ДЕСЯТЬ РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОЇ ВІРМЕНІЇ

Найскладнішою проблемою за роки незалежності виявилося реформування економіки. Колишня структура економіки, що дісталася нам у спадщину від колишнього Радянського Союзу, не відповідала потребам розвитку самостійних держав. У перші роки незалежності визначалися загальні риси й напрями економічного розвитку, але не були вироблені механізми втілення їх у життя. Країна пережила гіперінфляцію, різке скорочення інвестицій й інші негативні явища.

Водночас Вірменія однією з перших ухвалила й утілила в життя закон про передачу землі у приватну власність і розпочала широку приватизацію промислових підприємств, лібералізувала торгівлю.

Ми продовжуємо зберігати значний рівень макроекономічної стабільності й користуємося допомогою й підтримкою міжнародних фінансових інститутів. За минулі п’ять років відзначено безперервне зростання нашого ВВП. У першій половині поточного року зростання його обсягу, порівняно з тим самим періодом минулого року, досягло 106,6%, а промислової продукції — 102,7%. Нашим основним «головним болем» залишається неприйнятний рівень безробіття. Ця проблема вимагає додаткових ресурсів і стійкого потоку прямих іноземних інвестицій.

Ми сподіваємося, що до кінця нинішнього року станемо повноправним членом СОТ. У рамках угоди про партнерство та співробітництво з Європейським Союзом розпочато програму поступового відновлення й гармонізації наших правових норм і практики зі стандартами ЄС. Як усі країни в перехідному періоді, Вірменія зіштовхнулася з потужною бюрократичною перешкодою й корупцією. Для вирішення цього питання ухвалено всеосяжну програму антикорупційних заходів і законодавства, підтриману ОБСЄ, Світовим банком і урядом США.

Сьогодні рушійною силою зростання вірменської економіки є приватний сектор. Країна вступила до стадії приватизації значних об’єктів інфраструктури й великої промисловості. Зростає армія успішних місцевих бізнесменів, які ефективно вкладають інвестиції у великі вірменські промислові підприємства. За минулі чотири роки спостерігався стійкий приплив прямих іноземних інвестицій, у середньому до 200 млн. доларів на рік. На сьогодні 75% нашого валового внутрішнього продукту вже виробляється в приватному секторі.

Вірменія успадкувала різноманітний індустріальний потенціал від СРСР. Проте сучасні вимоги ринку диктують певну переоцінку наших пріоритетів і можливостей. Легка промисловість, обробка діамантів і ювелірна справа, машинобудування, сільське господарство та продовольча промисловість традиційні для вірменської економіки. Ці сектори успішно адаптувалися до нових умов. Розширюється сектор туризму й послуг. Традиційна підтримка галузі високих технологій. Високий рівень освіти залишається джерелом кваліфікованої робочої сили, відповідає вимогам, які висуваються до сучасного виробництва й ринкових операцій.

Сектор банківських і фінансових послуг уже представлений деякими значними міжнародними банками, консалтинговими й аудиторськими фірмами.

Цього року Вірменію обрано членом Комісії ООН з прав людини. Крім того, наша країна активно бере участь у різноманітних регіональних організаціях, зокрема в ОБСЄ, СНД, ЧЕС.

Європейський напрям — один з пріоритетних у зовнішній політиці Вірменії, і інтеграція з Європою — свідомий вибір для нас. Ілюстрація того — участь у програмах Європейського Союзу TRASECA й INOGATE.

Вірменія сповнена рішучості забезпечити стабільність і мир у регіоні, який успадкував з минулого складне павутиння невирішених суперечок. Зусилля ОБСЄ й посередництво трьох великих країн — США, Франції та Росії, регулярні зустрічі президентів Р.Кочаряна й Г.Алієва істотно зменшили прогалину в мирному процесі з нагірнокарабаського конфлікту й сьогодні дають підстави вірити, що взаємоприйнятне розв’язання цієї проблеми буде знайдено.

Зовнішня політика Вірменії характеризується як поглибленням стратегічного партнерства з Росією, так і зміцненням і розвитком відносин із Заходом — США та європейськими країнами. Одним з її пріоритетних напрямів є послідовний розвиток двосторонніх відносин із нашими безпосередніми сусідами та з країнами СНД. У цьому сенсі ми особливо важливого значення надаємо подальшому розвитку відносин із братньою Україною.

Проголошення незалежності відкрило нові можливості для вірмено-української співпраці, істотно збагатило наші зв’язки, засновані на багатовікових традиціях дружби, витоки якої сягають XI століття. Закладено міцний фундамент правової бази, підписано близько 50 міждержавних і міжурядових угод. Працює спільна вірмено-українська міжурядова комісія з питань економічного співробітництва. Активізуються зв’язки на регіональному рівні: діють угоди між столицями наших держав, Єреваном і Одесою, Сумською й Котайкською областями.

За підсумками минулого року товарообіг між нашими країнами збільшився майже на 50%.

Якісно новим етапом у розвитку відносин між нашими країнами і народами став офіційний візит до України президента Республіки Вірменія Роберта Кочаряна, що відбувся на початку березня ц.р. Було підписано сім договорів і угод, зокрема й Договір про економічну співпрацю на 2001—2010 рр. і Міждержавну програму довгострокового економічного співробітництва та заходів щодо її реалізації.

Сьогодні ми є свідками послідовно здійснюваної керівництвом України ефективної національної політики, завдяки якій багатотисячна вірменська діаспора має можливість творчо брати участь у побудові незалежної Української держави. Результатом зацікавленого й шанобливого ставлення до духовних традицій, турбот і потреб моїх співвітчизників за роки незалежності стало спорудження трьох вірменських церков — в Одесі, Сімферополі й Макіївці, створення пам’ятників Сергію Параджанову на кіностудії ім. О.Довженка та братам Айвазовським у м. Сімферополі, відкриття вірменських культурних центрів і недільних шкіл у багатьох регіонах України, видання чотирьох вірменських газет.

На території Міжнародної кадрової академії в м. Києві 31 серпня ц.р. відкрилася збудована на кошти Академії вірменська каплиця, своєрідний подарунок вірменському народу до 1700-річчя запровадження у Вірменії християнства як державної релігії. Ця дата під егідою ЮНЕСКО широко відзначається в усьому світі, зокрема й в Україні.

За словами президента Республіки Вірменія Роберта Кочаряна, запровадження християнства стало епохальним «не лише в житті вірменського народу, а й у світовій історії. Високі гуманістичні ідеї християнства вперше були схвалені й заохочені державою, тим самим у Вірменії було покладено початок новому духовно-культурному розквіту».