Італія: коміки, які грають трагедію

І лише початок "феррагости" – двотижневого періоду тотальних відпусток – "підвісив" питання повернення італійців до виборчих урн.

Працюючи у 2013-му році в Італії, я був наочним свідком, як антисистемний "Рух 5 зірок" на чолі з відомим коміком Беппе Грілло вперше гучно заявив про себе у великій політиці, отримавши понад 25% місць у парламенті. Більшість політичних оглядачів, недооцінивши потенціал нового політичного актора, називали це випадковим тріумфом популізму. Згодом "5 зірок" поклав край ері традиційних ідеологічних партій, що почергово змінювали одна одну на чолі італійського уряду останні 20 років (Романо Проді двічі змінював Сільвіо Берлусконі на посаді прем'єр-міністра).

Пізніше політичні експерти й журналісти знову помиляться, назвавши перемогу "5 зірок" на парламентських перегонах 2018-го року початком нового двадцятиліття "грілліні" (за прізвищем духовного натхненника руху). Вже через рік урядування "5 зірок" втратили більше половини своєї електоральної підтримки і, як водиться, вщент розсварилися зі своїм партнером по сьогоднішній коаліції – "Лігою Півночі". Наразі ультраправа "Ліга Півночі" (більше відома в Україні через особисті зв'язки її лідера Маттео Сальвіні з Владіміром Путіним) має всі шанси винести "5 зірок" з урядових кабінетів в Італії в такий самий цинічний спосіб, як "зірки" "виносили" демократів.

Беппе Грілло hromadske.ua

З самого початку рух "5 зірок" зародився як антисистемна політична сила, що базувалася на підтримці прямої демократії і кардинальної зміни правлячого класу, засудженні корупції та охороні довкілля. Лідери цієї політичної сили декларували непартійний принцип побудови своєї організації, відсутність ієрархії та абсолютну рівність членів. Тим часом деякі експерти вважають "Рух 5 зірок" прикладом авторитарної системи, створеної з допомогою маніпулятивних технологій, які нагадують методи тоталітарних сект.

Секрет швидкого піднесення "Руху 5 зірок" базувався на обіцянці викинути на звалище стару політичну систему, визнану корумпованою й неефективною. Зайнявши верхівку інституцій, рух за кілька місяців зробив декілька кроків, аби дотриматися своїх обіцянок: символічно принизив владну касту скасуванням привілеїв для колишніх депутатів та топ-чиновників; зробив перші кроки до зменшення кількості депутатів парламенту; призупинив або скасував низку законів, прийнятих "папередніками", котрі найбільше обурювали суспільство; прийняв низку антикорупційних актів, які, можливо, спрацюють у майбутньому; ухвалив закон про мінімальний дохід.

Наразі все це виглядає привабливо для пересічного громадянина. Водночас учорашній виборець "зірок" стає свідком й іншого боку медалі. Зокрема відсутності чіткої стратегії розвитку країни, непрофесійності, невдалої спроби трансформувати народні мітинги VaffaDay (публічна акція під слоганом "Йдіть у дупу") у структуровану політичну силу, а також складнощів реалізації обіцяного економічного покращення. Це спричинило швидке розчарування великої частини прихильників руху.

Відсутність базового електорату також зіграла лихий жарт із "зірками". 32% "5 зірок" на національному рівні (досягши 50% на Півдні) - по суті, протестне голосування тих, хто просто й законно хотів позбутися дотеперішнього керівництва країни. Зрозуміло, що, сівши в урядові крісла, така платформа обов'язково мусить показувати межі. Але побудувати силу, яка б об'єднувала необ'єднувальних, можна тільки тоді, коли ти перебуваєш в опозиції, в момент "вафи" (тобто "посилання в дупу"): тому що вона каталізує інакодумство і, власне, нікого не "відкидає". Але коли ти потрапив в уряд, то зобов'язаний приймати рішення, яке неминуче викличе незадоволення тієї чи іншої частини твоїх виборців.

