Brexit запущено! Чи сумуватиме ЄС за Британією?

29 березня 2017 року у Брюсселі отримали офіційного листа на шести сторінках від прем'єр-міністра Великої Британії Терези Мей на ім'я голови Європейської Ради Дональда Туска про те, що Британія офіційно розпочинає процес виходу з Європейського Союзу згідно зі ст. 50 Лісабонського договору ЄС.

Британський прем'єр, за її словами, у такий спосіб виконала "демократичне рішення народу Сполученого королівства". Нагадаємо, що його було ухвалено на референдумі щодо членства Великої Британії в ЄС 23 червня 2016 року. Тоді 51,9% тих, хто проголосував, висловилися за вихід країни з ЄС. Водночас понад 48% британців проголосували за те, щоб залишатися в його складі. Суспільство і країна розкололися. Однак британські політики вирішили йти до кінця. І спробують пройти шляхом, який до цього багатьом видавався можливим лише теоретично - країна залишає ЄС. До 30 березня 2019-го цей процес має бути завершений.

Приймаючи прощального листа Мей з рук британського посла при ЄС сера Тіма Барроу, Дональд Туск сказав: "Ми сумуватимемо за вами". А тим часом, читаючи послання Мей, можна зрозуміти, що Британія вже сьогодні прагне забезпечити собі статус "найближчого друга й сусіда" Євросоюзу, щойно вихід відбудеться. І домагається цього не тільки вкрадливими словами, а й погрозами і вимогами.

Понад 40 років спільного життя неможливо перекреслити й відразу забути. Британія з моменту вступу 1973-го до Європейського співтовариства пов'язана з ним десятками тисяч домовленостей і актів. Чимало положень ЄС мають перевагу перед британськими законами. Тому в наступні два роки британські парламентарі й політики повинні вирішити складне завдання: їм доведеться імплементувати й інтегрувати тисячі європейських законів у британське право.

Якщо Британія справді хоче зберегти з Європейським Союзом привілейовані відносини після виходу, вона повинна буде дотримуватися певних правил у сферах торгівлі, імміграції, бізнесу та фінансів. Мабуть, найскладнішою буде угода про вихід зі спільного ринку. Щойно це відбудеться, Британія буде змушена торгувати з ЄС за правилами Світової організації торгівлі, а отже, британські товари обкладатимуть митами. Поки що неможливо визначити долю і статус понад 3 млн громадян з країн ЄС, які давно живуть на Британських островах і не збираються залишати їх через вихід Британії з ЄС. Те саме стосується 1,2 млн британців, які перебралися на материк і користувалися всіма перевагами життя в об'єднаній Європі. У найближчі два роки вони можуть, у принципі, замінити свої паспорти на європейські й продовжувати жити, як раніше. Але після виходу Британії з ЄС вільний рух громадян через кордони буде припинено. Велика Британія в переговорах прагнутиме зберегти в силі деякі правила європейського законодавства щодо міграції - зокрема, готова домагатися права відправляти нелегалів до країни, з якої вони прибули на острови. Однак також очевидно, що подібні домовленості Британії доведеться підписувати вже після виходу з кожною країною окремо.

Відмову від правил ЄС британці відчують практично в кожній сфері свого життя - починаючи від принципів маркування харчових продуктів, одягу й стандартів техніки безпеки на робочому місці, до роумінгу в мережі мобільного зв'язку і цін на авіаперельоти. І навіть знамениту постанову Єврокомісії від 1994 р. про стандарт довжини й кривизни бананів (яка часто спричиняє глузування й жарти на адресу Євросоюзу) британцям також тепер цілком серйозно доведеться обговорювати з Брюсселем. Так, британці, найімовірніше, отримають право самостійно визначати кривизну бананів, але чи стануть вони від цього смачнішими?

Переговори не обіцяють бути легкими. Лунає дедалі більше голосів про те, що може відбутися т.зв. dirty Brexit. Це коли британці залишать ЄС без домовленостей, просто перервавши переговори, якщо побачать, що їм не вдається отримати від Євросоюзу тих умов виходу, на які вони розраховували. Усі відразу звернули увагу, що у своєму посланні Туску пані Мей прямо попереджає керівництво Євросоюзу: Британія скоротить співробітництво у боротьбі з організованою злочинністю та тероризмом, якщо не вдасться порозумітися з європейцями у принципових для Лондона питаннях. Такий шантаж у Європі вважають неприйнятним.

Принциповими для себе Лондон визначив саме питання імміграції і торгівлі. Нова торговельна угода Великої Британії з ЄС має бути унікальною і відображати "глибоке й особливе партнерство", пише Тереза Мей. Вона закликала європейських політиків провести з питань торгівлі "чесні й упорядковані" переговори і при цьому спробувати зробити так, щоб їхні результати не завдали шкоди будь-якій зі сторін. Євросоюз, однак, поки що не може обіцяти, що все саме так і буде.

