ІЛЮЗОРНЕ ПЕРЕМИР’Я

Укотре складається враження, що на Близькому Сході з’явилася слабка надія на поліпшення ситуації. Уперше протягом останніх місяців ми стали свідками вияву бодай натяків доброї волі однієї сторони стосовно другої.

Минулої неділі після офіційного попередження Сполучених Штатів з приводу того, що палестинці перебувають на межі гуманітарної катастрофи, прем’єр-міністр Ізраїлю Аріель Шарон оголосив про послаблення обмежень, запроваджених на зайнятій ізраїльськими військами території Палестинської автономії.

Канцелярія прем’єра оприлюднила заяву, в якій сказано, що Шарон розпорядився розморозити частину коштів Палестинської автономії. Йдеться про зібрані податки на 15 мільйонів доларів, які буде переведено палестинцям найближчими днями. Слід зазначити, що це лише мала частина із загальної суми 430 мільйонів доларів, яка належить палестинській владі і була заморожена ізраїльтянами в 2000 році після початку інтифади.

Крім того, для полегшення економічного становища палестинців було ухвалено рішення про послаблення режиму блокади палестинських міст; про розширення риболовецької зони поблизу палестинського узбережжя; видання дванадцятьом тисячам палестинців дозволів на роботу в Ізраїлі і про послаблення військового режиму в районі міста Рамалла.

Одночасно свій жест доброї волі щодо палестинців продемонстрував і Вашингтон. Держсекретар США Колін Пауел заявив нещодавно, що найближчим часом зустрінеться в американській столиці з палестинською делегацією. Вочевидь, це буде перший контакт такого високого рівня між сторонами після того, як Джордж Буш у червні цього року закликав до зміни керівництва Палестинської автономії.

Гадаю, світ уже звик до того, що такі кроки спочатку видаються дуже обнадійливими, але врешті-решт розчаровують тих, хто очікує від них багато. Ось і сьогодні — мало хто з ізраїльтян та палестинців вірить, що насильство на Близькому Сході буде нарешті припинено.

Палестинці досі не можуть оговтатися після безпрецедентної ізраїльської операції з ліквідації засновника і лідера військового крила екстремістського ісламського руху ХАМАС у секторі Газа шейха Салаха Шехади, на якому лежить пряма відповідальність за численні теракти та вбивства ізраїльтян.

У ніч на 23 липня ізраїльські бойові літаки завдали ракетного удару по кварталу в місті Газа, зруйнувавши триповерховий будинок, у якому жив Шехада. Загинуло не менше 15 осіб, у тому числі сам шейх, члени його родини та восьмеро дітей, поранено понад 140 осіб.

Ізраїльтяни довго полювали на Шехаду. Кілька замахів на нього були безрезультатними. У грудні 2000 року ізраїльські війська зруйнували його будинок у селищі Бейт-Ханун у секторі Газа, проте з’ясувалося, що лідера ХАМАС на той часу селі не було. У травні планувалася ще одна операція із захоплення Шехади, але до реального її здійснення так і не дійшло.

Вбивство Шехади прем’єр-міністр Ізраїлю назвав великим успіхом армії та служб безпеки. Проте загибель цивільних осіб і руйнації в центрі густонаселеного міста викликали різкий осуд європейських країн і невдоволення США. ЄС традиційно виступає проти цілеспрямованого усунення бойовиків, що практикується Ізраїлем. Назвавши вбивство позасудовою розправою, координатор ЄС із зовнішньої політики Хав’єр Солана заявив, що акція ізраїльтян не сприяє мирному врегулюванню і примиренню на Близькому Сході.

Очікуваною була й реакція на трагедію палестинців. І якщо на вулицях лунали заклики до помсти, члени ХАМАС клялися помститися за смерть Шехади, то лідер Палестинської автономії Ясір Арафат зажадав термінового скликання Ради Безпеки ООН і звернувся до цього органу з проханням негайно ввести в регіон міжнародний контингент.

Позапланове засідання Ради Безпеки ООН з проблем Близького Сходу пройшло у минулі вихідні. Як і очікувалося, воно завершилося безрезультатно. Попри те, що представники багатьох країн, особливо арабських держав, різко засудили дії Ізраїлю, по закінченні зустрічі не було ухвалено жодної резолюції.

Представник Палестинської автономії в ООН Насер Аль-Кідва назвав ракетний удар ізраїльських ВПС кричущим військовим злочином, яким має зайнятися нещодавно створений Міжнародний карний суд. Представники Ізраїлю, у свою чергу, звинуватили палестинську владу в тому, що вона не вдається до жодних спроб запобігти терористичним нападам на ізраїльські поселення і міста. За їхніми словами, бездіяльність палестинських офіційних осіб не залишає Ізраїлю ніякого вибору.

Зрештою, варіант резолюції, запропонований представниками арабських країн, не здобув належної підтримки. Визначальною в цьому стала, як завжди, позиція Сполучених Штатів. Американський посол в ООН Джон Негропонте заявив, що вже наявні резолюції Ради Безпеки є цілком адекватною основою для пошуку розв’язання близькосхідного питання. Крім того, Негропонте цілком обгрунтовано висловив невдоволення тим, що засідання сконцентрувалося на нещодавній атаці ізраїльських військ і не було приділено достатньої уваги терористичним акціям ісламських екстремістів з рухів ХАМАС та «Ісламський джихад».

