Було у президента три зяті...

Мало не шекспірівська трагедія розігрується нині в родині президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва. За згодою Назарбаєва, проти його зятя Рахата Алієва, чоловіка старшої дочки Даріги, слідча група МВС країни порушила кримінальну справу. Його обвинувачують у здирстві й організації викрадення представників вищої ланки менеджменту казахського Нурбанку — Жолдаса Тімралієва, Абільмажена Гілімова й Айбара Хасенова. Президентського родича, який до останнього часу був послом Казахстану в Австрії і представником своєї країни при ОБСЄ, оголосили в міжнародний розшук, і тепер проти його прізвища стоїть червоний прапорець Інтерполу.

Сам же Алієв, який переховується на території Австрії, заявляє, що він став жертвою політичного переслідування з боку як глави МВС Бауржана Мухамеджанова і мера Алма-Ати Імангалі Тасмагамбетова, так і свого тестя, оскільки, мовляв, планував виставити свою кандидатуру на президентських виборах 2012 року. Проте політичні експерти з іронією ставляться до цих слів опального зятя. На їхню думку, причини раптового падіння одного з найвпливовіших політиків Казахстану слід шукати не в його опозиційності до чинного режиму, а, по-перше, у складних перипетіях стосунків лідерів головних кланів назарбаєвської родини. І, по-друге, у тому, що в країні досі залишається невирішеною проблема наступника чинного глави держави...

У багатьох авторитарних країнах, які входять до СНД, більш або менш гостро стоїть проблема наступника. І в цьому плані Казахстан — не виняток. Хоча кілька тижнів тому казахський парламент у рамках конституційної реформи, яка перетворила країну з президентської республіки на президентсько-парламентську, і дозволив 66-річному Нурсултанові Назарбаєву необмежену кількість разів балотуватися в президенти, все ж це не вирішення проблеми, а її відстрочка. Вона дає Назарбаєву можливість не просто вибрати й підготувати наступника, а вирішити й інше важливе завдання: створити навколо нього лояльну атмосферу як у казахському суспільстві загалом, так і серед істеблішменту зокрема. Все це має сприяти збереженню політичної стабільності під час неминучої зміни лідера держави.

Як зазначають казахські експерти, у країні, де немає серйозної політичної опозиції, а щорічне економічне зростання фіксується на рівні 8—10%, серйозну загрозу стабільності Казахстану може становити боротьба кланів. Про це, до речі, неодноразово у виступах говорила і Даріга Назарбаєва. Вже тепер у Казахстані за владу зчепилися два найвпливовіших клани, очолювані «наслідними принцами». На чолі першого стоїть Рахат Алієв. На чолі другого — Тимур Кулібаєв, чоловік середньої дочки Нурсултана Назарбаєва Дінари.

Середній зять — син Аскара Кулібаєва, у минулому — міністра будівництва Казахської ССР. Як відзначає казахська преса, родина Кулібаєвих — вихідці із впливового клану Старшого жуза, що для казахів має особливе значення. За даними часопису Forbes, Тимур Кулібаєв має мільярдний статок. Цей бізнесмен і політик ще на світанку своєї кар’єри активно зайнявся нафтовим бізнесом — він був віце-президентом національної компанії «КазМунайгаз». Та й тепер середній «принц» контролює практично весь нафтовий ринок країни, а також посідає впливові позиції у банківській сфері: він голова Казахстанської асоціації організацій нафтогазового й енергетичного комплексу KazEnergy, а також глава державного холдингу «Самрук» і власник Халик-банку. Крім того, він має серйозний медіаресурс.

Тепер до політичних соратників Тимура Кулібаєва зараховують главу МВС і мера Алма-Ати. Кулібаєв також має серйозний вплив на більш як половину акимів — глав областей. Близьким до цього зятя Назарбаєва вважають і нинішнього прем’єр-міністра Каріма Масімова. Нарешті, схоже, що й сам Нурсултан Назарбаєв схильний симпатизувати Кулібаєву, якому він довіряє відповідальні напрями роботи і часто доручає делікатні місії. Не слід забувати, що саме Тимур Кулібаєв приїжджав у Київ, коли треба було вирішувати стратегічні питання. Наприклад, у зв’язку з наповненням нафтою трубопроводу Одеса — Броди.

