Чи готовий Захід захищати Україну від Путіна? Що кажуть у шістьох провідних країнах

Коли ти в біді, дуже важливо відчувати, що ти не сам. Коли біля твоїх кордонів стоїть стотисячне вороже військо, важливо мати хай не сто, хай кілька, але сильних і впливових друзів, готових підтримати і допомогти. В нашій нинішній біді ми дуже розраховуємо на допомогу західних друзів. Але чи вважають вони Україну своїм другом? Наскільки важлива для них наша країна? Якими бачать нас і нашого кривдника на Заході? Чи готові наші основні партнери підтримати Україну в її протистоянні агресії Росії?

Цими та безліччю інших питань перейнялись у Ялтинській Європейській Стратегії та Фонді Віктора Пінчука, на замовлення яких у грудні 2021-го — січні 2022 року американська компанія Schoen Cooperman Research провела масштабне соціологічне дослідження «Як Захід сприймає Україну і чого Захід очікує від України». Дослідження проводили в шістьох країнах — найвпливовіших партнерах нашої країни в НАТО і ЄС: США, Канаді, Великій Британії, Німеччині, Франції та Польщі. Опитування в кожній країні проводилися методом особистого інтерв'ю у двох групах — «звичайне населення» (репрезентативна вибірка дорослого населення чисельністю 600 людей) і «професіонали» (по 185 людей у кожній країні). До «професіоналів» було зараховано представників сфери технологій, бізнесу, послуг/консалтингу, фінансів, охорони здоров'я, юриспруденції, медіа/розваг, які мають вищу освіту і перебувають у своїй країні у верхній чверті або третині за величиною річного доходу.

Оскільки дослідження було доволі масштабним, у цій статті ми зупинимося тільки на кількох зачеплених у ньому темах, найактуальніших для нашої країни сьогодні.

Україна — не Росія!

Скільки б статей не опублікували Путін, Медведєв і Сурков, як би не старалися різнокаліберні московські пропагандисти, які б суми не кидала РФ на очорнення України в очах її західних партнерів, дослідження показало, що переважно ці зусилля марні й не дають бажаного ефекту. Громадяни шістьох провідних західних країн вважають, що Україна — держава більш демократична, більшою мірою, ніж Росія, поділяє західні цінності, і схильні довіряти їй більше, ніж РФ.

У п'ятьох із шести країн (винятком стала Велика Британія) більшість опитаного населення вважає, що Росія не поділяє із Заходом однакових цінностей (у Канаді, Франції (!) та Німеччині (!) таких — понад половину).

Росія і Україна регулярно обвинувачують одна одну в різних порушеннях, майже щодня світ отримує з Києва й Москви взаємосуперечливі меседжі. Хто порушив мінські домовленості? Хто застосував заборонену зброю і обстріляв мирне село в Донбасі? Хто гальмує обмін утримуваними особами? Хто готується до нападу, а хто — до оборони? Хто правий, хто винен?

Кому ж більше вірять на Заході?

Як засвідчило дослідження, населення всіх шістьох країн схильне більше довіряти Україні. У трьох державах Росії вірять менше однієї десятої частини опитаних, ще в трьох — значно менше однієї п'ятої. Найвищу довіру (51%) до України має сусідня Польща. А ось наші партнери з «Норманді» скептичніші у своїх оцінках заяв із Києва: в Німеччині однаковою мірою довіряють і Росії, і Україні — 28% респондентів: це навіть трохи більше, ніж кількість тих, хто вірить лише нашій країні (27%). А у Франції більше тих, хто взагалі не знає, кому вірити (28%), ніж тих, хто довіряє Україні (22%).

Україну на Заході сприймають як фундаментально демократичну державу, Росію — як фундаментально недемократичну, дійшли висновку автори дослідження. Респондентам було запропоновано оцінити рівень демократії в Україні і Росії за шкалою від 1 до 10, де 1 — мінімальний рівень, 10 — максимальний. Переважна більшість респондентів у всіх шістьох країнах рейтингувала Україну від 5 до 10. Найнижче значення (58%) наша країна отримала в «оплоті демократії» Сполучених Штатах, найвище (69%) — у Канаді.