Серед інших проблем "Руху" - провальне урядування в містах мерів від руху "5 зірок". Найяскравіший приклад - мер Рима Вірджинія Раджі, яка не є ані фаховим господарником, ані високопрофесійним менеджером. Італійська столиця за її правління занурилося в тяжку кризу з вивезенням сміття, санітарним станом, жахливим станом доріг та ін. Крім того, В.Раджі - фігурантка низки кримінальних справ, у яких основними фігурантами є чиновники з кола найближчих до неї осіб. Схожа ситуація в мера міста Турина К.Аппендіно, яка також є представницею "5 зірок".

Беппе Грилло politeca.net

Не останню роль у падінні рейтингів "зірок" зіграли й партнери по коаліції - "Ліга Півночі", яка активно нарощує рівень своєї підтримки. Ця сила теж популістична по суті, як і "зірки", однак їм вдалося максимально використати помилки "5 зірок" і чіткіше, ніж їхні партнери, артикулювати свої пріоритети для виборця: боротьба з мігрантами та безпека громадян. Рішучість лідера "Ліги" М.Сальвіні у закритті портів для кораблів з мігрантами та його різка агресивна риторика стосовно ЄС, Меркель і Макрона сприяли зростанню його популярності.

Є також думка, що всі вище перелічені чинники мають вторинну природу, оскільки основна причина різкого падіння рейтингів "5 зірок" - сам факт приходу до влади цієї політичної сили, протестної по суті. У певному сенсі, "Рух 5 зірок" закінчився того дня, коли переміг старі партії на виборах, виконавши місію, задля якої він і народився.

Так чи інакше, але рубікон перейдено: електоральні симпатії стали схилятися у бік нового фаворита – "Ліги Півночі", і надалі "5 зірок", швидше за все, зникнуть з політичної арени. Чи добре це? Опоненти вважають, що "5 зірок" заслужили таку долю, друзі -звісно, що ні. Але правда полягає в тому, що бенефіціаром цього виборчого банкрутства є союзник уряду Маттео Сальвіні, який подвоює вплив своєї "Ліги" одночасно з провалом "5 зірок".

Серед переможених - як завжди, електорат, що 12 місяців тому грав у фанфари (або мертві дзвони) про початок ери "грілліні", а сьогодні нездатний відрізнити фарс від трагедії. Зараз публічна сцена в Італії переповнена комічними персонажами, які проявляються трагічно. А опозиційним стратегам, котрі обрали "5 зірок" своїм головним противником, напевно, теж не до веселощів. Перехресний вогонь по руху, звісно, спрацював. Але замість того, щоб сприяти поверненню ліберального і проєвропейського фронту, який існував ще вчора, він прискорив перехід від наївного й, можливо, нешкідливого протесту, що його втілювали в собі "грілліні", у лютий і підривний популізм "Ліги".

Чи радіють нинішньому розвитку подій "Ліга" та її лідер Сальвіні? Важко сказати, бо навіть імміграція не є джерелом невичерпної згоди для італійців, і, природно, Сальвіні не має уявлення, як дати реальні й стратегічно правильні відповіді на страхи збіднілої та розлюченої країни.

Італійський досвід є виявом новітнього світового тренду, - країни створюють монстрів і пожирають їх в одну мить, і так по спіралі, при цьому кожна наступна сходинка є кроком у напрямі посилення зневаги до інституцій, нетерпимості, словесного насильства та демагогії. В Італії під час переможного сходження Грілло інколи можна було стати свідком легкого смутку за епохою старого доброго Берлусконі і навіть робити прогнози, що після кількох місяців "войовничого гріллізму" народ ще переоцінить роль доброзичливих демократів.

Хотілося б сподіватися, що через кілька років італійці не згадуватимуть Сальвіні як останній зразок, зрештою, розумного правого крила.