Ісландія: скумбрія важливіша за євроінтеграцію?

Наприкінці серпня уряд Ісландії заявив, що не відновлюватиме переговорів про вступ до Євросоюзу, котрі тривають із 2009 р., але перебувають у замороженому стані з січня. Для Євросоюзу, який зовсім недавно вітав у своїх лавах Хорватію як 28-го члена і готується до розширення єврозони на країни Балтії, такий поворот подій, вочевидь, виявився цілком несподіваним. Адже відносини з Ісландією ЄС розглядав як певну модель для інтеграції країн, що мають із Євросоюзом давні економічні відносини. Європа шукає способів політичного тиску на Рейк'явік. Однак Брюссель поки що не поспішає позбавити Ісландію статусу кандидата і просить добре подумати, перш ніж прийняти остаточне рішення. Ісландські політики стверджують, що, залишаючись поза Європейським союзом, вони спробують саме з країнами Європи вивести відносини на новий рівень і при цьому планують активно

розвивати зв'язки на інших напрямах.

Хай там як, для Брюсселя це тривожний дзвінок. У переддень саміту Східного партнерства у Вільнюсі, а також виборів до Європарламенту у травні 2014 р., для єврочиновників важливо проаналізувати: що не так? Чому сьогодні ідеї європейської єдності й "розширеного союзу", покликаного поглиблювати взаємовигідне співробітництво членів у різних сферах, з великим песимізмом сприймаються в самій Європі. Чому зона зовнішньополітичного впливу ЄС продовжує скорочуватися в різних частинах світу? Можливо, Ісландія стане ключем до розуміння і пошуку відповідей на ці запитання.

Ісландці вже кілька разів нинішнього року ставали заручниками, як вони самі кажуть, упередженого або абсолютно "некоректного" розуміння Європою подій у маленькій острівній країні, що розміщена в океані між Європою та Америкою, але завжди була невід'ємною частиною європейської цивілізації. Ще на початку нинішнього року преса повідомила, що переговори про вступ Ісландії до ЄС, які Рейк'явік з такими труднощами розпочав 2009 р., "мертві". Посол Ісландії в ЄС Тхорір Ібсен відповів на це знаменитим висловом Марка Твена: "Повідомлення про мою смерть дуже перебільшені".

Втім, тоді дипломат не став приховувати, що переговори з ЄС на такі складні теми як риболовля і квоти на вилов риби в північних водах, сільське господарство та вільний рух капіталів, справді були заморожені, щоб, за його словами, "забезпечити розумне і спокійне керування процесом вступу Ісландії в ЄС" на період виборів у країні 27 квітня 2013 р. Проте їх результатом став повний розгром прибічників євроінтеграції. Партія незалежності, яка входила в кожен уряд із 1980 р. по 2009 р., отримала 26,7% і 19 місць в Альтингу - парламенті країни. Стільки ж мандатів отримали представники Прогресивної партії, які цього разу підтримали консервативно налаштованих "самостійників", що виступають проти нав'язаного Ісландії з Європи курсу бюджетної економії. Обидві партії обіцяли населенню зниження податків і списання боргів, залучення в країну свіжих інвестицій, а також обіцяли примусити фінансових спекулянтів заплатити за колапс фінансової системи Ісландії 2008 р., від якого економіка маленької держави поки що не оговталася. Нова коаліція була сформована наприкінці травня, при цьому лідер ісландських "прогресистів" 38-річний Сігмундур Давід Гуннлаугссон став наймолодшим очільником уряду європейської країни.

Традиційно Ісландія управлялася коаліційними урядами, і 2009 р. перемога лівоцентристського Соціал-демократичного альянсу над прибічниками Партії незалежності дозволила Ісландії почати процес євроінтеграції. Але варто згадати, що в липні 2009 р. в ісландському Альтингу за подачу офіційної заявки на вступ до ЄС проголосували 33 депутати, проти - 28. З цього розкладу вже тоді випливало, що дорога в Європу для Ісландії не буде простою, хоча й передбачалося (оптимістами), що Ісландія у 2011 р. зможе увійти до ЄС після проведення загальнонародного референдуму. Підстави для цього були, - адже Ісландія є членом Європейської економічної зони (ЕЕА) (вона об'єднує країни ЄС та Ісландію, Норвегію і Ліхтенштейн) і Шенгенської зони, її законодавство великою мірою відповідає європейському.