Тим часом міжнародний тиск на Ізраїль усе ж таки дав свої результати. Міністр закордонних справ Шимон Перес попросив вибачення за те, що внаслідок удару по будинку лідера бойового крила ХАМАС загинули цивільні особи, у тому числі діти. А сам Шарон заявив: якби було відомо, що в будинку перебуває так багато цивільних осіб, то для усунення Салаха Шехади було б вибрано інший шлях.

А втім, жалю з приводу фізичного усунення лідера ХАМАС ізраїльське керівництво не відчуває. Більше того, воно нарощує свої зусилля з ліквідації верхівки цієї організації. Через тиждень після бомбардування Гази ізраїльські війська заарештували в Рамаллі ще двох високопоставлених членів ХАМАС. В Ізраїлі вважають, що затримані брали участь в організації низки акцій бойовиків-самовбивць, зокрема вибуху в ієрусалимському кафе «Момент», який забрав 11 життів. На одного з заарештованих — людину на ім’я Абу Квейк — ізраїльська армія полювала кілька місяців. У березні цього року його автомобіль обстріляли з повітря, проте Абу Квейкові пощастило врятуватися. Загинули його дружина і троє дітей.

Відповідь на ізраїльські акції палестинських радикалів досить передбачувана. Так, одне з угруповань руху «Фатх» днями оприлюднило список ізраїльських лідерів, яких тепер мають намір ліквідувати палестинці. Список було розголошено телеканалом організації «Хезболла», що веде мовлення з Бейрута. Всі перелічені в ньому особи названі «сіоністськими воєнними злочинцями».

Очолює список засуджених на смерть прем’єр-міністр Ізраїлю Шарон, названий «главою ворожого уряду». Далі йдуть начальник генерального штабу Армії оборони Ізраїлю Моше Аялон, його попередник на цій посаді Шауль Мофаз, глава ізраїльської контррозвідки «Шабак» Аві Діхтер та ряд вищих офіцерів ізраїльської армії.

Втім, фігурують у списку і люди цілком цивільні, такі як генеральний директор ізраїльського МЗС Аві Гіль або колишній генеральний директор канцелярії прем’єр-міністра Урі Шані. Не обділені увагою й міністри — на смерть засуджено міністра освіти Лімора Лівната і міністра внутрішньої безпеки Узі Ландау. Є в списку і просто депутати Кнессету, наприклад Авігдор Ліберман. Вирок винесено й тим, хто вже залишив політичну і військову арену, зокрема колишньому прем’єр-міністру Ізраїлю Ехуду Бараку та низці генералів у відставці. А військовий комендант Західного берега Йордана Джеррі Іцхак згадується двічі.

Багато палестинських джерел не надають великого значення цьому списку, стверджуючи, що якби у планах бойовиків справді була ліквідація ізраїльських лідерів, вони б не стали про це попереджати заздалегідь. Поки що служби безпеки Ізраїлю говорять про значне зростання серед палестинців мотивації до здійснення терактів. Між екстремістськими угрупованнями навіть спостерігається змагання — хто зуміє підготувати і здійснити глобальніший теракт.

Таким чином, сьогодні говорити всерйоз про перспективи перемир’я на Близькому Сході просто не випадає. Проте слід зазначити, що буквально напередодні удару по Газі ці перспективи видавалися куди реальнішими. Річ у тому, що активісти того ж таки «Фатх» тоді закликали всі палестинські воєнізовані організації припинити без жодних умов теракти, спрямовані проти цивільного населення Ізраїлю.

Очевидно, то були не порожні балачки. Дедалі більше представників керівництва «Фатх» розуміють безперспективність збройної інтифади, яка принесла їхньому народові тільки страждання, руйнації, економічну катастрофу і втрату міжнародної підтримки.

До того ж у керівництві палестинської адміністрації точиться своя внутрішня боротьба перед виборами її нового керівництва. Боротьба ця розгорнулася між ветеранами «Фатх», що повернулися з імміграції разом із Ясіром Арафатом 1994 року, і новим поколінням лідерів, які входять у воєнізоване крило організації — «Танзім». Є дані, що останні розробили свій план мирного врегулювання, що передбачає поступове виведення ізраїльських військ з окупованих територій і передачу функцій підтримки порядку на них палестинській поліції.

Пан Шарон цей план відкинув. Вимоги прем’єр-міністра залишаються незмінними — Ізраїль виведе свої війська тільки після повного припинення силових дій палестинських бойовиків, радикального реформування палестинської поліції й усунення від влади Ясіра Арафата. Палестинці кажуть, що вимоги ці нереальні і нездійсненні. Багато ізраїльтян у цьому з ними погоджуються. Інші ж вважають, що ізраїльському керівництву годилося б зачекати з авіаударами по будинку Шехади, щоб дати шанс новій мирній ініціативі. Швидше за все, вона не зупинила б насильство на Близькому Сході остаточно. Але якби в результаті втілення її в життя перестали гинути невинні людей, які їдуть на роботу в автобусах у Західному Єрусалимі або сплять у своїх будинках у місті Газа, — це можна було б вважати кроком уперед.