Chindia: складна дружба дракона і слона

Індія і Китай - дві найбільші держави Азії, в яких сукупно проживає третина населення земної кулі, - розпочали діалог про нові принципи відносин. При цьому Пекін і Делі говорять про прагнення будувати нове світле майбутнє не тільки для себе, а й для всього людства. Такими гучними заявами супроводжувався державний візит китайського лідера Сі Цзіньпіна до Індії. Поїздку вже охрестили історичною, оскільки це перший візит китайського лідера до сусідів за Гімалаями за останні 8 років і третій - за всю історію відносин між двома країнами.

Проте для Китаю Індія - лише елемент (хоча й один із найважливіших) у значно глобальнішій стратегії встановлення нового характеру відносин із країнами азійського регіону. А ось нинішня індійська влада партнерство з Пекіном розцінює як важливе насамперед у контексті реалізації своїх завдань в економіці. При цьому обопільна взаємна зацікавленість Індії та Китаю не означає вирішення давніх історичних конфліктів і суперечностей.

І все ж лідери двох країн зробили перший крок до створення придуманого ще десятиліття тому індійським політиком Джайрамом Рамешем Chindia такого собі простору політичної, економічної та культурної взаємодії Індії і Китаю, в якому два азійських гіганти змогли б об'єднати зусилля, щоб знайти підходи для вибудовування свого спільного майбутнього.

Подарунок на день народження

Візит китайського лідера в Індію розпочався не в Делі, а в столиці штату Гуджарат - Ахмедабаді. Цьому є пояснення: штатом Гуджарат довгий час управляв Нарендра Моді, що став тепер прем'єр-міністром Індії. Сам Моді зголосився показати гостеві, як живуть індійці за межами столиці. Ще одна причина, яка спонукала Моді прийняти Сі в домашній обстановці, - в день початку візиту індійському прем'єрові виповнилося 64 роки.

В Ахмедабаді лідери взяли участь у церемонії підписання кількох документів. Згідно з одними з них, китайці побудують два технопарки для обміну технологіями в Гуджараті й Махараштрі. Але якщо напередодні візиту Китай обіцяв вкласти у найближчі 5 років близько
100 млрд дол. у розвиток індійської промисловості та великі інфраструктурні проекти (зокрема розвиток мережі індійських швидкісних залізниць, будівництво електростанцій, зокрема атомних, портів, зрошувальних систем), то підписані протоколи поки що згадують лише про 20 млрд дол.

Нині Китай - найважливіший торговий партер для Індії: річний товарооборот становить 68,5 млрд дол. Правда, у торгівлі є значний перекіс у бік Китаю. Він поставляє Індії багато машин і обладнання для промисловості. Китайський же ринок для індійських товарів здебільшого залишається малодоступним. А в такій традиційній для Індії статті експорту, як комп'ютерні технології та послуги з розробки програмного забезпечення, Китай виступає одним із основних конкурентів.

Для самої ж Індії все-таки найбільше важать китайські інвестиції. Вони поки що досить незначні, порівняно з тим, що, наприклад, вкладають Японія і США.

Неспокійний кордон
на "Даху світу"

Але Ахмедабад був лише прелюдією до переговорів у Делі, де лідери впритул наблизилися до обговорення основних питань двосторонніх відносин. У центрі уваги опинилася найскладніша проблема - кордон між двома країнами в Гімалаях. У 1962 р. між ними там навіть спалахнула прикордонна війна, під час якої загинули понад 2 тис. солдатів. Конфлікт закінчився перемир'ям. При цьому кожна зі сторін залишилася незадоволеною, висуваючи свої претензії на "окуповані" території.

Так, Китай вважає спірним кордон у штаті Аруначал-Прадеш і претендує на 84 тис. кв км індійської території. Своєю чергою, індійська сторона не згодна з проходженням кордону в західних Гімалаях, у Ладакху, й оскаржує ділянку площею
37 тис. кв км. Саме тут останніми роками трапляються сутички, і обидві країни змушені тримати в прикордонних районах великі військові контингенти.

Остання сутичка, до речі, сталася прямо перед приїздом китайського лідера, що могло зірвати візит, а пересування військ у спірному районі тривали навіть у дні перебування Сі в Індії. І якщо в четвер китайські війська відійшли на
2 км углиб своєї території, то індійська сторона стягнула в цей регіон до 10 тис. солдатів.

Очевидно, до компромісів у прикордонних питаннях наразі не готова ні одна, ні інша сторона. Лідери двох країн лише заявили про розуміння того, що на кордоні має бути мир і угоду про кордон треба підписувати. А ось про початок переговорів з цього питання або про механізм вирішення проблеми нічого сказано не було. Китай лише вважає, що дрібні прикордонні інциденти на ділянках, де делімітацію не проведено, не повинні впливати на відносини двох країн загалом.

Ще одна складна проблема у двосторонніх відносинах - тібетські біженці в Індії. Так, під час переговорів індійського й китайського лідерів у резиденції прем'єра Хайдарабад тібетські протестувальники прорвали кордони охорони. За кілька хвилин індійська поліція ефективно взяла ситуацію під контроль, однак місцеві телевізійники вже отримали мальовничі кадри. Ба більше, у день візиту Сі Цзіньпіна місцеве телебачення навіть надало ефір тібетському духовному лідерові у вигнанні Далай-ламі.