Однак події розгорнулися за більш песимістичним сценарієм, насамперед через кризу в Єврозоні. Міністри закордонних справ країн ЄС тільки через рік, 27 липня 2010 р., санкціонували переговори про вступ Ісландії. На початок нинішнього року переговори все ще тривали щодо більш ніж половини частин Договору про приєднання, який для Ісландії складається з 33 глав. Як і очікувалося, у безвиході опинилися переговори стосовно рибного лову, - рибний експорт становить близько 40% усього експорту країни і дає 10% ВВП Ісландії, забезпечуючи роботою 20% населення. Також слід зазначити, що країни Євросоюзу в травні нинішнього року дійшли консенсусу з питання рибальської політики і вирішили обмежити надлишковий вилов риби з метою стабілізувати до 2020 р. популяцію риби в Середземному морі та Атлантиці. Очевидно, ісландці в цьому питанні мають протилежну позицію. Особливо враховуючи той факт, що Європа насамперед затурбувалася захистом скумбрії та оселедця, які становлять основу рибного промислу саме в північних морях. Ісландія заявила, що не дозволить Євросоюзу вказувати, скільки і якої риби їй виловлювати у своїх водах.

У 2009 р. це вже ледь не призвело до торгової війни між Брюсселем та Рейк'явіком, коли останній сам для себе встановив квоту на вилов скумбрії на рівні 123 тис. тонн. У наступні роки цю квоту ще збільшили. За підсумками 2011 р., було виловлено 150-170 тис. тонн, і того ж року ісландці вже погодилися зі стелею в 123 тис. т. Вони виправдовують себе тим, що в результаті потепління океану за останні роки шляхи міграції риби змістилися на північ. Тепер 30% усієї популяції скумбрії Північної Атлантики влітку годується біля берегів Ісландії. Усе це загрожує екосистемі островів та прибережних вод. Однак комісар ЄС Марія Даманакі неодноразово заявляла, що ЄС не допустить односторонніх дій жодної з країн зі "знищення популяції риби". За даними джерел, ЄС пропонував Ісландії 4%-ву квоту в промислі скумбрії, тоді як Рейк'явік вимагав частку в 15%, маючи фактичний вилов на рівні 16%.

Рибна суперечка і стала причиною останнього загострення відносин. Новий уряд у Рейк'явіку саме ініціював переговори з окремими прибережними країнами на своїх умовах, і, до речі, вони вмовили сісти за стіл навіть норвежців, котрі не бажали обговорювати це питання до загальних виборів, які відбудуться в Норвегії 8 вересня 2013 р. Однак 16 липня комісар Даманакі від імені ЄС стала вимагати поновлення переговорів з питань вилову риби не восени, а найближчими днями. Вона заявила, що інакше санкції ЄС буде запроваджено негайно. Уже наступного дня швидше визначитися з питанням про поновлення переговорів про вступ до ЄС нового прем'єр-міністра Ісландії попросив голова ЄК Жозе Мануель Баррозу. Гість із півночі, однак, і в цьому питанні просив почекати до осені. Брюссель не захотів чекати і вистрелив першим, коли прийняв рішення заморозити обіцяні Ісландії торік гранти на суму 24 млн євро на проекти, які ув'язувалися саме з процесом євроінтеграції. Наступним непрямим попередженням Рейк'явіку стали санкції проти Фарерських островів, - поставки оселедця звідти в ЄС було повністю заборонено з
1 серпня.