Що ж стосується старшого зятя, то в Назарбаєва є всі підстави ставитися до нього з недовірою. Чого не змогла розвіяти підкреслена лояльність Рахата Алієва. Так, той озвучив ідею встановити в країні наслідний султанат. Але очевидно, що для Назарбаєва, в якого три дочки і жодного сина, це стало тривожним дзвіночком: Алієв як чоловік старшої дочки президента готується стати наступником майбутнього султана.

Потомствений хірург (батько Рахата Алієва, академік Мухтар Алієв, є також одним із керівників пропрезидентської партії «Нур Отан»), цей зять Назарбаєва вдало поєднував бізнес із держслужбою. В недав­ньому інтерв’ю Reuters Алієв повідомив, що володіє, крім акцій Нурбанку, також акціями ряду цукрових заводів, найбільших у країні телеканалів та газет, а також десятьма відсотками в капіталі світового гіганта цукрової торгівлі, французької фірми Sucden.

Як відазначають казахські експерти, сколочуючи свій статок, Алієв діяв жорстко, напористо, нахабно, не гребуючи використанням ресурсів силових структур, у яких він тривалий час працював. Із 1996-го по
2001-й він був главою податкової поліції, першим віце-пре­м’єром із питань державних прибутків, а також першим заступником казахської спецслужби — комітету національної безпеки. За інформацією, оприлюдненою ЗМІ, Рахат Алієв зумів узяти під свій контроль практично всі силові структури країни — КНБ, службу охорони президента, митницю й податкову поліцію. У 2001-му його часто називали правою рукою президента. Деякі експерти тоді навіть припускали, що він може стати наступником Назарбаєва.

Проте восени 2001 року успішна кар’єра Алієва в силових структурах раптом перервалася: президент зняв його з посади першого заступника глави КНБ і відправив послом в Австрію, призначивши за сумісництвом представником Казахстану при ОБСЄ. В Астані експерти й політики пов’язують це з появою чуток, буцімто Алієв готував у країні переворот. Утім, президент вирішив тоді не карати суворо чоловіка своєї старшої дочки і батька своїх внуків. Проте наслідком усієї цієї прикрої історії стало помітне зниження впливу Алієва як на силові структури, так і на політичне життя країни.

Але дипломатичне заслання старшого «принца» тривало недовго. Через кілька років він повернувся в Казахстан на посаду першого заступника глави казахстанського зовнішньополітичного відомства. З поверненням у рідні пенати він знову почав набирати політичної ваги, відновлюючи свої позиції в силових структурах. Насамперед у КНБ і фінансовій поліції. При цьому Алієв не переставав поєднувати держслужбу з бізнесом та політикою і, не гребуючи засобами, продовжував будувати свою промислово-фінансову імперію.

На початку 2006 року ім’я Алієва пов’язують з убивством колишнього секретаря ради безпеки і міністра, одного з лідерів опозиції Алтинбека Сарсенбаєва — непримиренного опонента Алієва. Проте президентський зять зумів у казахському суді виграти справу проти політиків, які пов’язували його ім’я з убивством Сарсенбаєва. Прикметно, що слідство довело: у вбивстві опозиційного політика брали участь працівники спецпідрозділу КНБ «Аристан». Внаслідок цього скандалу у відставку пішов тодішній глава КНБ Нуртай Дутбаєв, близький до президента політик.

