ГРУЗІЯ НА ШЛЯХУ ДО ЄВРОПИ

Катамадзе Григол Шалвович.

Народився 12 серпня 1961 року в м. Кутаїсі, Грузія.

У 1985 році закінчив факультет міжнародного права і міжнародних відносин Київського державного університету ім. Т.Шевченка.

З 1985 по 1993 р. — займав ряд посад у міністерстві внутрішніх справ Грузії.

З 1993 по 1994 рік — заступник директора департаменту зовнішньоекономічних зв’язків міністерства закордонних справ Грузії.

У 1995—1998 роках — Надзвичайний і Повноважний Посланник у посольстві Грузії в Україні.

У 1998—2000 роках — заступник міністра оборони Грузії з питань військової політики і міжнародного військового співробітництва.

З лютого 2000 року — Надзвичайний і Повноважний Посол Грузії в Україні.

Має ранг Надзвичайного і Повноважного Посла, кандидат юридичних наук.

Одружений, виховує сина і доньку.

Грузія, країна з найдавнішою історією, сьогодні переживає один із найвідповідальніших і найвирішальніших етапів свого розвитку, оскільки здобута 10 років тому незалежність тісно пов’язана з новаторськими і реформаторськими процесами. Громадяни Грузії, одностайно приєднавшись до співдружності демократичних народів, тим самим віддали перевагу верховенству закону, узвичаєним правам і свободам людини.

На тлі швидких і суттєвих змін особливе значення приділяється чіткому визначенню урядом Грузії планів дії, а також того напряму, що забезпечить правильний розвиток країни.

Зовнішньополітичні пріоритети

Головним пріоритетом зовнішньої політики Грузії є повномасштабна інтеграція до політичних, економічних структур Європи і до європейських систем безпек.

Підтвердженням тому є відносини, що склалися за останній час із Євросоюзом. Не можна не відзначити, що країни цієї міжнародної організації та Єврооб’єднання загалом з першого дня здобуття Грузією незалежності активно підтримують територіальну цілісність і суверенітет нашої держави. Грузія отримала значну допомогу як по двосторонніх каналах, так і від Євросоюзу та інших міжнародних організацій. Зокрема, тільки гранти, не враховуючи довгострокових кредитів, становили приблизно 300 мільйонів євро.

22 червня 1996 року між Грузією та Євросоюзом було підписано угоду про партнерство і співробітництво, яке набрало чинності 1 червня 1999 року. В її рамки було включено найважливішу програму технічної допомоги з боку Євросоюзу (TACIS), і, що найголовніше, угода враховує поетапний перехід від доноро-реципієнтних відносин між сторонами до партнерського співробітництва з двосторонніми зобов’язаннями. У межах цього співробітництва в Грузії задіяні кілька проектів ЄС. У тому числі програми продовольчої безпеки, особливої фінансової допомоги та реабілітаційний проект, метою якого є підтримка врегулювання поточних конфліктів у Цхінвальському регіоні та в Абхазії.

Також Євросоюз активно підтримує розвиток регіонального співробітництва Південного Кавказу. В цьому контексті особливе значення надається кінцевому здійсненню таких проектів, як TRACECA і INOGATE, реалізація яких сприятиме зміцненню ролі нашої країни в глобальному проекті транскавказького коридору.

Серед зовнішніх пріоритетів Грузія особливого значення надає відносинам із євроатлантичними партнерами і структурами. Вона є членом-засновником Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП), велику увагу приділяє регіональним питанням поглиблення і зміцнення співробітництва в рамках цього форуму. В цьому контексті деякої підтримки потребує «відкрита спеціальна робоча група Кавказу», створена з ініціативи Грузії. Варто відзначити, що в рамках програми НАТО «Партнерство заради миру» в червні 2001 року вперше на території Грузії відбудуться широкомасштабні військові навчання «Кооператив-партнер 2001».

Грузія часто відігравала провідну роль у справі координації діалогу трьох країн Південного Кавказу. Однією з головних цілей нашої регіональної політики є перетворення цього регіону на зону взаємовигідного співробітництва. У лютому 1996 року президент Едуард Шеварднадзе сформулював шість основних принципів, пізніше названих ініціативою «Мирного Кавказу», що мають стати основою довгострокового миру і стабільності на Кавказі:

Ё Непорушність територіальної цілісності і недоторканність існуючих кордонів.

Ё Захист прав людини скрізь і завжди.

Ё Захист транспортних та інших комунікацій і неприпустимість їхнього блокування.

Ё Співробітництво в захисті природи та ліквідації наслідків стихійних лих.

Ё Вираження етнічної та релігійної толерантності. Заперечення всіх форм виявлення націоналізму і ксенофобії.

Ё Всіляка підтримка міжнародних проектів та інвестицій для Кавказу і забезпечення їхньої безпеки.

Не можна не відзначити, що ініціатива «Мирного Кавказу» стала об’єктом усебічної підтримки. У червні 1996 року Азербайджанська Республіка, Республіка Вірменія, Грузія і лідери Російської Федерації підписали Декларацію гармонії, миру і співробітництва між народами Кавказу.

Вельми перспективною й актуальною ініціативою вбачається співробітництво в рамках ГУУАМ. Головним пріоритетом об’єднання є прискорення й остаточне здійснення основних економічних проектів, приміром, транспортного коридору Європа—Азія, створення в рамках ГУУАМ зони вільної торгівлі. Грузинська сторона підготувала проект угоди про формування такої зони. Цей документ, уже скоординований з іншими сторонами, буде поданий для підписання главам держав ГУУАМ на Ялтинському саміті на початку червня 2001 року. Слід зазначити, що на цій зустрічі вперше мають ухвалити Хартію ГУУАМ.

