Чи зможе генерал Мушарраф врятувати Пакистан?

Повернення колишнього президента генерала Первеза Мушаррафа до Пакистану засвідчило: перебуваючи чотири роки у добровільному вигнанні, він, швидше за все, до кінця не усвідомлював, що за час його відсутності країна дуже змінилася.

"Де подівся той Пакистан, який я залишив кілька років тому? - запитав Мушарраф у стислому зверненні до своїх прихильників в аеропорту Карачі. - Моє серце плаче кривавими слізьми, коли бачу, в якому стані зараз опинилася країна. Я піддаю своє життя небезпеці, але я хочу врятувати Пакистан". Проте чи здатен генерал вийти сьогодні за рамки свого минулого?

Очевидно, що узурпація влади Мушаррафом, можливо, з погляду демократії, і не була найкращим виходом, але тоді генерал спромігся не допустити скочування свої країни у хаос і жорстке силове протистояння.

Хоча режиму Мушаррафа забракло легітимності в очах міжнародної спільноти, однак чи можна назвати демократичною сучасну пакистанську владу? Яка не здатна забезпечити в країні не лише економічного зростання, а й спокою та стабільності на вулицях. Адже за кількістю терактів, скоєних ісламськими терористами, Пакистан поступається лише Іраку й Афганістану.

Генерал, безперечно, зробив сміливий крок. Адже на нього "полюватимуть" не тільки таліби й ісламські екстремісти, а й прихильники його політичних опонентів, для яких повернення Мушаррафа перебиває всі "політичні карти".

Первез Мушарраф заслуговує поваги за особисту мужність. Кому-кому, а йому добре відомо, що пакистанські лідери довго не живуть. І що в нього є великі шанси повторити трагічну долю Беназір Бхутто. Проте він вирішив повернутися, аби бути корисним своїй країні. "Я нікого не боюся, крім Аллаха", - сказав генерал, і він налаштований дуже серйозно.

Мушарраф має потенціал, який міг би повернути Пакистан у цивілізоване русло. За умови, що спроможеться викоренити залізною рукою ісламський фундаменталізм. Адже більшість мусульманських країн у цій частині світу перебувають на межі між повним безладом, диктатурою і тероризмом релігійних фанатиків.

У нинішній критичній ситуації Пакистану потрібен лідер, який був би здатний не лише використовувати ресурси країни на благо пакистанського народу, а й стримувати протистояння з Індією.

Адже ті, хто поклав в основу своєї міжнародної політики пакистансько-індійське протистояння, мали б замислитися, що теорія, за якою Пакистан може процвітати, лише перебуваючи у стані постійної конфронтації з сусідньою Індією, не витримує випробування часом. Бо слідування їй уже й так призвело до чотирьох воєн та поділу Пакистану на дві частини, коли у 1971 р. Східний Пакистан виокремився в самостійну державу Бангладеш.

І якщо Первезу Мушаррафу все ж таки вдасться повернутися до влади, то зовнішня орієнтація Пакистану зміниться - від домінування там китайських впливів на орієнтування політичних еліт знову на Сполучені Штати. Адже після "чорного вівторка" 11 вересня 2001 р. Мушарраф показав себе дуже ефективним партнером Америки.

У такому разі нестабільні відносини з нинішнім корумпованим пакистанським урядом і ненависть до США пакистанських ісламістів перестануть бути домінуючими чинниками американо-пакистанських відносин.

Крім того, після виведення американських військ із Афганістану США почнуть втрачати важелі впливу в цьому регіоні. Тому на даний час повернення Пакистану в статусі головного союзника - досить серйозне завдання для американців. Адже недавня угода між Іраном і Пакистаном щодо великого газопроводу, яку було підписано, незважаючи на заперечення Америки, свідчить про втрату впливу Вашингтону.

Тоді як колишні союзники американців - Пакистан, Афганістан і Ірак - стають усе більше пов'язаними з Іраном, ніж зі США, - повернення Первеза Мушаррафа до влади могло би докорінним чином змінити розклад сил у цьому регіоні Азії.

