захваті від цих планів. Там вважають, що інгуші будуть на других ролях в об’єднаній республіці: за часів Радянського Союзу розвинена інфраструктура, інститути, великі підприємства концентрувалися в чеченській частині республіки. Тому не випадково парламент Інгушетії категорично відкидає ідею про нове об’єднання двох суб’єктів Російської Федерації. І навіть ухвалив спеціальну заяву з цього приводу.

Негативно відреагував на ці плани і глава інгуського парламенту Махмуд Сакалов, причому публічно. Втім, інгуська опозиція не вірить владі республіки і звинувачує її у зраді інгуської державності. За їхньою інформацією, Махмуд Сакалов разом із Рашидом Зязіковим, братом президента Інгушетії, виступив одним з організаторів мітингів у Чечні.

Однак малоймовірно, що інформація інгуської опозиції відповідає дійсності. Адже об’єднання республік призведе до нового витка напруженості між чеченцями та інгушами: у разі реалізації цих планів представники багатьох інгуських кланів не просто втратять владу. Вони втратять контроль над фінансовими потоками республіки, оскільки їм на зміну прийдуть люди, підконтрольні Рамзану Кадирову. З таким станом справ важко змиритися.

А от чеченське керівництво явно зацікавлене в реалізації цих планів. Амбітний Рамзан Кадиров не просто вирішує проблему спірних територій Сунженського й Малгобецького районів, на які претендують і чеченці, і інгуші, а й відновлює владу Грозного над територією Інгушетії. Що, звісно ж, додає йому не лише влади, а й авторитету в регіоні. Правда, разом із об’єднанням Інгушетії і Чечні у чеченської влади з’явиться низка нових проблем. І стосуються вони не лише економічної ситуації в республіці.

Так, в Інгушетії вкрай серйозне становище зі злочинністю. Практично щотижня там відбуваються напади на працівників правоохоронних органів, підприємців, високопоставлених чиновників інгуської адміністрації. Крім того, Магас має проблеми із Владикавказом у зв’язку із Приміським районом Північної Осетії, на який претендує Інгушетія. Крім цього, стосунки інгушів та осетинів дуже напружені через бесланську трагедію: більшість терористів, які захопили школу в Беслані, за походженням були інгушами. І чимало осетинів вважають інгушів винними в тому, що сталося. Сказане означає, що в разі об’єднання республік Рамзану Кадирову доведеться втрутитися в урегулювання осетино-інгуського конфлікту.

Однак чеченське керівництво ці проблеми, схоже, не лякають. У Грозному, певно, вирішили активно лобіювати питання об’єднання двох північнокавказьких республік Росії. Питання в тому, наскільки ці дії чеченського керівництва погоджені з Кремлем. Але хоча той публічно ще не відреагував на перспективи возз’єднання Чечні та Інгушетії, у Москві центральна влада ніколи не відмовлялася від своїх планів щодо укрупнення суб’єктів федерації. Адже з допомогою цього досягалася більша контрольованість регіонів.

Колишній президент Інгушетії Руслан Аушев вважає, що в Кремлі є такі плани щодо об’єднання Інгушетії і Чечні. При цьому, на його думку, «зникнуть питання взаємостосунків Інгушетії з Осетією, Чечні з Дагестаном. І все — поділяй і владарюй. Усі сперечатимуться, чому міністром призначили чеченця, а не інгуша, чому інгуша, а не чеченця, і пішло-поїхало, а там розбирайтеся, стрибайте скільки можете».

Безперечно, події в Інгушетії, що їх аналітики визначають як галопуючу дестабілізацію, послабили позиції місцевого президента Мурада Зязікова. Можливо, висловлюють припущення експерти, у Кремлі вважають, що поширення влади Рамзана Кадирова на Інгушетію є ефективним і швидким способом нормалізувати ситуацію в республіці. Адже останній уже продемонстрував у Чечні, що він може досягти стабілізації в республіці за рахунок посилення особистої влади.

Очевидно, що в Інгушетії, де втомилися від економічної нестабільності, політичного хаосу та кримінального свавілля, набули великої популярності ідеї сильного й жорсткого лідера. У такому разі останні ініціативи щодо об’єднання — це результат спроб Кремля знайти адекватну модель стабілізації Інгушетії. Адже, як зауважив російський політолог Сергій Маркедонов, Москва «дуже неохоче втягується у змістовне вирішення кавказьких проблем. Значно простіше віддати республіку в оперативне управління могутньому сусідові».

Однак об’єднання Інгушетії і Чечні посилить позиції чеченського президента. Чи зацікавлений Кремль у цьому? Адже Рамзан Кадиров і так достатньо зміцнив свою владу в республіці і на Північному Кавказі. У результаті чого сьогодні Чечня має значно більше незалежності, ніж Ічкерія за часів Джохара Дудаєва. До того ж, якщо Рамзан Кадиров стане президентом об’єднаної Чечено-Інгуської Республіки, він із властивою йому жорсткістю заходиться вирішувати старий осетино-інгуський конфлікт. І тоді, замість зміцнення стабільності на Північному Кавказі, об’єднання Чечні і Інгушетії призведе до ще більшої напруженості в регіоні, котрий постійно балансує на межі війни і миру.

Від редакції. Коли статтю вже було здано в номер, стало відомо, що президент Інгушетії Мурад Зязіков оголосив учора про дострокове складення з себе президентських повноважень. Тимчасово виконуючим обов’язки призначено Юнус-бека Євкурова, заступника командувача Приволзько-Уральського військового округу.

Від редакції. Коли статтю вже було здано в номер, стало відомо, що президент Інгушетії Мурад Зязіков оголосив учора про дострокове складання з себе президентських повноважень. Тимчасовим виконувачем обов’язків призначений Юнус-Бек Євкуров, заступник командуючого Приволзько-Уральським військовим округом.