Цікаво, що члени Євросоюзу Франція, Німеччина та Польща більшою мірою вважають Росію недемократичною, ніж зазвичай вимогливіші до РФ англосакси — США, Канада і Велика Британія. Найменш демократичною Росія постає в очах французів: 63% їх дали РФ від 1 до 4 балів. Для порівняння: в Америці в такому діапазоні Росію рейтингував тільки 41% респондентів.

Набагато вище, ніж у випадку з Росією, жителі всіх шістьох держав оцінили й відданість України західним цінностям: майже у всіх країнах цей показник перевищує 50%. У тому, що Україна та Захід «однієї крові», найбільш упевнені в сусідній Польщі — 61%, трохи не дотягли до «більшості» показники в Німеччині (48%) та Франції (47%).

А ось що стосується проблеми корупції — ми постаємо хоч і у вигіднішому, ніж росіяни, світлі, проте, на жаль, не набагато. І Україну, і Росію на Заході вважають державами, в яких це зло буйно квітне. Приблизно дві третини респондентів у всіх шістьох країнах, де проводилося дослідження, рейтингували Росію в діапазоні 7—10 (за шкалою, де 10 — максимальний рівень корупції, 1 — мінімальний): від 63% у Британії та Німеччині до 70% у США. Більшість учасників опитування помістила в цей ганебний діапазон і Україну: лише в Канаді таких респондентів виявилося тільки 35%, в решті ж країн — понад 40%, із максимальним показником (48%) у поляків, які частіше за інших бувають в Україні й зіштовхуються з нашими корупційними реаліями. Очевидно, блага звістка про неймовірні успіхи Зе!команди в боротьбі з корупцією до жителів цих шістьох держав ще не дійшла…

Але, слава Богу, не тільки корупцією відома Україна у світі. Коли респондентам запропонували проасоціювати Росію й Україну з низкою понять, слово «свобода» набагато частіше згадувалося стосовно України. Нашу країну помітно менше, ніж Росію, пов'язують із антисемітизмом (попри багатолітні спроби російської пропаганди приписати нам цей гріх), у ній значно менше вбачають загрозу (крім хіба що 51% польських респондентів). Але й зі словом «сила» Україна асоціюється менше, тоді як у п'яти з шістьох країн понад 80% населення саме з цим поняттям пов'язує Росію. «Авторитарне керівництво» і «загроза» — ось іще два терміни, які найбільше відповідають уявленням жителів західних країн про Росію.

Несподіваним у результатах дослідження стало те, що населення Заходу значною мірою асоціює й Україну з «агресивним націоналізмом». Причому у двох країнах таких людей більше половини. Можна припустити, що у випадку з Польщею (56%) це пов'язано з перипетіями нашої складної спільної історії. У Німеччині (52%), цілком можливо, свою роль зіграла нав'язлива російська пропаганда (при цьому побачили цей «агресивний націоналізм» у Росії тільки на 2% німців більше, ніж в Україні). Та що пов'язало нашу країну з «агресивним націоналізмом» в умах, наприклад, 48% американських респондентів чи 44% —британських?

Прикро, але більше пояснимо, що «авторитарне керівництво» теж виявилося атрибутом і України, посівши третій рядок у таблиці «асоціацій». Ще одна «чорна мітка» для Зе!команди.

Засмутило ще й те, що, попри широке визнання за Україною відданості західним цінностям, її все ще більше схильні відносити до «слов'янського світу» й асоціювати з Росією. Як виявилося, в чотирьох країнах із шести лише третина респондентів вважає, що українська — це зовсім окрема мова, а не діалект російської. Тільки в Німеччині та Польщі цей показник вищий — 38 і 41%, відповідно. Але при цьому саме в Німеччині найбільше респондентів (40%) назвали нашу солов'їну діалектом російської мови. Здивували й сусіди поляки, третина яких (34%) дотримується такої самої думки. Одне слово, нашій дипломатії, передусім культурній, є над чим працювати.

Чи готовий Захід пожертвувати Україною задля поліпшення відносин із Росією?