Однак поки що на колишнього президента на батьківщині чатують численні труднощі. Хоча на президентському посту він боровся з ісламськими екстремістами, які нині продовжують набирати силу й кинули виклик державі, невідомо, наскільки його повернення підніме рейтинг політичної партії Всепакистанська мусульманська ліга, яку очолює відставний генерал Рашид Куреші.

Втім, схоже, Первез Мушарраф сподівається, що його партія зможе запропонувати пакистанському народу третій, альтернативний, варіант вибору. Оскільки чимало виборців уже розчарувалися в Пакистанській народній партії під керівництвом чоловіка Беназір Бхутто президента Асіфа Алі Зардарі та Пакистанській мусульманській лізі, яку очолює колишній прем'єр-міністр Наваз Шаріф.

У Пакистані генерала Мушаррафа вважають хороброю людиною, яка здатна впоратися з поточною критичною ситуацією. За ним, як і раніше, підтримка пакистанської армії, а за нинішнього стану справ у цій країні підтримка військових означає багато. Генерал зможе відігравати важливу роль у політиці, оскільки він рішуче налаштований оголосити війну тероризмові і взяти на себе відповідальність за ризики майбутнього Пакистану.

Великою мірою повернення Первеза Мушаррафа є знаковою подією. У разі програшу його місії він добровільно наражає себе на політичне самогубство. Водночас система, котра б урівноважувала інтереси етнічних груп в Пакистані, явно потребує рішучих і сміливих лідерів, здатних приймати суспільно важливі рішення.

Мушаррафу під силу така місія. Віг здатний не лише обернути на користь пакистанського народу політичний та економічний потенціал своєї країни, а й відновити стратегічно важливі союзницькі відносини зі Сполученими Штатами, які дуже постраждали за теперішнього керівництва.

Крім того, лише генерал Мушарраф може істотно обмежити впливи ісламістів, які за час правління "демократів" у Пакистані відкинули його далеко назад, посягаючи на права людини і силоміць нав'язуючи середньовічні закони шаріату світським пакистанцям.

Загалом же, це будуть одинадцяті, з 1962 р., вибори, які обіцяють стати для Пакистану знаковими. Адже вперше в історії країни, де військові тричі приходили до влади, може відбутися законна передача влади від одного демократично обраного уряду до іншого.

Як голосуватиме народ Пакистану? Які чинники вплинуть на його вибір - економічні, соціальні чи релігійні? Результати цієї кампанії визначатимуть майбутні відносини в регіоні. А в Індії розуміють, що, залежно від результатів виборів, наростатиме або падатиме ескалація в Кашмірі.

Важливі ці вибори й для Ірану. Адже якщо ісламісти посилять свої позиції, це дасть можливість Ірану не лише розширити свій вплив, а й сприяти поширенню антизахідної доктрини в регіоні.

А в разі перемоги на виборах партії Первеза Мушаррафа у США з'явиться шанс виправити помилку Джорджа Буша-молодшого. Адже рішення Буша підштовхнути Мушаррафа до примусової відставки виявилося катастрофічним для зовнішньої політики Америки. Внаслідок цього Пакистан зблизився з Китаєм і вийшов з-під контролю американців.

Необхідно звернути увагу на той факт, що під час свого другого президентського терміну Барак Обама визначив Близький Схід як один із пріоритетів у діяльності нового держсекретаря США Джона Керрі. Не виключено, що, враховуючи важливість Пакистану для геополітичних інтересів Америки і його ядерний статус, цю державу також буде додано до переліку пріоритетів.

Однак, щоб зрозуміти, чому Пакистан усі роки свого існування переживає такі землетруси нестабільності, необхідно згадати обставини, за яких ця країна взагалі з'явилася на мапі світу. Всю міфотворчість навколо "теорії двох націй", до якої призвело мусульманське завоювання Індії, та демонізацію індусів і сикхів. Негативи цієї пропаганди продовжують і далі вичерпувати енергію Пакистану.

Адже етнічно й ментально пакистанці - як і індуси, люди з Індійського субконтиненту, проте їх "розриває навпіл" невідповідність їхнього етнічного й культурного походження та занурення у привнесене із-зовні ісламське релігійне середовище. Воно вимагає від них зовсім іншої поведінки і придушує ментальні структури їхньої етнокультури та сформований тисячоліттями до мусульманського вторгнення індійський національний код.