ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФЛЕР НА УКРАЇНСЬКО-РУМУНСЬКИХ РОЗДРАЯХ

Так, давненько вже в стінах нашого Міністерства закордонних справ не звучали пафосні слова про «разючі прориви».В останні роки наші дипломати вже набагато стриманішими фарбами змальовували власні успіхи та досягнення. Тож призабуте словосполучення, яке прозвучало нинішнього тижня в конференц-залі на Михайлівській, 1, навіть різонуло вухо. Однак цього разу вилетіло воно з вуст не українського дипломата. «Вражаючим проривом у двосторонніх взаєминах» назвав результати свого візиту в Київ міністр закордонних справ Румунії Мірча Джеоане.

Присутні на заключній прес-конференції журналісти були дійсно вражені великою кількістю позитивних новин з українсько-румунського «фронту». По-перше, важливий сам по собі факт офіційного візиту румунського міністра до Києва, після того як із 1999 року українсько-румунські контакти носили епізодичний характер і прив’язувалися до тих чи інших міжнародних форумів. Крім цього, було оголошено і про запланований на січень офіційний візит у Бухарест українського прем’єр-міністра (до недавнього форуму ЦЄІ в Трієсті глави урядів двох держав не зустрічалися з 1997 р.). У січні ж повинно відбутися і засідання міжурядової консультативної ради з торгово-економічних питань, яка вперше і востаннє збиралася 1996 року. Більше того, на першу половину наступного року планується й офіційний візит президента Румунії до України.

Та найбільше журналістську уяву вразила озвучена румунським міністром закордонних справ пропозиція уряду сусідньої держави про встановлення українсько-румунського партнерства заради Європи. «З одного боку, ця назва підкреслює новий виток розвитку двосторонніх взаємин між Румунією й Україною, — пояснив М.Джеоане. — А той факт, що загальне диригування цією ідеєю відбувається під егідою Європи, підкреслює і допомагає спільним зусиллям в інтеграції наших держав у європейський простір. Ми переконані, що разом із Польщею Румунія та Україна можуть створити саме ту рівновагу, яка так необхідна сьогодні в центрі Європи».

За словами М.Джеоане, майбутнє «Партнерство заради Європи» матиме три великі розділи:

— політичний (розвиток двосторонніх взаємин, включаючи і взаємну підтримку в просуванні обох країн євроінтеграційним шляхом);

— торгово-економічний (включаючи залучення інвестицій);

— узгодження дій щодо боротьби з організованою злочинністю і міжнародним тероризмом.

Крім цього румунський міністр пообіцяв пошукати «формули спільного інтересу щодо співробітництва в трикутнику Україна—Румунія—Польща».

Та й це ще не все. «Румунія докладатиме всіх зусиль для зростання довіри і добрих взаємин України з НАТО і ЄС (причому настільки швидко, наскільки вже йде процес поліпшення взаємин між Російською Федерацією та НАТО»).

У особливо вразливих представників ЗМІ всі ці раптово відкриті перспективи мали викликати сльози розчулення. Однак коли сльози висохли, з’явилися запитання: а чого це раптом румуни розвинули таку активність? Звідки взялася така стрімка хвиля приятельських почуттів?

Звісно, зовсім не хочеться сумніватися в щирості сусідів, навпаки — є бажання сподіватися і вірити в безхмарне майбутнє взаємин України та Румунії. Але недавні темні хмари на українсько-румунському небокраї контрастно відтіняють райдужні тони візиту пана Джеоане в нашу країну.

Тим, хто пильно не стежить за розвитком взаємин Києва та Бухареста, нагадаємо деякі деталі. Буквально місяць тому президент Румунії Іон Ілієску, перебуваючи із візитом у Вірменії, порівняв карабахську проблему з тим, як було «відібрано» у Румунії Буковину та Бессарабію. Потім румунський прем’єр Адріан Нестасе, а слідом за ним й І.Ілієску заявили, що рамковий договір з Україною 1997 року «було підписано поспішно», під впливом саміту НАТО в Мадриді. А багато румунських парламентарів ці документи інакше як «ганебними» узагалі не називають. Не дивно, що після подібних заяв вищих посадовців Румунії посольство України в цій країні звернулося, причому двічі, у румунське міністерство закордонних справ за роз’ясненням. Наскільки нам відомо, відповіді не отримано досі.

Зате після інтерв’ю начальника прес-служби МЗС України Сергія Бороденкова і прес-конференції в Бухаресті посла України в Румунії Антона Бутейка в румунській пресі піднявся буквально антиукраїнський шквал. Тоді дипломати заявили, що наша країна підпише договір про режим українсько-румунського державного кордону, коли Румунія підтвердить свою згоду на фіксацію лінії держкордону, що існував між цією країною та колишнім СРСР. Україну звинуватили в «безпам’ятстві», бо «договір 1961 р. було укладено СРСР із позиції сили, коли Румунія була змушена поступитися територіями, включаючи острів Зміїний». А зовнішньополітичне відомство Румунії, висловлюючи своє невдоволення, вибухнуло вкрай різкою заявою. У цьому документі румунський МЗС у тому числі «нагадує українській стороні, що вона повинна була надіслати офіційним шляхом свої пропозиції щодо проходження державного кордону», і підкреслює, що «лише в умовах, коли ці нові пропозиції будуть надіслані офіційним шляхом, можна буде зробити об’єктивну оцінку реальних перспектив укладання Договору про режим державного кордону».

