Чеська політика: кінець ідеалістів, час олігархів

Країна Гавела і Масарика, демократії та людських прав - так ще донедавна Чехію сприймали у світі. В тому числі і в Україні та Білорусі: Прага часів Гавела та його послідовників дуже активно підтримувала білоруську опозицію й українські прагнення інтегруватися з Європою.

Однак, схоже, це світле обличчя чеської політики відходить у минуле. Настає час цинічних олігархів та, у кращому разі, технократів, які не приділяють великої уваги європейським цінностям.

Коли в Україні говорять про чеських політиків, найчастіше згадують президента Мілоша Земана, що прославився своєю проросійською позицією та ляпсусами, - в цій категорії він міг би конкурувати з колишнім українським президентом Віктором Януковичем. Значно менше говорять про соціал-демократичного прем'єра - технократа Богуслава Соботку, який у "східному питанні" займає позицію, протилежну Земановій, тобто, швидше, є адвокатом України. Однак насправді чи не найважливішим чеським політиком є особа, про яку в Україні не знає майже ніхто. Мова про "сірого кардинала", політика-олігарха Андрія Бабіша, котрий обіймає посаду віце-прем'єра і міністра фінансів у коаліційному уряді Соботки. Причому його амбіції сягають значно вище - він упевнено йде по прем'єрське крісло після запланованих на 2017 р. парламентських виборів.

Політична кар'єра Андрія Бабіша - це найкращий приклад олігархізації чеської політики в українському стилі, тому годиться про нього згадати докладніше.

Андрій Бабіш - за національністю словак із Братислави, в Чехії живе з початку 90-тих років. Цей другий найбагатший чех водночас займає першу сходинку в рейтингу найзаможніших словаків. Його шлях до першого мільйона - стандартний і схожий на пройдений іншими олігархами на посткомуністичному просторі. Використання зв'язків з економічною елітою попередньої системи (директори державних підприємств), участь у дикій приватизації 90-тих років і тому подібне. Впливовий словацький тижневик "Тиждень" писав, що створити власну бізнесову імперію Бабішу допомогли зв'язки з колишніми спецслужбами комуністичної Чехословаччини, однак віце-прем'єр заперечує цю інформацію.

Стрижень ділової імперії Андрія Бабіша - група "Агроферт", яка займає першу позицію на чеському і словацькому продовольчих ринках. А входження Бабіша в політику в 2011 р. було зумовлене насамперед бажанням використати владу для просування ділових інтересів цієї компанії.

У 2011 р. Адрій Бабіш заснував власний політичний проект - партію "АНО" (чеською це слово означає "ТАК"), ліберально-центристського спрямування. Що цікаво, партія здобула популярність на гаслах боротьби з корупцією. Це смішно, з огляду на мотивацію її лідера та його методи. "АНО" від самого початку просували так, як просувають на ринку пральний порошок чи ковбасу: ідеологія не мала значення, партію створили практично з нуля, а вирішальним чинником були гроші, які вкладав Бабіш. Хтось скаже - що ж у цьому нового, саме такий вигляд має політика в Україні. Однак для Чехії це була зовсім нова якість, ще ніколи раніше жодна партія не була аж так пов'язана з бізнесом і жодна не була настільки безідейною.

Що, крім власної політичної партії, ще треба для зміцнення позиції олігарха? Правильно - власні ЗМІ. Отже, у 2013 р. Андрій Бабіш купив видавництво MAFRA, яке видає найвпливовіші чеські щоденні видання "Лідове новіни" і "Млада фронта ДНЕС", портали lidovky.cz та idnes.cz, а також впливовий тижневик "ТЕМА". Ці ЗМІ зберегли високий рівень і об'єктивність, однак із єдиним застереженням: про Андрія Бабіша та його бізнеси там можна писати тільки позитивно або нейтрально. Або не писати взагалі.

На знак протесту редакції зазначених видань залишили декілька журналістів, однак це мало на що вплинуло. Для порівняння варто згадати протилежний приклад - із сусідньої Словаччини, де олігархи хотіли підпорядкувати собі ЗМІ, однак ця спроба їм не вдалася. У 2014 р. впливову словацьку щоденну газету "СМЕ" купили одіозні олігархи з фінансової групи "Пента". Це викликало у словацькому суспільстві хвилю обурення, а "СМЕ" залишили багато відомих журналістів, які заснували альтернативний "Щоденник N". Новий проект утримався на ринку завдяки донорським внескам звичайних словаків, які таким чином вирішили протистояти олігархізації країни та підтримати свободу слова. Проект відбувся, хоча такого ніхто не очікував. Врешті-решт, сам "СМЕ" дотримується стандартів: усі статті, де йдеться про "Пенту", позначені написом, що звертає увагу на конфлікт інтересів: "Група "Пента" є мажоритарним власником акцій видавництва, яке видає газету "СМЕ". Натомість у Чехії такої реакції забракло, що допомогло Бабішу швидкими темпами будувати своє політично-ділово-медійне королівство.

Результати не забарилися. На парламентських виборах 2013 р. партія "АНО" посіла друге місце і отримала 18,7% голосів. Трохи кращий результат здобули соціал-демократи - 20,4 %. Відтак, був створений коаліційний уряд з участю Чеської соціал-демократичної партії, "АНО" та Селянської партії. Крісло прем'єра отримав лідер соціалістів Богуслав Соботка, а Бабіш став "сірим кардиналом" - віце-прем'єром і міністром фінансів.