Втім, такі інциденти - не випадковість, а елемент дипломатичної гри. Створюючи таким чином психологічний дискомфорт для китайської делегації, Моді демонстрував Сі, що може бути жорстким, непоступливим і тиснути на болючі для Китаю точки.

При цьому індійський прем'єр намагається використати відносини з Пекіном для нормалізації відносин із Пакистаном, що часто спирався на Китай у своїх суперечках з Індією. З перших днів перебування на посаді прем'єра Моді, запросивши на свою інавгурацію прем'єр-міністра Пакистану Наваза Шаріфа, дав зрозуміти і Ісламабаду, і Пекіну, що в Делі готові вибудовувати в цьому трикутнику політику, яка має зменшити залежність індійсько-пакистанських відносин від індійсько-китайських і навпаки.

Як заявив представник правлячої партії Бхаратія Джаната парті М.Дж. Акбар, нинішній індійський уряд хоче забезпечити для країни роль регіонального лідера в Південній Азії, відстоювати свої інтереси й при цьому не намагатися суперничати з Китаєм. "Китай чітко демонструє сьогодні, що в нього немає бажання переводити спірні моменти до рівня ворожості, тому що його економічні проекти тут ще далекі до завершення", - так Акбар прокоментував візит голови КНР.

Китай шукає друга в Азії

Оцінюючи відносини двох країн, Моді й Сі говорили про "стратегічне партнерство". Цю термінологію тепер дедалі частіше використовує Пекін, вибудовуючи свої відносини з сусідами. У площину "стратегічних" переведено відносини Китаю не тільки з основними партнерами - Росією та США, а й з усіма сусідами. Індія в цьому контексті могла б стати найважливішим партнером на перспективу, оскільки вона активно розвивається. "У нас спільні цілі, ми сповідуємо спільну філософію", - сказав Сі за підсумками переговорів.

Але Китай розглядає відносини з Індією в широкому контексті вибудовування регіонального партнерства. Так, усі масмедіа відзначили, що візит Сі Цзіньпіна вклинився між візитом індійського прем'єра до Японії, де його тепло прийняв колега Абе, та запланованим візитом Моді до США, де він має провести переговори з Бараком Обамою. На думку спостерігачів, Сі намагався використати цю ситуацію у своїх інтересах.

Було відомо, що Японія пообіцяла вкласти в Індію 35 млрд дол. На цьому тлі пропонований Китаєм "інвестиційний пакет" на суму понад 100 млрд дол. скидається на очевидну спробу купити прихильність Індії. З іншого боку, візитові в Індію передували поїздки Сі Цзіньпіна на Мальдіви та Шрі-Ланку.

Ось ці візити експерти розглядають у ширшому контексті протистояння Пекіна й Вашингтона в регіоні, де перетинаються надзвичайно важливі морські торговельні шляхи, а сам Китай вибудовує систему портів, які забезпечать надійні поставки китайських товарів через Індійський океан у країни Близького Сходу та Африки. Одночасно тут проходять шляхи, по яких КНР отримує левову частку ресурсів: енергетичних - із Близького Сходу і природних - з Африки.

Ідею Сі Цзінпіна створити "морський шовковий шлях" запропонували Делі не тільки як одну з можливих концепцій регіональної торгової кооперації, а й як основу для тіснішої політичної інтеграції. Точно так само, як це робить Китай, пропонуючи відновити стародавній сухопутний Шовковий шлях із країнами Центральної Азії та Росією на просторах Євразії. Китайська ідея Шовкового шляху як елемент якомога тіснішої інтеграції задля загального взаємовигідного розвитку за останній рік стала ключовим зовнішньополітичним напрацюванням Пекіна, яке він активно пропонує країнам-партнерам і сусідам.

Ідеї зближення Делі й Пекіна протистоїть Вашингтон. США намагаються розширити свою військову присутність в Азії і таким чином зберегти позиції гаранта безпеки в регіоні, збільшивши кількість своїх баз на ключових торгових шляхах і заручившись підтримкою союзників. Особливо тих, у кого є проблеми у відносинах із Китаєм. При цьому Сполучені Штати цілком резонно розглядають Індію як ключового союзника в Південній Азії, здатного скласти конкуренцію Китаю, загальмувати його регіональну експансію.

Так, Вашингтон дав зрозуміти, що також готовий серйозно розширити співробітництво з Делі в економіці та політиці. І навіть готовий уперше надати Індії технології для виробництва американських зразків озброєння на індійських заводах. Усі ці питання можуть стати предметом індійсько-американських переговорів найближчими днями. При цьому Сполучені Штати зазначають, що для них надзвичайно багато важить політична співпраця по осі Токіо-Делі.

Таким чином, візит Сі Цзіньпіна в Індію - це початок етапу ще однієї цікавої дипломатичної гри у величезному Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Результати цієї гри складно вгадати. Але від неї залежить, яким буде наш світ у нинішньому столітті.