"Ісламська держава" стає загрозою не тільки для Лівії

Останніми роками Лівія перетворилася практично на недієздатну країну. Це забезпечує терористам із "Ісламської держави" чудову можливість збільшити свою присутність у Лівії та перетворити лівійську територію на стратегічний плацдарм, закріпившись таким чином ближче до європейських берегів.

Хоча низка народних революцій, відомих під назвою "арабська весна", і спромоглася усунути диктатури в ряді арабських держав, вакуум влади дуже швидко був заповнений ісламістами, які ніколи не приховували свого прагнення створити халіфат.

Гуманітарна катастрофа, яка прийшла у близькосхідний світ після повалення диктаторів, свідчить, що більшість країн, де диктатури вдалося усунути, абсолютно не були готові до демократичного вибору та виборів.

З тієї причини, що більшість цих держав - штучні породження колоніального минулого: їхні межі й кордони самовільно визначали ті, хто мав право на той час виносити своє остаточне рішення. І без сильної руки військового диктатора вони швидко скочуються в хаос, як це можна спостерігати на прикладі Лівії.

Таким чином, вибір у лівійців нині дуже невеликий: диктатура військових чи бандитизм ісламістських терористів. На жаль, вільні вибори на Близькому Сході показали, що прихильники чого-небудь схожого на світський республіканізм і демократію виявилися недієздатною меншиною практично в кожній арабській країні. А мусульманські фундаменталісти та силовики здобувають переважну більшість підтримки народу.

Вся ця екстремістська одержимість і намагання ісламістських фундаменталістів нав'язати закони шаріату мають свої причини, які не можуть бути усунуті самим лише військовим втручанням ззовні.

Так, діяння мусульманських фундаменталістів (зокрема терористичного угруповання "Ісламська держава") є нічим іншим як своєрідним римейком, такою собі близькосхідною версією терору комуністів, який має на меті перевернути світ з ніг на голову шляхом збройного насильства, щоб встановити свою релігійну версію "землі обітованої" на планеті.

Найнебезпечніше те, що більшість найвпливовіших мислителів "Братів-мусульман" та пов'язаних із ними радикальних рухів (у тому числі й "Ісламська держава") винесли уроки зі свого спілкування чи навіть проживання на Заході. Вони чітко знають недоліки, прорахунки та пробої західної цивілізації і вправно використовують їх на власну користь.

Таким чином, у боротьбі за свою "землю обітовану" ісламісти могли так сформулювати свої ідеї послідовникам, щоб ті повірили у краще життя в проголошеному халіфаті. А можливість інформувати прихильників через Інтернет дає їм змогу не тільки успішно вести інформаційну війну, а й не програвати в ній.

Слід визнати, що момент, коли екстремістські ідеї почали проникати в мусульманські анклави європейських країн, був упущений. І невдовзі вони, як лісова пожежа, можуть поширитися по всіх ісламських громадах Європи.

Тому Захід мав би оперативно проаналізувати свої прорахунки і спробувати представити набагато кращу, більш послідовну й практичну альтернативу для всіх мусульманських юнаків, котрі були обмануті ісламістськими фундаменталістами і різними способами втягнуті в так звану священну війну.

Якщо ж цього не зробити вчасно, то екстремістські погляди, завдяки красномовності й дохідливості пояснень провідників, які поширюють їх серед неосвічених мусульманських мас, і далі збиватимуть з пантелику довірливих мусульман, а фундаменталістська ідеологія в цій битві все більше проникатиме в голови та серця людей.

Якщо взяти карту африканського континенту і подумки провести по ній уявну лінію, починаючи від Сенегалу, Малі, Нігерії, а далі продовжити її на захід до Чаду, Центральноафриканської Республіки, Південного Судану, Ефіопії та Сомалі, то побачимо, що всі ці держави мають спільний кордон із державами, в яких відбулася "арабська весна", або відмежовані від них однією країною,

І друга хвиля нестійкості може проникнути у цей регіон разом із джихадистами з країн Північної Африки, де вже відбулися ці революції, - Алжиру, Тунісу, Єгипту чи Лівії.

Що цілком може стати другою хвилею поширення вглиб континенту "вірусу" ісламської нестабільності. Завойовники з "Ісламської держави" явно націлюються, відштовхнувшись від арабської Північної Африки, проникнути в анімістичні й християнські держави Центральної та Південної Африки.

