Хроніка відходу. Четверо сміливих

Після того як Центральна виборча комісія завершила приймання документів від кандидатів на посаду президента країни, визначилася п’ятірка здобувачів. Це перший віце-прем’єр Дмитро Медведєв, лідер ЛДПР Володимир Жириновський, голова ЦК Компартії Росії Геннадій Зюганов, колишній прем’єр Михайло Касьянов і глава Демократичної партії Росії Дмитро Богданов. Останню постать можна впевнено списати з рахунків — я навіть і не впевнений, що в пана Богданова знайдеться потрібна кількість прихильників, щоб його прізвище залишилося у виборчих бюлетенях після перевірки документів ЦВК. Але навіть якщо це й станеться, не велика біда. Адже Дмитро Богданов — не стільки політик, скільки зброя. Ніякої Демократичної партії Росії, зрозуміло, немає. Політична організація, створена ще в перебудову колишнім народним депутатом СРСР Миколою Травкіним і шахістом Гаррі Каспаровим (він, за своїм звичаєм, почав розвалювати новонароджену структуру зсередини), переходила з рук у руки, поки не докотилася до повного політичного банкрутства. А кампанію з виборів до Державної думи Богданов використовував — швидше за все, не зі своєї ініціативи — для боротьби з СПС і «Яблоком». Та, зрештою, не «Единой России» ж й навіть не «Справедливой» принижуватися до полеміки з нікчемними демократами, які їдять, кажучи словами спікера Ради Федерації Сергія Миронова, з чужої руки. І якщо Богданова затвердять кандидатом у президенти — буде боротися з Касьяновим. Не Медведєву ж полемізувати з колишнім главою уряду?

Але загалом у тому, що не те щоб головним, а єдиним, кандидатом демократів на посаду глави держави виявився колишній путінський прем’єр, є своя іронія. Спроби опозиції перетворити вибори президента принаймні на суспільну подію не увінчалися успіхом. Григорій Явлінський вирішив після трагедії «Яблока» на виборах до Держдуми в президентській кампанії участі не брати. Володимира Буковського, який мав стати не стільки опозиційним кандидатом у президенти, скільки символом правозахисного нагляду над виборами, просто не зареєстрували — і навряд чи могло статися інакше. Борис Нємцов відмовився брати участь у виборах буквально в останній момент. Між тим, пригадаймо, як після таких же відмов Ірина Хакамада, котра вирішила брати участь у виборах, домоглася зовсім непоганого результату!

Нині ж на практиці ми зіштовхуємося з боротьбою хорошого з кращим — начебто першого путінського терміну з другим, блудного соратника з вірним помічником. І те, що цього вірного помічника теж іноді називають лібералом, а він не кривиться навіть, ще раз має продемонструвати населенню: жодної справжньої альтернативи Дмитрові Медведєву немає й бути не може. Ну — той прем’єр, цей — перший віце-прем’єр. Той ліберал і цей ліберал. Тільки того Путін не дуже любить, а цього рекомендує. Ви б за кого проголосували?

Звичайно, насправді виборчу компанію Дмитра Медведєва буде організовано інакше. Головними опонентами «Единой России» під час виборів до Державної думи були призначені комуністи, й чиновники, в глибині душі переконані в непереможності Радянської імперії й щиро здивовані, чому це розпався Радянський Союз, які змушені були викривати трикляте минуле. А головним опонентом Дмитра Медведєва призначено Володимира Жириновського — саме йому державне телебачення приділяє уваги більше, ніж решті кандидатів на високу посаду, саме він раптом набрався енергії й обіцяє країні, яку ще недавно вважав стабільною й щасливою, всілякі біди й кризи в разі обрання Дмитра Медведєва главою держави. У минулих президентських виборах Жириновський не брав участі — делегував у суперники Володимира Путіна власного охоронця. Але тепер йому випала справді почесна місія — створити вдале тло для нового президента країни. На тлі ескапад Жириновського кандидат від влади видаватиметься такою собі живою стабільністю — молодий, усмішливий, прогнозований, закоханий у Путіна. І навіть безбарвність Дмитра Медведєва не надто впадатиме в око.

Отже, ролі розподілені. Дмитро Богданов боротиметься з Михайлом Касьяновым, викриваючи період в історії країни, в якому Касьянов, власне, жодної ролі не відігравав. Володимир Жириновський створюватиме тло для Дмитра Медведєва, лякаючи Захід і крешучи з очей блискавиці. Дмитро Медведєв роз’їжджатиме по школах і колгоспах, продовжуючи ту ж таки телевізійну передвиборну кампанію, що він і так робив без усього цього клопоту — тільки по черзі з тепер уже не таким поважним Сергієм Івановим. А Геннадій Зюганов, котрому завдання не дісталося, просто розповідатиме трудящим про рідну Комуністичну партію й прекрасні досягнення минулого. Загалом, скандалу явно бракує — хіба що ЦВК не зареєструє Михайла Касьянова, аби остаточно надати виборам президента країни присмаку референдуму з довіри національному лідерові. Залишилося тільки зрозуміти, якому.