Чесно кажучи, дуже дивно читати про якісь «нові пропозиції щодо проходження державного кордону», оскільки, нагадаємо, у базовому договорі між Україною та Румунією, підписаному 2 червня 1997 року і незабаром ратифікованому парламентами обох країн, сторони підтвердили незмінність існуючих між ними кордонів. А додатковою угодою, зокрема, встановлено, що договір про режим кордону між Україною та Румунією зафіксує лінію кордону так, як це визначено і записано у договорі 1961 року про радянсько-румунський держкордон, а також у відповідних документах демаркації, що діють за станом на 16 липня 1990 року. Про які ж «нові пропозиції» може йти мова?

Та, вочевидь, здійнята в румунському суспільстві буквально за десять днів до візиту пана Джеоане до Києва хвиля антиукраїнських настроїв дуже збентежила навіть сам офіційний Бухарест. Адже не варто забувати, що Румунія перебуває нині далеко не в найсприятливішій зовнішньополітичній ситуації. Так сталося, що останнім часом Бухарест побив горшки з усіма своїми найближчими сусідами. Югославія досі не може подарувати румунам їхню позицію під час натовської операції. Болгарія публічно відмовилася йти в НАТО разом із Румунією (через побоювання, що в такому тандемі її власні шанси приєднатися невдовзі до альянсу помітно знизяться). З Угорщиною Румунія продовжує жорсткі суперечки з приводу угорського закону про закордонних угорців. З Молдовою взаємини напружені з моменту приходу до влади президента Вороніна. І на цьому тлі виникає ще й нова антиукраїнська хвиля, яка змушує українську сторону публічно і гучно заявити про те, що спроби переглянути кордони, встановлені після Другої світової війни, «відкривають скриню Пандори» і «провокують стан напруженості в Європі».

Румунські політики та дипломати не можуть не усвідомлювати те, що конфліктні взаємини з усіма сусідами дуже негативно позначаються на міжнародному іміджі Румунії і ніяк не прискорюють її інтеграцію в Європейський Союз та НАТО (а членство в цих солідних структурах, сподіваються румуни, дозволить їм уже інакше розмовляти з тією ж Україною, зокрема і з питань державного кордону). Тож, цілком можливо, саме бажання терміново підправити ситуацію і продемонструвати свою цивілізованість європейському співтовариству і спонукало Бухарест виступити з гарною ідеєю українсько-румунського партнерства заради Європи і саме на ній робити основний акцент у публічних коментарях.

І як же різнилася румунська преса після візиту М.Джеоане від тієї, що була усього два тижні тому! Ось лише кілька газетних заголовків: «Від заблокованості до динамізму. Зміна тону у взаєминах між Україною та Румунією», «Мірча Джеоане розтоплює взаємини з Києвом», «Настав момент нової фази українсько-румунських взаємин», «Українсько-румунське партнерство заради Європи». І лише тон «Зярул політік» (до речі, проурядової газети) дисонував із загальним настроєм румунської преси. Це видання у статті «Аналітики з Києва стверджують, що Румунія — лиходій Європи» сконцентрувало свою увагу в основному на проблемних питаннях двосторонніх стосунків.

До речі, ще на прес-конференції двох міністрів закордонних справ звернуло на себе увагу явне небажання пана Джеоане згадувати про проблеми. А на пряме запитання: «Чи готова румунська сторона підтвердити ту лінію держкордону, що існувала між Румунією та СРСР?», Мірча Джеоане так і не дав прямої відповіді, а лише відзначив, що «забагато часу Україна та Румунія вели переговори навколо цієї проблеми за посередництва преси». І що «цей новий політичний клімат, який виник між нами, надасть усі можливості для знаходження рішення, прийнятного для обох сторін». Стриманий, та все ж оптимізм продемонстрував і Анатолій Зленко, якому було «приємно констатувати готовність до конструктивної роботи з метою якнайшвидшого знаходження відповідної юридичної формули для оформлення державного кордону».

Загалом, як свідчать самі учасники переговорів у Києві, обговорення всього спектру українсько-румунських проблем дійсно проходило конструктивно і по-діловому. Є деякі надії, що з точки замерзання зрушить торгово-економічне співробітництво. Цілком можливо, поштовхом для цього послужить повідомлення Леоніда Кучми про те, що Україна прийняла рішення виділити кошти для продовження і завершення будівництва Криворізького гірничого комбінату окислених руд, у який румунська сторона вже вклала понад 500 млн. дол. (самі румуни, щоправда, говорять про 800 млн. дол.). Однак у деяких експертів є сумніви, що цей комбінат буде рентабельним, оскільки його техніко-економічне обгрунтування робилося ще 1986—1988 рр., коли ніхто особливо не замислювався про ціну електроенергії, а ринком збуту бачилася вся РЕВ.