Як бореться Японія за незаконно окуповані Росією острови

Російсько-українська війна викликала напругу у відносинах між Токіо та Москвою. Японський уряд не тільки активно підтримує Україну, а й посилив риторику стосовно спірних Північних територій, які Росія називає південними Курильськими островами. За інформацією Kyodo News, у «Синій книзі дипломатії 2022» — щорічному звіті про зовнішню політику японського МЗС — Північні території будуть названі «невід’ємною частиною Японії, наразі незаконно окупованою Росією».

Несправджені надії Сіндзо Абе

Термін «незаконна окупація» в зовнішньополітичному щорічнику не вживався з 2003 року, а питання приналежності островів Японії не з’являлося в офіційних документах з 2011-го. Тривалий час у японських офіційних колах прагнули уникати дражливих для Росії визначень щодо спірних територій, сподіваючися досягти домовленостей у вирішенні територіальної суперечки. Колишній прем’єр-міністр Сіндзо Абе вісім років намагався знайти «ключ» до серця Путіна, щоб нарешті повернути чотири острови, анексовані Радянським Союзом після Другої світової війни, та підписати мирний договір між країнами.

Абе запропонував план економічного співробітництва з восьми пунктів, який передбачав ведення спільної господарської діяльності й стосувався енергетики, малого і середнього бізнесу, передових технологій, гуманітарних обмінів, індустріалізації Далекого Сходу тощо. Для його втілення було навіть започатковано посаду міністра економічного співробітництва з Росією. Здавалося б, підхід, запропонований японським урядом, цілком відповідав запитам Росії, яка після анексії Криму та окупації частини Донбасу намагалася пом’якшити наслідки західних санкцій і змістила свій погляд на Схід у пошуках інвестицій для розвитку Далекого Сходу та Сибіру.

Дипломатія «економічного співробітництва» Сіндзо Абе суперечила тривалій позиції Японії, згідно з якою економічні та політичні відносини з РФ не можуть поглиблюватися до повернення Північних територій. Однак навіть такі поступки не привели до конструктиву з боку російської влади. Москва не погодилася на створення спеціальної структури, яка б дозволила вивести діяльність японських компаній і фізичних осіб з-під юрисдикції російського законодавства, що було принципово для японської сторони.

Певний час Росія просто тягнула час у переговорному процесі, подаючи обнадійливі сигнали. Кремль уміло грав на неприхованому бажанні Абе вирішити питання Північних територій до завершення прем’єрського терміну. У 2018 році сторони дійшли згоди просувати підписання мирного договору на основі Спільної декларації від 1956 року.

Сіндзо Абе, всупереч суспільній думці, погодився на передачу двох найменших островів — Хабомаї та Шикотан, фактично відмовившись від 93% спірних територій. Однак, як згодом з’ясувалося, домовленості з російською стороною не вартували витраченого часу. Адже вже зовсім скоро Путін запропонував підписати мирний договір «без будь-яких передумов», а міністр закордонних справ Лавров озвучив вимогу, щоб Японія спочатку визнала суверенітет Росії над островами для просування подальших перемовин.

Крапкою в ілюзіях окремих політичних кіл та Сіндзо Абе особисто про можливість домовитись із Кремлем стало прийняття поправок до Конституції, які забороняють дії, «спрямовані на відчуження частини території РФ, а також заклики до таких дій».

Японська принциповість і російський демарш

Небажання Путіна повернути окуповані острови виправдовувалося небезпекою розміщення на них «військових баз США та розгортання американських систем ППО». Це при тому, що останніми роками Росія сама активно мілітаризує і зміцнює військовий потенціал Північних територій, проводить активні військові навчання в навколишніх водах і порушує повітряний та морський простір Японії. Привид США в Тихоокеанському регіоні та НАТО в Європі — став уособленням хворобливої фантазії путінського режиму й засобом консолідації суспільства навколо уявних безпекових загроз. Частково шляхом завоювання чужих територій і розв’язання військових дій, як це наразі відбувається на території України.

Уряд Японії продемонстрував стійку відданість універсальним цінностям, які Росія намагається підірвати, і засудив її широкомасштабне вторгнення в Україну. Разом із партнерами «Великої сімки» він чинить серйозний дипломатичний та економічний тиск на РФ. Окрім фінансових санкційних обмежень, заморожування активів банків та фізичних осіб, відключення російських банків від системи SWIFT, заборони експорту й імпорту на низку важливих товарів, Японія позбавила Росію статусу найбільшого сприяння.

У відповідь на безпрецедентні санкції з боку Токіо Москва вийшла з переговорів про мирний договір з Японією, скасувала безвізовий режим для відвідування Північних територій і заморозила спільні економічні проєкти, пов’язані зі спірними островами, через «відверто недружні позиції Японії і спроби завдати збитків інтересам країни».

З погляду японської влади, економічні санкції та двосторонні японсько-російські відносини слід розглядати окремо, оскільки економічні обмеження є реакцією на абсолютно неприйнятні дії РФ на території України. Для захисту основ міжнародного порядку Японія має намір продовжувати й далі діяти рішуче, об’єднавшись із міжнародною спільнотою. Тим часом офіційний Токіо підтвердив незмінне прагнення розв’язати територіальне питання й підписати мирний договір із Росією та висловив протест проти російського демаршу.

Криза чи шанс змінити підходи?

Упродовж багатьох років японська влада виважувала свої дії з огляду на реакцію Москви, щоб не нашкодити вирішенню територіальної суперечки. Провал «дипломатії Сіндзо Абе» яскраво проілюстрував, що РФ не готова йти на компроміс у питаннях окупованих територій, а розв’язана Росією повномасштабна війна проти України наразі унеможливлює дальший переговорний процес. І не тільки через погіршення японсько-російських відносин на тлі цієї агресії, а й через міжнародну ізоляцію злочинного путінського режиму, з яким навряд чи хтось захоче мати справу в майбутньому.

Нині в Японії з’явилася можливість зайняти більш тверду позицію не тільки для протидії агресії Путіна на міжнародній арені, а й у власних територіальних питаннях.

І перші кроки на цьому шляху вже зроблено. Під час засідання комітету Палати радників прем’єр-міністр Фуміо Кісіда назвав Північні території «незаконно окупованими Росією», що стало першою згадкою цього терміна в парламенті з 2009 року. Крім того, є інформація, що в новій Стратегії національної безпеки за РФ замість «партнера» може закріпитися статус «виклик безпеці».

Для Токіо, як власне і для всього світу, настав час переглянути відносини з Москвою. Російська агресія проти України спонукає Японію зробити переоцінку й піти на подальше зміцнення власної безпеки, зважаючи не тільки на нерозв’язані територіальні питання з РФ, а й на зростання загрози з боку Китаю та Північної Кореї. Росія створила небезпечний прецедент, який, за словами прем’єр-міністра Кісіди, є «спробою в односторонньому порядку змінити статус-кво силою й підірвати підвалини міжнародного порядку, з чим не можна змиритися». І це несе глибокі ризики для безпекової ситуації в Індо-Тихоокеанському регіоні та у світі загалом.

Важливо, що японський уряд визнає ці ризики і став центром підтримки України в усьому Азійському регіоні.

Більше статей Наталії Бутирської читайте за посиланням.