І якщо терміново не виробити нову парадигму зупинення терористів з "Ісламської держави", то прогноз на наступні кілька років може виявитися дуже невтішним. У такому разі варто очікувати поширення терору, партизанських і громадянських воєн у тих прикордонних державах, які раніше залишалися ніби осторонь нападів терористів.

До країн, над котрими навис ризик, входять також і Танзанія, Ефіопія, Нігер, Уганда, Конго, Камерун, Чад, Сенегал та Мавританія. Але ісламісти не зупиняться тільки на Африці.

Ісламістські повстанські рухи на Близькому Сході, що поширюють джихад, та громадянська війна в Сирії розширюють зону нестабільності на Ірак, Ліван, Курдистан, Єгипет і Туреччину. А громадянська війна в Лівії сприяє нестабільності в Малі, Чаді, Нігері, Алжирі і Судані. Громадянська війна в Сомалі розносить нестабільність на Кенію, Ємен та Ефіопію.

Своєю чергою, в Європі піддаються ризику прикордонні держави - Туреччина, Болгарія, Греція та Балканські країни.

Можна сказати, що поява й активізація дій "Ісламської держави" якимось дивним чином збіглася в часі з військовим нападом Росії на Україну. І, хоча поки що немає прямих доказів стимуляції російськими спецслужбами цього агресивного угруповання, яке раптово виникло нізвідки й різко почало набирати сил, знаючи про впливи цих спецслужб на ісламських екстремістів та розгалужену московську агентуру в арабському світі, цілком можна припустити, що за утворенням "ІД" вірогідно прозирає слід ФСБ та ГРУ.

Підтвердженням цього припущення може бути те, що, коли Москва намагається переформатувати світовий порядок (використовуючи для цього як силовий важіль недопущення України в західний світ), "Ісламська держава" слугує для Росії дуже важливим чинником відвертання уваги міжнародної спільноти від подій в Україні та відтягування військових сил Заходу на боротьбу з ісламськими терористами.

Таким чином, виходить, що для президента США Барака Обами український напрямок є одним із пріоритетних, але не головним. А основним дедалі більше стає терористична організація "Ісламська держава".

Це великою мірою намагається використати Москва. Росіяни прагнуть співпрацювати із Заходом у боротьбі з "Ісламською державою". Адже "ІД" - сьогодні одна з небагатьох точок дотику Росії із західним світом і реальний канал співпраці Кремля з міжнародним співтовариством. Саме цю обставину намагається використати російське керівництво, щоб ухилитися від накладених на Росію санкцій, зменшити або зняти їх.

При цьому вторгнення терористів з "ІД" в Лівію лише збільшує ставки в ісламістській шараді. Оскільки не можна відкидати ймовірності того, що, закріпившись на берегах Середземного моря, ісламські екстремісти розпочнуть кампанію масового проникнення своїх прихильників під виглядом біженців до Італії. Бо вже й тепер у переповнених човнах та шлюпках, які щодня прибувають із лівійських портів до острова Лампедуза, напевно перебувають і джихадисти, яких Європа продовжує приймати. Тож чи не стане Лівія плацдармом для проникнення терористів з "Ісламської держави" в Італію, а далі - в інші європейські країни?

Однак "ІД", окуповуючи території, не може запропонувати ні національного, ні соціального визволення, а лише геноцид населення, мотивований релігійною ісламістською фундаменталістською ідеологією.

Терористи настільки вірують у пріоритет загробного життя (вважаючи, що потраплять у рай, а "невірні" - в пекло), що їхнє реальне життя для них не багато важить. Цим вони ніби стають вище матеріалізму, вище націоналізму, вище реальності.

Терористи хочуть віддати своє життя за Аллаха, вони прагнуть до навернення в іслам кожного "невірного", вони хочуть, щоб інші мусульмани дотримувалися суворих приписів Корану, аби врятувати душі й допомогти усім мусульманам досягти раю.

Ця ісламістська ідеологія є продуманою, нещадною і більш руйнівною, ніж будь-яка інша аналогічна екстремістська доктрина. Її прихильники впевненні, що не мають права припиняти свою криваву діяльність доти, доки не впаде західна цивілізація, а на її місці постане Ісламський халіфат.