«Близьке-далеке» Придністров’я

Придністров’я відділяють від Одеси всього якихось 80 км, проте дорога, особливо влітку, займає для пересічних громадян приблизно шість-сім годин. Причина проста: з березня 2006 року пасажирське залізничне сполучення між Одесою і Тирасполем через низку причин було припинено. А щоб, наприклад, перетнути українсько-молдовський кордон автомобільним транспортом у міжнародному пункті пропускання «Кучурган», потрібно відстояти в черзі в середньому чотири-п’ять годин.

Про те, яке велике значення для жителів Придністров’я має Одеська область України, говорити зайве — місце масового відпочинку влітку, ринок праці, родинні зв’язки тощо. Зі свого боку Україна, яка є посередником і країною-гарантом у процесі придністровського врегулювання, має бути зацікавлена в наданні підтримки своїм громадянам, близько 100 тис. яких постійно проживають у Придністров’ї.

Проте представники вітчизняного Мінтрансу кілька років лише розводили руками — мовляв, відновити пасажирський рух між Тирасполем і Одесою можна тільки за згодою молдовської сторони, яка є стороною міжнародних угод у сфері залізничного транспорту. Держприкордонслужба також не вирізняється особливим конструктивом — пропозиції створити в пункті пропускання «Кучурган-автомобільний» окремий коридор для громадян України (за аналогією з тими, що діють при в’їзді до країн Євросоюзу для громадян країн — членів спільноти), на жаль, так і не знайшли позитивного відгуку.

В умовах, поки віз і нині залишається там, за розв’язання проблеми залізничного сполучення через територію регіону взявся Європейський Союз. Брюссель розглядає це питання через призму зміцнення співробітництва між сторонами придністровського конфлікту — Кишиневом і Тирасполем. З цією метою представники ЄС уже понад два роки проводять по черзі консультації з Кишиневом і Тирасполем, намагаючись вивести сторони на компромісні домовленості щодо організації залізничного сполучення через територію Придністров’я.

Це завдання від самого початку було не з легких. Кишинів традиційно наполягає на поверненні придністровської залізниці до складу залізниці Молдови, а також на вільному допуску своїх представників для здійснення контрольних функцій на території Придністров’я. Тирасполь, у свою чергу, не хоче повертати ПЗ до складу єдиної молдовської залізниці (що суперечить курсу Придністров’я на «незалежність»). Ну а допуск молдовської поліції на територію поїздів, що курсують через Придністров’я, і зовсім здається непрохідним варіантом.

На думку представників ЄС, успішна реалізація проекту відновлення пасажирського руху маршрутом Кишинів—Тирасполь—Одеса має продемонструвати успіх європейської дипломатії в процесі придністровського врегулювання. Крім того, запуск залізничного руху через територію Придністров’я — це не тільки перший видимий успіх у політиці Кишинева на придністровському напрямку, а й важливий електоральний козир молдовського прем’єр-міністра Влада Філата напередодні листопадових парламентських і президентських виборів у країні.

Як стало відомо «Дзеркалу тижня», алгоритм дій Євросоюзу з відновлення залізничного руху на ділянці Кишинів—Тирасполь—Одеса складається з таких елементів: експертиза технічного стану залізниці на її придністровській ділянці; створення посередницької структури, яка б координувала взаємодію молдовської та придністровської залізниць; вироблення заходів для забезпечення безпеки пасажирських перевезень, а також погодження графіка руху поїзда з «Укрзалізницею».

На сьогодні низку елементів вказаної схеми вже втілено в життя. В недалекому майбутньому європейські експерти запропонують Києву узгодити умови організації залізничного руху за маршрутом Кишинів—Тирасполь—Одеса на території України (тобто на ділянці Кучурган—Одеса). Тут саме й можуть виникнути деякі нюанси. Європейські експерти, очевидно, так захопилися переговорами з Молдовою і Придністров’ям, що зовсім забули про необхідність координувати свої зусилля з Україною.

Проблема в тому, що Євросоюз планує організувати на вказаному маршруті рух морально застарілого дизель-потяга (молдовська і придністровська залізниці на сьогодні не електрифіковані, тому запропонувати щось сучасніше, наприклад електропоїзд, поки що неможливо).

«Укрзалізниця» цілком виправдано виступає проти запуску дизель-потяга по території України, що пов’язано з вимогами безпеки (дизель-потяги заборонено запускати під електрифікованими залізничними лініями), а також винятковою неекологічністю цього різновиду транспорту.

Формально така позиція «Укрзалізниці» начебто цілком виправдана... Проте для ухвалення остаточного рішення з цього питання Київ має враховувати і те, яким чином пояснити людям у Придністров’ї, що перешкодою для відновлення пасажирського сполучення через регіон на цьому етапі може виявитися не Молдова, а саме Україна.

Як мовиться, той, хто хоче щось зробити, шукає можливості, а хто не хоче — виправдання. Можливо, наприклад, варто відкрити в пункті пропускання «Кучурган» окремий коридор для власників українських паспортів або організувати рух електричок за маршрутом Кучурган—Одеса спеціально для задоволення потреб жителів Придністров’я? Від цього, з одного боку, не постраждав би суверенітет Республіки Молдова, а з іншого — Придністров’я, яке багато хто схильний вважати проросійським анклавом, могло б стати набагато ближчим до України.