Головним завданням міністерства на чолі з новим керівником стала боротьба з податковими злочинами та звуження бази оподаткування. Знаряддям для цього має виступати, зокрема, запровадження електронного обліку фактур. Крім того, міністр Бабіш оголосив війну азартним іграм. Однак опозиція вважає, що справжні цілі інші: на думку опозиційних Громадянської демократичної партії (ОDS) та ТOP-09, електронний облік може бути використаний для тотального контролю міністерством чеських підприємців, зокрема конкурентів "Агроферту". А справжньою причиною боротьби з казино може бути, на думку критиків, знищення іншого олігарха - політика, сенатора Іво Валенти, який володіє азартним бізнесом і не хоче підкорятися Бабішу.

Про те, що Андрій Бабіш використовує функцію міністра фінансів для своїх ділових потреб, відкрито говорять і польські підприємці - експортери продовольчих товарів до Чехії. Дуже добрий приклад - це те, що паралельно зі зростанням впливу Бабіша набрала сили кампанія чорного піару на адресу польської продовольчої продукції, яка зазвичай дешевша, ніж чеська, і, таким чином, становить головну конкуренцію для продуктів "Агроферту". Польські експортери скаржаться, що їхні товари піддають прискіпливому санітарному та фіскальному контролю, а в підпорядкованих Бабішу чеських ЗМІ шириться кампанія дискредитації польських виробів як неякісних і небезпечних.

Схожі методи, зрештою, Мінфін використовує і до українських виробників, які потенційно можуть становити конкуренцією "Агроферту". Хоча з моменту одностороннього скасування митних і позатарифних бар'єрів у торгівлі між Україною та ЄС минуло вже понад півтора року, на полицях чеських магазинів усе ще, практично, не знайти українських виробів. Тоді як, з огляду на нижчі ціни, їх тут могло б бути доволі багато. Причина проста - торгувати з Чехією теоретично можна, однак для цього треба пройти сертифікацію й отримати позитивний результат на різних фінансових і санітарних контролях. А установи, які ці контролі проводять, прямо чи непрямо підпорядковуються потужному віце-прем'єру, який зацікавлений у тому, щоб українські експортери на чеський ринок, радше, не потрапили.

Андрій Бабіш наразі є віце-прем'єром, однак, як ми вже сказали, його перш за все цікавить прем'єрське крісло. Президент Земан, прем'єр Бабіш - такою вимріяв останній політичну сцену Чехії після 2017 р. І, хоча зараз партія "АНО" є частиною коаліційного уряду Богуслава Соботки, всі усвідомлюють, що це тільки тактичний і тимчасовий союз: найгостріша боротьба розіграється саме між соціалістами та Бабішем.

Чеська соціал-демократична партія - це наразі єдина політична сила, яка становить для Бабіша реальну конкуренцію. Чого не можна сказати про дві консервативні партії, що у 2010–2013 рр. формували правоцентристський уряд Петра Нечаса. Мова про ОDS, засновану колишнім прем'єром та президентом Вацлавом Клаусом, і партію ТОP-09, засновану колишнім міністром закордонних справ, проукраїнським аристократом Карлом Шварценбергом, особою з оточення покійного Вацлава Гавела. Тепер ці дві партії, радше, не можуть розраховувати на високу підтримку: кожній із них соцопитування дають 7–2%. Цього достатньо, щоб потрапити в наступний парламент, але замало, щоб стати реальною силою, яка може зупинити Бабіша на його шляху до повноти влади.

Соціал-демократи мають на це набагато більше шансів. Рейтинги дають їм до 20%, а уряд Богуслава Соботки може похвалитись реальними успіхами. Зокрема, в економіці: у 2015 р. Чехії нарешті вдалося вийти зі стагнації, яка тривала з 2009 р. Економіка зростає на 3–4% на рік, чого вже давно не було, а люди відчувають це у вигляді зростання зарплат, нових робочих місць чи інвестицій.

Уряд Соботки має також успіхи у закордонній політиці. Соботка - це протилежність президента Земана, за якого багатьом чехам соромно. На відміну від проросійського президента, прем'єр дотримується проєвропейського і проатлантичного курсу, і в європейських та американській столицях його вважають надійним партнером. На тлі "проблемних" лідерів інших країн "Вишеградської четвірки", тобто Беати Шидло, Роберта Фіцо та Віктора Орбана, чеський прем'єр має імідж останнього політика в цій частині Європи, який справді дотримується європейських цінностей.

Першим тестом для чеських політиків будуть заплановані на осінь 2016 р. регіональні вибори, в результаті яких оновиться третина Сенату (верхньої палати парламенту). На успіх у них розраховує не тільки Бабіш, а й антисистемні рухи крайнього правого спрямування, чия популярність зростає під впливом іммігрантської кризи. Мова, зокрема, про партію "Усвіт" та ксенофобський Рух проти ісламу Мартіна Конвічки, що його відверто підтримує... президент Мілош Земан, колишній лідер соціал-демократичної партії. Парламентські ж вибори в Чехії заплановані на осінь 2017 р., а найближчі вибори президента відбудуться на рік пізніше.