19 серпня надійшла жорстка відповідь уряду Ісландії з обвинуваченнями на адресу ЄС, який, порушуючи міжнародні конвенції і правила з рибного лову, а також домовленості про вільну торгівлю, почав кампанію залякування та погроз, проти чого Ісландія виступає вкрай рішуче. Що ж стосується питання переговорів із ЄС, то для їх продовження або поновлення не було встановлено жодних критичних строків, тому, як дав зрозуміти міністр закордонних справ Ісландії Гуннар Брагі Свейнссон, в уряді країни немає розбіжностей з приводу того, вступати до ЄС чи ні. "Просто ЄС немає на порядку денному. Цей уряд не працює над зазначеним питанням, однак і не обговорював питання про вихід із переговорів… Швидше, це Брюссель, позбавивши нас грантів, дав зрозуміти, що більше не розглядає Ісландію як країну-учасницю переговірного процесу", - сказав він.

Трохи раніше представники правлячих партій Ісландії заявили, що в принципі не відмовляються від проведення загальнонаціонального референдуму щодо питання про продовження переговорів про вступ до ЄС, однак провести його мають намір у термін каденції нинішнього уряду, тобто в найближчі чотири роки (владі не вигідний референдум найближчим часом, адже більшість може висловитися за продовження переговорів з ЄС, хоча підтримка вступу країни до ЄС сьогодні в Ісландії і низька). Таким чином, до проведення плебісциту переговори з Євросоюзом припиняються. На підтвердження цього вже 22 серпня ісландське МЗС випустило повідомлення, в якому сказано, що, згідно з висновками конституційних експертів, нинішній уряд країни не пов'язаний якимись зобов'язаннями щодо рішення парламенту Ісландії попереднього скликання, який подав 2009 р. до Брюсселя офіційне прохання про початок переговорів про вступ країни до ЄС. МЗС Ісландії вирішило ліквідувати підрозділ, який займався переговорами з ЄС, і звільнити приблизно 30 співробітників, задіяних у цьому процесі. Як повідомили з Рейк'явіка, перші звільнення в МЗС відбулися відразу ж після публікації цього комюніке.

Ісландське МЗС також оголосило, що перебуває в процесі "реструктуризації", щоб відповідати новим завданням, які ставить нинішній уряд (це, зокрема, перенесення уваги на співробітництво в регіоні Арктики, розвиток вільної торгівлі і питання функціонування Європейської економічної зони). Днями влада повідомила, що веде переговори з Німеччиною про будівництво великого контейнерного терміналу, готується переглянути закон про інвестування, щоб відкрити шлях для внесків із Китаю у сферу туризму, намагається стати місцем розміщення великих інформаційних дата-центрів, які дозволять прискорити передачу даних трансатлантичним кабелем між Європою та Америкою, а також спробує скористатися з процесу створення зони вільної торгівлі між ЄС і Північною Америкою. Крім того, є плани посилити співпрацю з країнами Скандинавії і Росією, які щодо низки складних питань (у тому числі й у сфері рибного лову) виявляються більш зговірливими, ніж ЄС.

Якщо все це вдасться зробити, Ісландія може стати ще одним позитивними прикладом, коли винуватці економічної кризи (а це саме ті партії, які сьогодні повернулися до влади в Ісландії) врахували помилки минулого і зуміли забезпечити економічне процвітання своєї країни в нових умовах. Але скептики вважають таке малоймовірним, оскільки багато гасел ісландських правих - не більше ніж популізм.

Для ЄС ісландський урок полягає не тільки в тому, що вибори в цій країні підтвердили тенденцію останніх років. Євроскептики зміцнюють свої позиції не тільки в країнах самої Європи, а вже й у сусідніх державах. У результаті виборів 2014 р. це може привести до перегляду стратегії розвитку всього об'єднання, про що говорять уже сьогодні. Однак приклад Ісландії свідчить і про те, що під час переговорів з потенційними членами об'єднання Євросоюзу необхідні гнучкість та свіжі ідеї як у вирішенні складних питань, так і в дискусії про те, як зробити європейську ідею знову привабливою.