Безвізова погода в Грузії та Україні: помірна хмарність чи затишшя перед бурею?

Наприкінці березня грузинському безвізу виповнюється рік.

Розпочавши свій шлях до скасування візового режиму з ЄС на три роки пізніше за українців, грузинам вдалось отримали зелене світло від ЄС на три місяці раніше, ніж Україна. Однак прихід грузинів до безвізового фінішу першими українці сприймали без заздрощів - як спільну перемогу країн-партнерів. Цьому сприяло й те, що рішення органів влади ЄС щодо безвізу для України і Грузії тривалий час ухвалювали пакетом. І навіть після завершення процесу візової лібералізації країни залишаються "у зв'язці". Втім, цього разу - під прицілом механізму призупинення безвізу, що може запрацювати в разі порушення умов безвізових поїздок до ЄС.

Ще влітку 2016 р., коли питання безвізової перспективи для обох країн набуло реальних обрисів, ЄС ухвалив оновлений механізм тимчасового повернення візового режиму в разі зловживань безвізом. Щоб виміряти зростання можливих ризиків для призупинення безвізу, було встановлено критерії, які можуть свідчити про такі ризики, а саме: збільшення відмов під час перетину кордону, збільшення кількості нелегальних мігрантів з безвізових країн, зростання кількості прохань про притулок та кількості правопорушень і злочинів у країнах-членах ЄС. Критерії для запуску механізму тимчасового повернення візового режиму відображають найбільш дражливі проблеми країн-членів ЄС, що коріняться головним чином у міграційній кризі та проблемах безпеки.

Крім дотримання загальних критеріїв, кожна країна отримала свій портфель завдань, що накопичились іще у візовий період відносин з ЄС, нерідко підважуючи безвізові перспективи своїх країн. До прикладу, Україна мала довести ефективність у міграційному менеджменті із запобігання незаконній міграції та протидії корупції, у той час як Грузія вирішувала проблеми, пов'язані з випадками правопорушень своїх громадян на території країн-членів ЄС.

Перші півроку дії безвізу для України минули без ускладнень, з низькою кількістю обґрунтованих відмов на кордоні й без грубих порушень критеріїв механізму призупинення. Однак ситуація ще далека від ідеальної, бо, наприклад, кількість фактів незаконної трудової міграції з України до ЄС виявляється не одразу і залежить від сезонних коливань та економічної ситуації в країні. Тому вже у своєму першому звіті в рамках механізму призупинення безвізу Європейська комісія наголошує на необхідності посилення Україною зусиль для запобігання ризикам незаконної міграції.

У цей самий час отримує свою оцінку застосування безвізу й Грузія. Поряд із підтвердженням відсутності негативної динаміки з незаконною міграцією з Грузії до ЄС, у звіті все ж указується на необхідність посилити протидію організованій злочинності.

Нині, як і раніше, про проблему наявності кримінальних угруповань, у яких фігурують вихідці з Грузії, найчастіше повідомляють французи, греки, італійці та іспанці. Однак пальму першості серед невдоволених країн-членів завжди тримала Німеччина. Поступове зростання проблеми вперше було зафіксоване статистикою виконання безвізовими країнами Угоди про реадмісію. Негативна статистика також слугує одним з критеріїв механізму призупинення безвізу.

Так, за 6 років дії Угоди з ЄС про реадмісію - з 2011 по 2017 р. - грузинська сторона отримала 7768 заявок на повернення громадян, що потрапили до ЄС з Грузії. У понад третині випадків запити на повернення осіб надсилала німецька сторона.

2014 року суха статистика запитів вихлюпнулася назовні публічним виступом міністра внутрішніх справ Німеччини Томаса де Мезьєра, який заявив про непропорційне зростання кількості злочинів, пов'язаних із вихідцями з Грузії, - на 203% у порівнянні з попереднім роком. "Грузинський феномен" у німецькій кримінальній статистиці пояснювався також і зростанням шукачів притулку з Грузії. Задля розв'язання проблеми МВС Грузії підписало з Німеччиною посилену угоду про співпрацю у сфері боротьби з оргзлочинністю.