Це питання тривожить сьогодні мало не кожного українця. Ми боїмося big deal, побоюємося зради й не зовсім упевнені в тому, що Захід поділяє «західні цінності», а не прагне до business as usual з Росією.

До уваги західних політиків: і звичайне населення, і «професіонали» ваших країн набагато більше схильні захищати й підтримувати Україну в протистоянні з Росією, ніж «жертвувати» нашою країною задля поліпшення відносин із РФ. Менше однієї п'ятої «простих» європейців вважають, що виправлення відносини із Росією важливіше, ніж захист України від російської агресії.

До уваги українців: не поспішайте радіти й торжествувати, оскільки бажання «західників» захищати Україну різко знижується, коли мова йде про можливість прямого конфлікту з Росією. Особливо це характерно для країн — членів Європейського Союзу: Польщі, Франції та Німеччини. Якщо беззастережно захищати Україну готова приблизно третина англосаксів (зі США, Канади, Британії), то в державах ЄС таких респондентів виявилося менше однієї п'ятої (примітно, що найменше до цього готові поляки — лише 14%). У зазначених країнах Євросоюзу значно популярніша думка, що «захист України — це добре, але тільки не в разі серйозного конфлікту з Росією». Найбільше цієї точки зору дотримуються поляки (52%) та німці (51%).

Основна причина підтримувати Україну в шістці досліджуваних країн теж різна. Громадяни держав — не членів ЄС (США, Канада, Британія) в основному базують свою думку на впевненості в тому, що Україна знаходиться на передовій захисту демократії від авторитаризму. Французи й поляки підтримують нашу країну, вважаючи, що вона — на передньому краї стримування Росії. А от німці в основному розглядають Україну як міст Європи до Азії та Росії.

Якщо завтра війна?

Цього тижня генсек НАТО Єнс Столтенберг, говорячи про можливе широкомасштабне вторгнення Росії в Україну, заявив, що союзники готові вжити до агресора економічних, фінансових і політичних санкцій, не згадавши про військову підтримку.

Однак, як засвідчило дослідження, більшість населення провідних країн НАТО підтримує прийняття Альянсом зобов'язань перед Україною захищати її від агресії Росії, причому в трьох із шести з них цієї точки зору дотримуються приблизно дві третини населення.

Але, знову ж таки, є одне «але». Коли йдеться про розміщення натовських солдатів в Україні прямо зараз — для того, щоб запобігти російському вторгненню в нашу країну, готова підтримати таке рішення помітно менша кількість респондентів із групи «звичайне населення». Тільки в Канаді їх трохи більше половини — 54%. А найнижчу підтримку така ідея здобула в Німеччині (22%) і Франції (33%).

При цьому в усіх шістьох країнах більшість населення та не менше двох третин «професіоналів» упевнені, що Росія знову вторгнеться в Україну!

Український міністр закордонних справ Дмитро Кулеба не втомлюється повторювати нашим західним партнерам: «Хоч би якою була ціна стримування зараз, вона завжди буде нижчою, ніж можлива майбутня ціна припинення нової війни». Схоже, «професіонали» це розуміють набагато краще, ніж «звичайне населення»: в чотирьох із шести країн у цій групі респондентів (США, Канаді, Польщі, Франції) підтримка превентивного розміщення в Україні військ із країн — членів Альянсу становить від 55% (у Франції) до 69% (у США). У Британії цей показник трохи не дотягує до половини опитаних «професіоналів» — 48%, а ось у Німеччині їх очікувано найменше — 41%.

