Довга дорога додому

Влада М'янми і влада Бангладеш 23 листопада домовилися врегулювати проблему біженців народності рохінджа.

За останні три місяці понад 620 тисяч представників цієї народності (здебільшого старі, жінки й діти) були змушені тікати з М'янми до Бангладеш через воєнну операцію м'янманських військових. Її розпочали у відповідь на напади бойовиків з "Араканської армії порятунку рохінджа" на пости поліції та армії 24-25 серпня в штаті Ракхайн (раніше мав назву Аракан, на кордоні з Бангладеш). У результаті загинуло 12 правоохоронців. Дії М'янми у відповідь були жорсткими.

На думку представників ООН, воєнна операція проти бойовиків призвела до переслідувань і дискримінації понад 1 мільйона представників рохінджа за етнічною і релігійною ознаками (рохінджа сповідують іслам) з боку бірманців (буддистів за віросповіданням). З моменту загострення конфлікту понад 400 рохінджа було вбито, сотні будинків спалено, зафіксовано факти зґвалтувань і катувань, безслідного зникнення людей, убивства дітей.

Верховний комісар ООН з прав людини Зейд Раад аль-Хусейн назвав ці події класичним прикладом етнічної чистки.

Влада М'янми каже, що після 5 вересня не зафіксовано бойових зіткнень, але біженці однаково продовжували залишати країну. Уникнувши смерті, рохінджа в сусідній Бангладеш зіткнулися з проблемами гуманітарного характеру. Ця азіатська країна не може забезпечити їм нормального існування в найбільших у світі таборах біженців, нашвидкуруч розгорнутих у регіоні Кокс-Базар, на березі Бенгальської затоки.

Зусилля міжнародних організацій лише незначною мірою полегшують долю біженців, які тепер опинилися перед вибором - залишатися злидарювати, але у відносній безпеці в Бангладеш чи спробувати повернутися на батьківщину, яка, вочевидь, не чекає їх з розкритими обіймами.

Домовленості про те, що біженці рохінджа матимуть можливість повернутися додому, досягнуто після зустрічі державного радника й очільника МЗС М'янми Аун Сан Су Чжі з міністром закордонних справ Народної Республіки Бангладеш Абдул Хасаном Махмудом Алі.

Однак положення цієї угоди відразу ж викликали критику. Дві країни зможуть розпочати репатріацію тільки через два місяці. Цей час піде на підготовку документів і перевірки, створення робочої групи для розгляду справ біженців.

М'янма висунула умову, що повернутися може той, хто заповнить відповідну анкету, де зазначить свою точну адресу, й надасть документи, що підтверджують факт проживання у М'янмі. Однак рохінджа, які не мали права бути громадянами М'янми, не отримали нових особових карт, що їх запроваджено за кілька місяців до початку конфлікту. Їхні старі документи (видані в роки правління хунти) могли загубитися або їх могли вилучити. Тому для багатьох біженців буде проблематично довести своє право повернутися.

Не дуже обнадійливими стали слова чиновників М'янми, які вже натякнули, що всіх, хто перебуває у Бангладеш, вони прийняти не зможуть. Міністр, на якого буде покладено роботу з рохінджа, сказав, що в день М'янма прийматиме не більше ніж 300 біженців, що розтягне процес репатріації на 20 років.

Своєю чергою головнокомандувач армії М'янми генерал Мін Аунг Хлайн завив, що "…при розселенні біженців слід керуватися побажаннями громадян, які проживають у штаті Ракхайн". Зважаючи на те, що рохінджа громадянами не є, можна зробити висновок, що біженці не матимуть права повернутися у свої будинки, натомість їх можуть помістити в резервації. Одна з таких резервацій уже п'ять років існує поблизу столиці штату Ракхайн - у місті Сітуе, де проживають 120 тисяч рохінджа, виселених зі своїх домівок на вимогу громадян після чергового загострення міжетнічного конфлікту 2012 року.

Влада М'янми також проти того, щоб репатріацію контролювали міжнародні організації. Аун Сан Су Чжі називає це внутрішньою справою і навіть створила "Організацію для гуманітарної допомоги, переселення та розвитку в штаті Ракхайн".

Раніше м'янманська влада звинувачувала міжнародні гуманітарні організації в наданні підтримки бойовикам "Араканської армії порятунку рохінджа". Ця заява викликала шквал обурення у світі. ООН також не отримала дозволу провести незалежне розслідування фактів злочинів, вчинених військовими під час операції в штаті Ракхайн. М'янма теж відмовилася обговорювати ідею представників ООН надати громадянство тим рохінджа, які захочуть повернутися в країну.

Для лауреата Нобелівської премії миру Аун Сан Су Чжі криза з рохінджа стала найсерйознішим випробуванням після того, як М'янма (під її керівництвом) стала на шлях демократичних реформ і намагається покінчити з наслідками десятиліть правління військової хунти. На розчарування багатьох спостерігачів, Аун Сан Су Чжі не спробувала урезонити військових, які діяли на свій розсуд.