Зусилля дали результат: уже 2016 року щорічний звіт німецької поліції повідомив про поліпшення ситуації, завдяки чому Грузія у рейтингу країн, громадяни яких найчастіше вчиняють правопорушення на території ЄС, перемістилася з 19-го місця на 23-тє.

Цікаво, що в першій п'ятірці країн, громадяни яких згадувались у кримінальному списку, була Сербія, яка ще 2009 року отримала безвізовий режим з ЄС. Втім, перебування в цьому рейтингу не спричинило повернення для сербів візового режиму. Натомість приводом для гострих дебатів з ними про можливість призупинення безвізу з ЄС стало стрімке зростання числа шукачів притулку з Сербії, яка посіла третю сходинку в списку країн за кількістю поданих заявок у 2010 році.

Більшість з них дістали тоді відмову, а збереження сербського безвізу стало справою честі для прем'єр-міністра Сербії Івіци Дачича, який пообіцяв ЄС повернути всіх шукачів притулку коштом сербської сторони. До слова, нині Сербія почала помітно відставати від Грузії за кількістю шукачів притулку, хоча ще рік тому було навпаки.

Наступна хвиля збільшення кількості шукачів притулку з балканських країн спонукала країни ЄС 2014 року переглянути власну політику надання притулку, що відповідно до своїх стандартів передбачала майже піврічну перевірку справ потенційних біженців з гарантованим соціальним захистом на увесь період розгляду справи. Високі стандарти політики надання притулку Німеччини, Швеції, Бельгії дедалі частіше ставали предметом інтересів "біженців-туристів". Наприклад, спостерігаючи ситуацію зі зловживаннями правилами надання притулку в країнах ЄС, нейтральні Швейцарія і Норвегія змінили строк розгляду прохань про притулок з півроку до 48 годин. До змін у політиці надання притулку закликали і в Німеччині та Швеції. Однак статус гарантів цінностей політики надання притулку, які свого часу формувалися за участі цих країн, не дозволяв понизити планку й змінити правила гри.

Разом із тим, після часткового врегулювання інциденту з "фейковими" шукачами притулку (false asylum seekers), ЄС зобов'язав сербський уряд провести широку інформаційну кампанію для запобігання зловживанню безвізовим режимом. Безвізовий досвід країн Західних Балкан, зокрема Сербії, спонукав ЄС запровадити обов'язкову умову для всіх інших країн, які виборюють скасування віз, - проводити ґрунтовну роз'яснювальну роботу. Інформаційні кампанії проводяться значними коштами ЄС у період до трьох років.

Та чи можливо інформаційною кампанією запобігти всім ризикам, пов'язаним із безвізом? Усвідомлюючи їх, грузинський уряд одночасно зі стартом безвізу підсилює інформування намірами запровадити спеціальний механізм, що мав сприяти посиленню контролю над міграційними потоками до Шенгенської зони. Ідея полягала в запровадженні системи, яка фіксувала дату перетину кордону особою з біометричним паспортом і яка автоматично вмикалась у момент, коли строк перебування за безвізом закінчився, а особа не повернулася. Про таке порушення одразу стає відомо міністерствам юстиції та внутрішніх справ, які повідомляють країни-члени про порушника. Скоординувавши дії, всі сторони починають розшук порушника і процедуру реадмісії. При цьому витрати на процедуру реадмісії грузинська сторона бере на себе. Задекларувавши перед ЄС високий рівень відповідальності та готовності до правоохоронного співробітництва, грузинська влада, однак, не змогла приборкати волелюбний характер своїх громадян.