Які міжнародні дії чи підходи можуть вплинути на політику Росії стосовно України чи змінити її? Думки респондентів у різних країнах розійшлися. Німці (і населення, і «професіонали») віддали перевагу виключенню РФ з міжнародної торгівлі (18/29%), приблизно стільки ж вибрали відповідь «Нічого. Росія не піддасться західному тиску» (22/27%). Очікувано найменш популярна в німецькому суспільстві ідея постачати Україні озброєння (5/7%). Хоч як дивно, але ще менше в силу зброї вірять французи (4/0%), найпопулярніша в них відповідь — про стійкість РФ до західного тиску (24/18%) і виключення Росії з міжнародної торгівлі (16/26%). Респонденти з третьої країни — члена Євросоюзу Польщі вірять в ефективність додаткових санкцій (21/17%) і виключення з міжнародної торгівлі (20/21%). У тому, що на Росію не вплинуть жодні дії міжнародної спільноти, впевнена п'ята частина американців (20/17%), приблизно стільки ж покладають надії на додаткові санкції (17/22%). Третина (31%) «звичайних» канадців взагалі губиться в здогадах і не може зупинити свого вибору на жодному запропонованому запобіжникові для Росії, ще третина вагається між додатковими санкціями та виключенням із міжнародної торгівлі. І лише британці покладають надії не тільки на цей захід, а й помітно більше, ніж їхні союзники з НАТО, — на силу поставленої Україні зброї (16/15%), що яскраво довели реальні дії Великої Британії цього тижня.

Чи важлива для Заходу підтримка України?

Останніми місяцями у зв'язку з ескалацією Росією ситуації поблизу наших кордонів ми чули чимало слів підтримки від представників влади і політикуму наших західних партнерів. А що ж населення цих країн? Чи можуть їхні лідери, приймаючи рішення про допомогу нашій країні, розраховувати на розуміння й підтримку таких кроків із боку своїх виборців і платників податків?

Як засвідчили результати дослідження, навіть у найбільш байдужих чи скептично налаштованих до нашої країни державах понад половину респондентів заявили, що підтримка України важлива для їхньої власної країни. А в Польщі, Сполучених Штатах і Канаді таких — близько двох третин опитаних чи навіть більше. У всіх шістьох досліджуваних державах підтримка України та її зусиль захистити себе залишалася останні 5–10 років незмінною або зростала.

Понад те, від половини до двох третин населення цих шістьох країн упевнене, що Україна важлива для європейської безпеки. Це добрий додатковий аргумент для офіційного Києва, який намагається донести до західних столиць тезу, що, захищаючи Україну, вони захищають і свої держави, і Європу загалом. Це також допоможе переконати Захід, що Україна не тільки може бути реципієнтом, а й здатна зробити свій значний внесок у європейську безпеку.

Чи хочуть бачити Україну в ЄС і НАТО

Уже два десятиліття ми чуємо, причому не тільки від Росії, а й від різних українських політичних сил, що, мовляв, «у Європі нас не чекають», «у ЄС і НАТО нас не хочуть». Навіть найщиріших й найпалкіших вітчизняних євроінтеграторів і атлантистів останнім часом засмутили й розчарували меседжі декотрих західних столиць, які дають зрозуміти: «сьогодні питання членства України в ЄС і НАТО на порядку денному не стоїть».

Добра новина для України полягає в тому, що, як засвідчило дослідження, населення цих країн часто зі своїми лідерами в цих питаннях не згодне.

У чотирьох із шести країн, де проводилося дослідження, — у США, Канаді, Польщі та Німеччини (!), підтримка населенням надання Україні членства в ЄС у найближчі 5–10 років становила від 50 до 66%. У Франції та Британії цю ідею схвалюють трохи менше — по 41%. Що стосується британців — їхній скепсис цілком зрозумілий: вони самі не так давно залишили ряди Євросоюзу.

Із підтримкою членства України в НАТО ситуація гірша. Лише в Канаді та Польщі нашу країну в Альянсі бачить більше половини населення — по 51%. Підтримка у Штатах і Британії трохи не дотягла до 50%, — американці й британці дали нам 47 і 49%, відповідно. Французи та німці своїми 40 і 35% не здивували.

Але при цьому досить цікаві відповіді респондентів на запитання, котру із запропонованих 11 країн вони хотіли б бачити в НАТО, якщо буде розширення Альянсу в наступні 5–10 років.

У загальному заліку Україна, фактично, посіла друге місце після Австралії. А в американців та поляків наша країна опинилася навіть у лідерах, — її вони називали частіше, ніж інші запропоновані 10 країн.

