Греція прагне рішучих змін

Програш на дострокових парламентських виборах у Греції не лише став найбільшою поразкою правлячої правоцентристської партії «Нова демократія» за всю її історію, а й ознаменував кінець політичної кар’єри для лідера цієї сили прем’єр-міністра Костаса Караманліса. За збігом обставин, поразка сталася рівно через 35 років після того, як четвертого жовтня 1974 року його дядько Костянтин Караманліс і створив цю політичну силу.

Болючий політичний програш примусив Костаса Караманліса оголосити про залишення політичної арени. Проте він же сам і викликав «політичне цунамі» дострокових парламентських виборів, коли пішов ва-банк, вимагаючи від виборців мандат на продовження реформ за два роки до завершення своїх повноважень прем’єр-міністра. Попри рішучі заперечення інших впливових партійців, які вважали, що в умовах негативного політичного клімату, в якому опинився його уряд, такий політичний крок — необачний.

Прем’єр-міністр усе ж таки наважився зіграти, але п’ять із половиною років правління у країні партії «Нова демократія» не залишили електоратові іншого вибору: ці роки не принесли нічого такого, що можна було б записати у позитиви політичній силі Караманліса.

Очевидно, грецькі виборці, чисельність яких становить близько десяти мільйонів чоловік, втомилися від провальної економічної політики уряду прем’єр-міністра Костаса Караманліса. А спроби вирівняти економічне падіння, такі, наприклад, як заморожування заробітної плати державним службовцям, — не додали Караманлісу популярності. Знизили популярність уряду правоцентристів і заворушення, які спалахнули в грудні 2008 року після вбивства студента поліцейською кулею, і політика, яку проводив уряд Костаса Караманліса під час пожежі, що розгулялася влітку, знищуючи великі райони в центральній грецькій області Аттіка.

Грецьким соціалістам вдалося виграти вибори, коли виборці вирішили покарати правлячих правоцентристів, вимістивши цим гнів за скандали і кризу в економіці. Греки продемонстрували: вони прагнуть рішучих змін, що, зрештою, й забезпечило тріумф соціалістам Георгіоса Папандреу: партія ПАСОК отримала 44%. Зі свого боку лідер ПАСОК зобов’язався захистити бідні верстви населення соціальними пільгами, збільшити ставки оподаткування для багатих грецьких громадян, аби забезпечити ресурси, необхідні для подолання економічної кризи.

Георгіос Папандреу вже отримав від президента Греції Каролоса Папульяса мандат на формування уряду. Варто пригадати, що Папандреу — спадковий політик і третій представник своєї родини, котрий обійме посаду прем’єр-міністра. Свого часу грецький уряд очолювали його дід Георгіос Папандреу (старший) і батько Андреас Папандреу. Завдання перед новим керівництвом стоять дуже і дуже непрості: попереду нелегка боротьба з корупцією та економічною кризою, і лише стабільне й професійне керівництво зможе продемонструвати країні, що воно здатне впоратися з усіма цими викликами.

Знаменно, що у своєму зверненні до всіх грецьких громадян і прогресивних сил країни Георгіос Папандреу закликав їх об’єднати зусилля навколо ПАСОК для реалізації нового курсу Греції. «Це цінна, велика довіра з боку людей, — сказав Папандреу, — і мандат народу на зміни. Сьогодні ми змінюватимо курс не лише Греції, а й усіх наших життів. Почнемо з національних зусиль, щоб розвернути країну в новому напрямі. Не буде легко. Але я впевнений, що разом ми зможемо запропонувати рішення. Ми просимо не лише толерантності, а й участі. Це справа кожного громадянина Греції. Ми знаємо можливості нашої країни. Зобов’язуюсь докласти всіх зусиль, щоб греки усвідомили, що ми працюємо спільно, колективно і без пересудів. Я закликаю всіх грецьких громадян і всі прогресивні сили об’єднати свої зусилля, щоб написати нову сторінку на шляху до справедливого суспільства. Це складний шлях, але ми досягнемо успіху».

Втім, після перемоги Георгіоса Папандреу вже починають лунати голоси, що життя в Греції — сімейна справа, як у політиці, так і в інших галузях. А найбільш критично налаштовані грецькі експерти зазначають: перемога ПАСОК лише замінює один застій політичного життя Греції іншим, оскільки саме корупція, некомпетентність та економічна слабкість і привели соціалістичну партію до поразки п’ять із половиною років тому. Хоча дехто з експертів впевнений у тому, що обидві політичні сили Греції — і ПАСОК, і «Нова демократія» — збанкрутували й переживають відсутність нових ідей та авторитету. Адже соцпартія вийшла в лідери під тиском економічної кризи, високої заборгованості та дефіциту. І достроковим виборам передував період, коли один скандал наступав на п’яти іншому.

Грецькі виборці вірять, що на країну чекають реформи. Але чи буде їх проведено, оскільки першопричиною всіх тривалих негараздів у грецькому суспільстві є неефективна економіка, скандали, кумівство й неефективність управління. Ситуація у Греції настільки драматична, що потрібні рішучі й радикальні зміни, аби уникнути економічного краху.

У цій критичній для Греції ситуації новий прем’єр-міністр Георгіос Папандреу буде змушений діяти швидко й рішуче. Щойно почне працювати новий склад парламенту, заплановано поставити на голосування три проекти законів, які вже готові. Перший — «Закон про відповідальність міністрів», другий — «Зміна статусу громадських робіт» і третій — новий «Закон про незалежність судової системи». Готовий також пакет національних і міжнародних пріоритетів. Серед національних пріоритетів будуть освіта, соціальне страхування та охорона здоров’я. У планах записано, що в перший рік роботи нового уряду освіта стимулюватиметься одним мільярдом євро, а до кінця четвертого року видатки на неї сягнуть 5% від ВВП, плюс 2% для наукових досліджень. Першим закордонним візитом Георгіоса Папандреу має бути поїздка на Кіпр, аби всім продемонструвати, що кіпрське питання посідає важливе місце у його порядку денному, а другим — до Брюсселю на саміт Європейського Союзу.

Як зазначає провідна грецька газета «Елефтеротіпія»: «Грецький народ чекає від нового прем’єр-міністра якомога швидшого глибокого реформування політичної системи, щоб не тільки подолати кризу, а й відновити довіру народу і створити умови для оптимістичного бачення майбутнього. Найсуворіший суддя — громадська думка, яка здійснюватиме контроль, але не вибачатиме помилок, упущень, зарозумілості та провокаційної поведінки».