Ситуація стрімко набирала обертів, і вже за перший місяць 2018 р. Німеччина отримала 700 прохань про притулок від громадян Грузії. У цей самий час Шведська агенція з міграції повідомила про 285 заявок від грузинів, які попросили захисту в Швеції, ставши при цьому найбільшою групою шукачів притулку після сирійців. Про зростання кількості запитів на притулок заявила навіть далека й холодна Ісландія. Втім, майже всі отримані звернення були відхилені, у деяких випадках навіть за кілька днів. Країни-члени обґрунтовували свої рішучі дії тим, що Грузія є країною з належним рівнем безпеки і країною, в якій права людини можуть бути захищені. Крім цього, Грузія перебуває в рейтингу найбільш безпечних країн, коли йдеться про туризм і відпочинок, про що добре відомо відпочивальникам з усієї Європи.

Тож чи запустили своїми діями "туристи-біженці" важкий механізм призупинення безвізу? Чи ставитимуть Німеччина і Швеція питання про призупинення через порушення одного з базових критеріїв запуску механізму? Чи обмежаться лише попередженням, як це було свого часу з сербами? Багато залежить від проактивної позиції офіційного Тбілісі та відповідних переконливих дій. У березні з'явився сигнал, що ЄС готовий до спільного розв'язання проблеми, тому питання грузинських шукачів притулку не виносили на зустріч міністрів ЄС. Натомість розпочались активні консультації з партнерами з ЄС. Уже нині МВС Грузії посилює співпрацю з Європолом, колегами з країн ЄС і запроваджує нові правила зміни прізвища, щоб ускладнити процедуру для громадян, які намагаються обманути Шенгенську систему.

Які ще інструменти будуть запропоновані для розв'язання проблеми та чи виявляться вони ефективними, ми побачимо вже незабаром, оскільки ЄС очікуватиме від Грузії активних дій. При цьому є привід задуматись і над тим, чи є ефективними і яких коригувань мають зазнавати надалі інформаційні кампанії, що проводяться в безвізових країнах.

Чи ліпший вигляд має Україна на тлі тимчасових труднощів грузинів з використанням безвізу? Свіжі дані Європейського офісу підтримки прохачів притулку за 2016–2017 рр. свідчать, що за останні два роки кількість шукачів притулку з України стабільно знижується, і безвізовий режим не призвів до її зростання.

Однак ми маємо іншу тривожну тенденцію. Ідеться про безпеку документів та сферу протидії корупції. У грудні 2017 р. на провал української системи безпеки документів вказала посол Великої Британії Джудіт Гоф. В інтерв'ю виданню "Новое время" вона згадала історію, коли український біометричний закордонний паспорт незаконно отримав громадянин іншої держави, якого підозрюють у вчиненні замовних убивств і, зокрема, в замаху на Аміну Окуєву та Адама Осмаєва. Одночасно про іншу паспортну історію, пов'язану з підозрами в корупції топ-посадовців ДМС, публічно заговорила посол Франції Ізабель Дюмон. "Хочу окремо відзначити історію з паспортами. Підозра про існування корупційної схеми, яка дозволяє громадянам третіх країн отримати паспорт України, - це дуже серйозно. Ми особливо уважно стежимо за розвитком цієї ситуації", - розповіла вона "Європейській правді". У лютому до клубу критиків долучився посол Швеції Мартін Хагстрьом.

І все ж у ЄС не говорять про припинення безвізового режиму з Україною, що підтверджують і висловлена нещодавно позиція посла ЄС Хюга Мінгареллі, і загалом порядок денний нарад міністрів внутрішніх справ ЄС, де (поки що) не згадують України, на відміну від Грузії. Але тривожні дзвіночки вже пролунали. Такі випадки істотно перешкоджають будь-якій подальшій лібералізації візової політики щодо України. У країнах глобального Заходу - ЄС, США, Великій Британії, Канаді - їх, безперечно, розглядають як потенційну загрозу для власних громадян. А ще одна така історія може стати для безвізу останньою.