 При цьому респонденти всіх шістьох держав, де проводилося опитування, як «звичайне населення», так і «професіонали», більш ніж двома третинами голосів позитивно оцінили факт попередніх хвиль розширення НАТО — завдяки яким до Альянсу приєдналися десять країн Центральної та Східної Європи і чотири балканські, розширивши цей військово-політичний блок до 30 держав.

Понад те, респонденти (і «звичайне населення», і «професіонали») більшістю голосів (від 55 до 86%) підтримали й подальше розширення НАТО. Причому в Польщі, США, Канаді та Великій Британії більшість респондентів в обох групах вважає, що це розширення має відбутися в найближчі 5–10 років. І лише у Франції та Німеччині (й тільки у групі «професіоналів») респонденти частіше схильні вважати, що процес розширення Альянсу має продовжитися не в наступні 5–10 років, а «пізніше, в майбутньому (можливо, після 2030 року), коли будуть відповідні умови».

Крім позитивного для України факту — другого місця у списку гіпотетичних майбутніх кандидатів на членство в Альянсі, в цій таблиці в око впадає ще одна цифра, котра, чесно кажучи, дуже прикро вразила. 20% німців (на 5% більше, ніж тих, хто вибрав Україну) вважають, що наступною країною, яку треба прийняти до НАТО в найближчі 5–10 років, має бути Росія. Ця цифра вразила не тільки й не так тому, що більшості німців відомо: Росія зараз чинить агресію проти України. Як продемонструвало це ж соцдослідження, 83% населення Німеччини та 91% її «професіоналів» вважають, що в Росії авторитарна влада. 74 і 96%, відповідно, — пов'язують Росію зі шпигунством, 69 і 84% — вважають її корумпованою, у 66 і 78% Росія асоціюється із втручанням у вибори, в 62 і 87% — з оргзлочинністю, у 53 і 80% — з олігархами, в 67 і 84% — з замороженими конфліктами, у 52 і 73% — з загрозою. І ось цю країну готова прийняти в НАТО в найближчому майбутньому п'ята частина німців? «Умом Россию не понять», писав класик, але, як з’ясувалося, Німеччину, що страждає стосовно неї певними комплексами, — теж…

Що стосується можливого подальшого розширення ЄС — його теж повністю підтримали (від 55 до 86%) у всіх шістьох обраних для дослідження країнах в обох групах респондентів. Знову ж, у Польщі, США, Канаді та Британії більшість респондентів вважає, що це розширення має відбутися впродовж найближчих 5–10 років. Приблизно по одній третині «професіоналів» і у Франції, і в Німеччині дотримуються цього ж погляду, ще одна третина в обох країнах вважає, що цей процес краще продовжити пізніше, після 2030 року, «коли будуть хороші умови» для цього.

І «звичайне населення», і «професіонали» переважно погодилися з думкою, що розширення ЄС до 27 членів у період між 2004-м і 2013 роками, коли в Євросоюз влилися вісім країн Центральної та Східної Європи, дві середземноморські та одна балканська, було позитивним фактом.

Якщо ж у наступні 5–10 років розширення ЄС триватиме, то серед запропонованих на вибір 11 країн найчастіше респонденти хотіли б бачити новим членом Євросоюзу Велику Британію, яка недавно залишила його, причому найбільше голосів за неї віддали самі британці — 46%. Україна ж знову посіла друге місце «в загальному заліку». При цьому поляки хотіли б бачити її в Євросоюзі навіть більше, ніж Британію: нашу країну із запропонованого списку вибрала приблизно третина жителів Польщі. А серед британців і французів найпопулярнішою після Великої Британії була Туреччина.

Це соціологічне дослідження, на наш погляд, має додати українцям бодай трохи оптимізму і підстав не тільки не панікувати, а й не опускати рук — як у боротьбі з зовнішнім ворогом, так і в досягненні поставлених перед країною стратегічних зовнішньополітичних цілей. А західним столицям — рішучості в підтримці України та впевненості в тому, що вони чинять абсолютно правильно, бо підтримка України важлива для їхніх народів.

Більше статей Тетяни Силіної читайте за посиланням.