Грузія вітає всі держави, що підтримали партнерські контакти з ГУУАМ. З огляду на це треба відзначити той факт, що Румунія якось вже оголосила про бажання приєднатися до цієї групи країн. ГУУАМ є відкритою структурою для держав, які вважають прийнятними принципи й інтереси такого роду регіонального партнерства.

Співробітництво з такими субрегіональними організаціями, як Центрально-європейська ініціатива (CEI), Ініціатива співробітництва Південно-Східної Європи (SECI), Процес співробітництва Південно-Східної Європи (SEECP) і Раймонтський процес сприятиме інтеграції Грузії до Євросоюзу. Крім того, наша країна планує встановити партнерські відносини із субрегіональною ініціативою Євро-Середземноморського співробітництва (Барселонський процес).

Грузино-українські відносини

Не можна не наголосити на унікальності підписаного 1993 року великого рамкового договору «Про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу» між Грузією й Україною. Документ уже в назві формулює особливу партнерську взаємозацікавленість двох країн. Більш того, Україна — єдина країна, з якою Грузія оформила таку угоду, що реально і послідовно втілюється в життя.

У 2000 році президентами Грузії й України було підписано Декларацію про поглиблення особливих партнерських відносин між Грузією й Україною. В документі відзначено необмежені можливості стратегічного співробітництва наших країн. Створена договірно-правова база є сприятливим грунтом для економічного співробітництва між нашими країнами. Необхідно зазначити, що Україна входить до десятки найбільших торговельних партнерів Грузії. З 1995 року і донині є досить явним зростання взаємного товарообігу. Та варто підкреслити, що існують великі невикористані резерви, неосвоєний потенціал грузино-українського співробітництва. Їх залучення сприятиме швидкому, ефективному зростанню економічних показників наших країн.

Не можна не сказати про паромну переправу за маршрутом Іллічівськ—Поті. Вона, безумовно, сприяє розвитку торгово-економічного співробітництва, беручи до уваги щорічне зростання товароруху (I квартал 2000 року — 47000 тонн, I квартал 2001 року — 87000 тонн) і перспективні плани на майбутнє. Природно, при здійсненні проекту виникло безліч проблем, та справедливості заради варто зазначити, що сторони вживають усіх заходів для безперешкодного функціонування паромного шляху. Приміром, радикально змінилася тарифна політика порту Поті, і це відразу ж позначилося на торгових показниках. Після врегулювання митного обслуговування вантажів значно зменшиться час товароруху і збільшиться рентабельність паромного маршруту. Все це сприятиме залученню інших зацікавлених країн, приміром, держав Центральної Європи, до торгово-економічних процесів у рамках TRACECA.

Значний потенціал грузино-українських економічних відносин криється ще й у тому, що українська сторона зацікавлена у відновленні Руставського металургійного заводу. Планується, що різноманітні підприємства України постачатимуть Руставському металургійному заводу трубовироби для остаточної доробки, а із Грузії продукцію — труби — реалізовуватимуть у третіх країнах.

Крім того, з ініціативи Грузії ведеться робота по здійсненню плану створення в рамках INOGATE нового консорціуму оптико-волоконної комунікаційної системи за напрямком Поті—Одеса—Варна (вже функціонує напрямок Одеса—Варна—Новоросійськ). Проект підтримується Євросоюзом.

Україна була однією з перших держав, з якою Грузія підписала міжурядові угоди про військово-технічне співробітництво. У 1998 році міністерства оборони обох країн уперше підписали річний план співробітництва у військовій сфері, і відтоді ця практика триває. При цьому Україна була однією з перших держав, з якою Грузія підписала такі плани. Україна також виявилася однією з перших країн-партнерів, в якій Грузія відкрила військовий аташат. До речі, таких держав небагато — США, Туреччина й Україна. Є ще військовий представник Грузії при НАТО, також вирішується питання про відкриття аташату в Росії.

Не виключено, що на двосторонній основі буде проведено спільні з українським підрозділом навчання гірських стрілків. У складі нацгвардії Грузія має гірськострілецький батальйон, значну підтримку в створенні якого було надано нашими партнерами із США.

У рамках ЗТС Грузії з Україною на сьогоднішній день реалізується ряд контрактів, укладених із державним посередником — держкомпанією «Укрспецекспорт». Так, на ремонтних судноверфях України знаходяться чотири кораблі грузинського флоту. Протягом минулого року на Севастопольському авіаремонтному заводі виконувався ремонт семи бойових вертольотів ВПС Грузії, із яких п’ять уже готові до «несення служби».

У Грузії набралася величезна кількість різноманітних боєприпасів, а також ракетного палива, що є величезною загрозою для екології, а Україна має неабиякий досвід утилізації боєприпасів. Грузинська сторона зацікавлена в співробітництві в цій галузі, уже проведено ряд відповідних переговорів по цій проблемі.

Ще однією дуже перспективною темою грузино-українського ЗТС є відновлення інфраструктури грузинської системи протиповітряної оборони, і Україна має всі необхідні потужності для виконання таких робіт.

З вдячністю можна відзначити активну участь України в процесі врегулювання грузино-абхазького конфлікту. Прикладом тому є III раунд більш ніж успішних цього разу переговорів, що з ініціативи України проходили в Ялті. Більш того, абхазька проблема цього року двічі обговорювалася на засіданнях Ради безпеки ООН, зокрема, у березні, під час головування України в РБ ООН.