У той час, як прихильники виходу Великої Британії називають початок формального процесу виходу після дев'яти місяців невизначеності перемогою, противники готуються до того, що Британія зазнає колосальних економічних збитків, а її вага на міжнародній арені зменшиться. Експерти вже сьогодні вважають, що Британія поза стримуючими механізмами ЄС дедалі більше ідеологічно дрейфуватиме у бік свого імперського минулого. Один з британських істориків, Девід Старкі, заявив в ефірі Бі-Бі-Сі, що бачить у розриві відносин з ЄС, який відбувається сьогодні, паралелі з історичним розривом між королем Англії Генріхом VIII і папським Римом у XVI ст. Цей розрив призвів до реформації, яка у свою чергу заклала основи англійської імперської експансії.

За час, який минув від моменту референдуму про вихід з ЄС, бачення Британією своїх відносин з іншим світом дедалі більше наповнюється імперськими мотивами. У повчальному тоні послання Терези Мей Дональду Туску також можна вловити прояв цієї тенденції. У зв'язку із цим можна також звернути увагу на такий факт: як альтернативу ринку Євросоюзу після Brexit британські політики цілком серйозно розглядають саме країни, що раніше входили до складу Британської імперії, - Австралію, Канаду і Нову Зеландію. У них вони бачать своїх основних торговельних партнерів. У коридорах влади в Лондоні заклики Мей побудувати "справді глобальну Британію" поза рамками ЄС навіть охрестили планом "Імперія 2.0". Якщо цей курс матеріалізується, і британці не зможуть встояти перед спокусою будувати свою нову ідентичність і політику поза рамками єдиної Європи на основі "блискучого імперського минулого", то домовлятися з Брюсселем їм, напевно, буде дуже складно.

Ідеї нової "глобальної Британії" можуть бути поховані в результаті самого процесу Brexit. Є загроза, що Велика Британія може вийти з Євросоюзу не цілком, а частинами. Із чотирьох частин, які складають Сполучене Королівство, тільки Англія й Уельс проголосували за Brexit. Шотландія, Північна Ірландія, а також жителі Гібралтару (британської заморської території на півдні Піренейського півострова) проголосували за те, щоб залишитися в ЄС.

У вівторок, 28 березня, шотландський парламент проголосував за проведення повторного референдуму з питання про незалежність. Перший відбувся 2014 року, і тоді 55% тих, хто голосував, виступили проти незалежності. Сьогодні прихильники шотландської незалежності аргументували необхідність нового референдуму тим, що вихід з ЄС усупереч волевиявленню більшості шотландських виборців неприпустимий, і уряд у Лондоні не може вирішувати це питання самостійно. Таким чином, новий плебісцит, який може бути призначений на осінь 2018-го або весну 2019-го, може призвести до припинення існування Великої Британії в нинішньому вигляді ще до її виходу з ЄС. Принаймні шотландський лідер Нікола Стерджен переконана, що тепер у жителів Шотландії більше підстав сказати "так".

Рішення шотландського парламенту лише посилює кризу. І в уряду Мей тепер попереду не тільки переговори з ЄС, а й напружена робота, щоб ці переговори не були використані прихильниками шотландської незалежності для перемоги на референдумі. Лондон технічно може заблокувати шотландський референдум, але, вчинивши так, Тереза Мей лише збільшить сепаратистські настрої на півночі країни.

Практично така сама загроза існує й у Північній Ірландії, де місцеві націоналісти також прямо говорять, що домагатимуться припинення британського правління. А ситуація з Гібралтаром ускладнюється тим, що на нього претендує Іспанія. Ще торік іспанська влада заявила, що результатом Brexit має стати надання самоврядування цій території з подальшим її переходом під іспанський суверенітет. Міністр закордонних справ Іспанії Хосе Мануель Гарсія-Маргальо навіть завив, що він уже бачить іспанський прапор над Гібралтаром.

Таким чином, Brexit сьогодні ясно позначив питання не тільки про майбутнє Великої Британії, а й про те, чи є у Великої Британії це майбутнє. Також він загрожує потрясіннями і всій Європі за будь-якого сценарію - м'якого чи жорсткого - виходу Великої Британії з ЄС.

У ЄС це розуміють. Практично моментально після отримання листа британського прем'єра Терези Мей канцлер ФРН Ангела Меркель відкинула одну з ключових вимог Лондона до керівників ЄС - вести переговори про вихід Великої Британії з ЄС паралельно з переговорами про майбутні відносини. За словами Меркель, переговори з Британією мають насамперед визначити, як Британія і ЄС розірвуть їхні нинішні відносини, і лише потім можуть розпочатися переговори про те, якими вони будуть у майбутньому.

Якщо Лондону вдасться виторгувати для себе привілеї у відносинах з ЄС у процесі виходу з нього або після, то Євросоюз постане перед новим екзистенціональним викликом. Для країн-членів і кандидатів у члени Британія стане прикладом, як вийти з ЄС і при цьому залишитися у виграші. Тому головним завданням для ЄС на найближчі два роки буде те, яким чином улаштувати для Британії проводи, щоб потім ні в кого не виникло бажання вчинити так само.