На початку 2007-го Рахат Алієв — учасник скандалу, пов’язаного з Нурбанком: на початку року акції колишнього менеджменту банку перейшли родині Алієва — Назарбаєвої, керівництво замінили на лояльне до нього (так, членом ради директорів обрали їхнього старшого сина Нуралі Алієва). Тоді спостерігачів насторожили два моменти: украй жорсткі заходи, до яких вдався Алієв, змінюючи структуру власності, а також зникнення двох колишніх керівників цього банку — Жолдаса Тімралієва та Айбара Хасенова. На початку зими Алієва зняли з посади заступника міністра закордонних справ і вдруге за останніх п’ять років відправили послом в Австрію.

І ось тепер родича президента розшукує Інтерпол. Важко сказати, що підштовхнуло Нурсултана Назарбаєва дати згоду на порушення кримінальної справи щодо свого зятя. Звісно, це рішення позитивно позначиться на реноме казахського президента на Заході, зміцнивши його імідж борця з корупцією. Проте не в східних традиціях так вирішувати проблему з родичами. Але ризикнемо припустити, що ситуація, коли зіштовхнулися два клани, примушувала Нурсултана Назарбаєва вжити серйозних заходів для збереження стабільності у країні. Схоже, Назарбаєв вважав, що Рахат Алієв становить серйозну загрозу ще й йому особисто і його найближчому оточенню. У такому разі справа Алієва — сигнал усім учасникам політичної боротьби за владу: недоторканних немає, потрібно дотримуватися тих встановлених правил гри, де головний суддя — президент.

Адже падінню Алієва передували чотиримісячні міжкланові «розбірки», які вилилися у привселюдні обвинувачення в корупції та арешти представників силових структур, котрі вважалися креатурами опонентів. Також були задіяні й медіаресурси. (Не випадково колишній голова правління Нурбанку Абільмажен Гілімов, двоюрідний брат мера Алма-Ати Імангалі Тасмагамбетова, докладно розповів про роль Разата Алієва у справі Нурбанку на телеканалі «Астана», контрольованому середнім «принцом» — Тимуром Кулібаєвим. До речі, проти Гілімова, як і проти зниклих Тімралієва та Хасенова, фінансова поліція раніше порушила кримінальну справу за статтею «лжепідприємництво».)

Сьогодні важко сказати, чи справу Алієва буде доведено до суду. Не слід забувати, що Рахат Алієв, один із найвпливовіших політиків Казахстану, знає про багато скелетів у шафі родини Назарбаєвих. І президент не зацікавлений у їх розголошенні. Наприклад, про свою участь у справі Джеймса Гіффена («Казахгейт»): цього американця обвинувачують у тому, що він давав великі хабарі високопоставленим казахським чиновникам. Оприлюднення цієї та аналогічної інформації завдасть непоправного удару по іміджу Нурсултана Назарбаєва, який не врятує і його боротьба з корупціонером Алієвим: справа Гіффена висить над Назарбаєвим, як дамоклів меч.

Серед казахських аналітиків побутує думка, що порушення кримінальної справи проти зятя Назарбаєва — політичний хід, мета якого — зробити з Рахата Алієва керованого опозиційного лідера. Втім, цей варіант видається вкрай малоймовірним. І не тільки тому, що опозиція відмовляється нині зв’язуватися з людиною, котра має таку одіозну трудову й політичну біографію. Така роль небезпечна для Алієва насамперед тим, що ослабляє його вплив на органи влади і шкодить його бізнесові. Так, казахські власті вже закрили на три місяці підконтрольні йому «Комерційний телеканал» і тижневик «Караван».

Зараз важко сказати, яку поведінку вибере Рахат Алієв: зачаїться й перечекає скандал чи піде в опозицію. Ораз Жандосов, співголова опозиційної партії «Справжній Ак Жол», не виключає, що з допомогою дружини Даріги Назарбаєвої Алієв доб’ється компромісу зі своїм тестем і зможе відносно спокійно повернутися в Казахстан. У кожному разі, на політичній кар’єрі Алієва рано ставити хрест. У цьому таймі перевага за Нурсултаном Назарбаєвим і Тимуром Кулібаєвим. Але не факт, що Кулібаєв стане наступником старіючого Назарбаєва.