Коли перегини армії в боротьбі з терористами стали очевидними, ця жінка, яку багато хто називав "Ганді в спідниці", не засудила насильство проти рохінджа, а виступила на підтримку необхідності вжити жорстких заходів проти бойовиків, назвавши повідомлення про зґвалтування жінок-рохінджа військовими брехнею. Втім, в останні тижні вона закликає представників різних релігійних конфесій "жити в мирі й не допускати виникнення конфліктів".

Через внутрішній конфлікт М'янма опинилася під зростаючим міжнародним тиском. Держсекретар США Рекс Тіллерсон минулого тижня заявив, що зроблені ще два місяці тому в ООН висновки виявилися правильними, і ретельне вивчення фактів дозволяє кваліфікувати насильство проти мусульман рохінджа як етнічну чистку. В ісламському світі також ставлення до дій м'янманської влади було з самого початку різко негативним.

Утім, влада в Нейп'їдо (столиці М'янми) у період кризи з рохінджа одержала політичну підтримку з боку Російської Федерації, яка не вважає вчинене етнічною чисткою. На захист дій уряду Аун Сан Су Чжі виступили також Індія і Китай. Обидві країни підтримали жорсткі заходи проти терористів-рохінджа, які можуть мати транскордонні зв'язки з ісламістами в Індії, Пакистані, Бангладеш. Індія натякнула, що теж хотіла б позбутися 40 тисяч рохінджа, багато з яких незаконно перебуває на її території. Лише 15 тисяч з них мають статус біженця й перебувають під опікою ООН.

Наприкінці тижня Аун Сан Су Чжі вирушила з візитом до Пекіна. Раніше Китай закликав ООН з розумінням поставитися до зусиль М'янми щодо забезпечення безпеки в штаті Ракхайн і висловив надію, що полум'я війни буде погашено. Китай минулого тижня заблокував спроби США ухвалити в Раді Безпеки ООН резолюцію про визнання дій влади М'янми етнічною чисткою стосовно рохінджа. Разом із тим Пекін направив гуманітарну допомогу в Бангладеш для біженців-рохінджа.

Позиція Пекіна і Делі зрозуміла. Обидві країни намагаються посилити свій політичний та економічний вплив у М'янмі. Причому інтереси цих двох азійських гігантів сконцентровано саме в штаті Ракхайн. Індія інвестувала майже 500 млн дол. у транспортний проект, який зв'яже індійський порт Калькутту з Сітуе. Потім через річку Каладан і нові автомагістралі, від узбережжя Бенгальської затоки, піде транспортний коридор в індійський штат Мізорам.

Китай своєю чергою облюбував район Чаупх'ю для будівництва глибоководного порту, звідки в південні провінції КНР надходять газ, що видобувається в М'янмі, і вуглеводні з Близького Сходу. Сюди ж тягнеться залізнична гілка одного з відгалужень масштабного китайського інфраструктурного проекту "Один пояс, один шлях".

Саме в розпал кризи з рохінджа китайці сперечалися з бірманцями за розподіл часток у майбутньому проекті будівництва порту в Чаупх'ю та індустріальної зони при ньому, які обійдуться в 10 млрд дол. Китайці вважають, що через економічний розвиток регіону вони допоможуть М'янмі викорінити тероризм і зробити безпечними інвестиції. Хоча в районі Чаупх'ю жодних міжетнічних зіткнень і не було.

Не тільки тиск з Заходу й підтримка Китаю та Індії визначають зовнішньополітичні ходи М'янми в урегулюванні кризи з рохінджа. Угоди щодо репатріації біженців з Бангладеш досягли також завдяки Ватикану.

Папа Римський Франциск здійснює в ці дні поїздку до М'янми й Бангладеш. 29 листопада він звернувся до влади М'янми з закликом поважати гідність і права кожного члена суспільства, кожної етнічної групи. Після зустрічі з Папою Римським Аун Сан Су Чжі визнала, що довіру, взаєморозуміння й гармонію між громадами в штаті Ракхайн порушено. Для неї візит римського первосвященика дає надію на зниження міжнародного тиску на М'янму.

Понтифік зробив реверанс у бік влади М'янми, відмовившись публічно використовувати слово "рохінджа". Цієї назви народності влада М'янми не визнає, їх називають "бенгальцями" - переселенцями з Індії. У місцевих мас-медіа вважають, що Франциск таким чином хотів уникнути тертя з буддистами. Він також зустрівся з керівництвом сангхі (буддійської чернечої громади) і побажав буддистам згадати слова Будди Шак'ямуні, процитувавши уривок Дгаммапади, де йдеться про вгамування гніву. Буддисти повідомили Папі, що вже вжили заходів до ченців, які сіяли ісламофобію в країні. А вже 1 грудня понтифік вирушив до Бангладеш, де зустрівся з невеликою групою рохінджа.

Та представники гуманітарних місій і дипломати різних країн визнають, що Бангладеш довго не може підтримувати біженців на своїй території. Виходом з кризи може бути лише повернення рохінджа до М'янми. Причому добровільне, що можливо при створенні умов для мирного життя й зусиллях усіх сторін для запобігання новим конфліктам.