БАРАБАНИ ВІЙНИ

План антиіракського дипломатичного бліцкригу Сполучених Штатів був бездоганним. Виступ Джорджа Буша на Генеральній Асамблеї ООН дав сигнал до початку атаки. Потім пішов широкомасштабний наступ, що мав закінчитися прийняттям нової оонівської резолюції по Іраку, яка практично розв’язувала Вашингтону руки для застосування проти цієї країни військової сили. Тоді і союзники знайшлися б, і критики нового зовнішньополітичного американського курсу прикусили б язики. Та й завдання було нескладним — надати якнайбільше доказів віроломності Саддама, домовитися з Францією, виторгувати мовчання Росії і Китаю та переконати непостійних членів ООН у необхідності підтримки американських ініціатив.

Проте від самого початку все пішло шкереберть. І виною тому стала несподівана згода Багдада на безумовне виконання всіх попередніх оонівських резолюцій і на допуск у країну міжнародних інспекторів. Зважаючи на все, американці, хоча і прогнозували можливість такого кроку, так і не змогли знайти йому ефективної протидії.

Точно розрахувавши час, Хусейн перехопив ініціативу у той самий момент, коли здавалося, що Джордж Буш досяг несподіваних успіхів, отримавши підтримку арабського світу і світового співтовариства загалом. Адже для президента США ключовим чинником був час. Він вимагав від ООН негайних кроків у вигляді ультиматуму Іраку і військової операції у разі його невиконання. Згода Багдада підкоритися оонівським вимогам додала в іракське рівняння нову зміну, що поламала всі плани прибічникам жорсткої лінії у Вашингтоні. І тепер іракське питання вирішується за двома, фактично незалежними одне від одного, напрямами, перший із яких розвивається у Відні, а другий — у Нью-Йорку.

У столиці Австрії, у штаб-квартирі МАГАТЕ, відбулися переговори між представниками ООН і Іраку з приводу поновлення міжнародних інспекцій, перерваних майже чотири роки тому.

За словами головного інспектора ООН з озброєнь Ганса Блікса, його делегація виходила з того, що інспекторам в Іраку буде наданий безперешкодний доступ на всі об’єкти, у тому числі і на ті, куди раніше їх не пускали. Після двох днів переговорів Блікс заявив, що йому вдалося дійти згоди з іракськими представниками щодо організаційних принципів роботи інспекторів в Іраку. Задоволений досягнутою домовленістю і Багдад. Інспекції мають поновитися через два тижні. Проте зі списку об’єктів, що підлягають інспекціям, були вилучені президентські палаци, огляд яких регулюється особливою угодою, укладеною між ООН і Іраком 1998 року.

Раніше США і Великобританія заявляли, що палаци Саддама в цьому сенсі є ключовими об’єктами. Адже саме на їхній території, на думку аналітиків із ЦРУ, розміщені основні потужності Іраку з виробництва зброї масового знищення. Проте поки Вашингтон і Лондон організовували свій дипломатичний наступ на колег по Раді Безпеки, делегатам ООН у Відні доводилося вести переговори з іракськими представниками в рамках резолюції 1284, ухваленої 1999 року. Саме вона не містить вимог допустити інспекторів у президентські палаци Хусейна. Отож, потім іракська сторона вже не піде на нові умови, заявляючи, що її представники про все домовилися у Відні, погодилися там виконати всі вимоги, а ті, котрі тоді не пред’являлися, не підлягають і виконанню. Зрештою Ірак одержить можливість удатися до своєї випробуваної практики, придумуючи всілякі приводи, щоб якнайбільше ускладнити роботу інспекторів і затягти весь процес.

Саме тому Великобританія і США продовжують переконувати дипломатів ООН у необхідності підтримати безпрецедентно жорстку резолюцію, що може задати принципово нові правові рамки роботі інспекторів. Резолюція повинна зажадати від Іраку пред’явити всі свої арсенали незаконної зброї, погодитися з термінами її знищення або ж постати перед загрозою військової акції. Просто заявити про свої принципи, але не підтвердити це готовністю до дій, було б для ООН, на думку американців і британців, марно згаяним часом.

Якщо ж говорити конкретніше, то розроблений Вашингтоном і Лондоном проект резолюції передбачає, що Ірак має погодитися виконувати рішення ООН протягом тижня і не висуваючи додаткових умов. За наступні 30 днів Багдаду хочуть запропонувати розкрити всі деталі своєї військової програми. У разі відмови проти Іраку може бути застосована військова сила.

Проте особливих результатів американо-британська дипломатична активність поки що не принесла. Російське керівництво продовжує наполягати, що для вирішення конфлікту необхідне лише якнайшвидше повернення до Іраку міжнародних інспекторів. Багато хто припускають, що Володимир Путін веде якусь політичну гру, намагаючись якнайбільше виторгувати в обмін на свій голос або на відмову від вето. Проте заяви міністрів оборони й закордонних справ Росії свідчать, що в Москві з цього приводу існують серйозні розбіжності. За таких умов російський президент замість фінансової та політичної підтримки може висловити лише кілька вельми скупих і невиразних слів.

Власті Франції також не готові підтримати американо-британську ініціативу. Пропозиції президента Франції Жака Ширака про можливість двоступеневих переговорів з Іраком неприйнятні для США і Великобританії, тому що, на думку лідерів цих країн, вони дають Саддаму можливість для маневру і можуть поставити ООН у складне становище.

Проти можливої військової операції США в Іраку висловилися цього тижня і кілька інших європейських країн. За словами міністра закордонних справ Бельгії Луї Мішеля, мета світового співтовариства — не повалення іракського керівництва, а знищення зброї масового ураження (якщо така в Іраку буде виявлена). Його шведський колега Ганна Ліндт також зазначила, що усунення від влади Саддама Хусейна не є завданням ООН. Одним із стійких у Європі союзників Вашингтона залишається Італія, але й там з іракського питання тривають дискусії.

Загалом, поки що цілком не зрозуміло, яким конкретно буде текст нової резолюції і як проголосують за нього члени Ради Безпеки. Проте ці питання повинні бути вирішені якомога швидше. Якщо найближчим часом ООН не вдасться до адекватних дій, можна вважати, що Саддам Хусейн одержав серйозну політичну перемогу. Міжнародні інспектори вирушать до Іраку, але на умовах, прийнятних для Багдада, і затяжна гра Саддама в кішки-мишки з міжнародним співтовариством розпочнеться знову.

Відчувши, що ініціатива поки що на боці Іраку, уряд цієї країни виступив із спеціальною заявою, в якій зазначив, що в прийнятті нової резолюції ООН немає потреби, тому що Ірак уже погодився на поновлення роботи інспекторів. А резюме цього документа було традиційно сповнене пафосу — «ті, хто б’ють у барабани війни», мовляв, не змусять Багдад поступитися своїми правами.

Бачачи, що ситуація виходить з-під контролю, Вашингтон продемонстрував готовність до будь-яких радикальних кроків, аби домогтися свого. Американці дали зрозуміти, що просто не пустять інспекторів до Багдада на умовах, узгоджених представниками ООН та Іраку у Відні. Так, офіційний представник державного департаменту США Річард Баучер, відповідаючи на запитання про те, що буде, коли інспектори вирушать до Іраку, не чекаючи резолюції, сказав: його країна перейде в «режим перешкоджання» виконанню їхньої місії.

Тим часом Конгрес США продовжує працювати над текстом своєї резолюції, що наділяє президента додатковими повноваженнями з метою захисту країни від зовнішньої загрози. Передбачається, що цей документ надасть право Джорджу Бушу приймати рішення про застосування військової сили проти Іраку без санкції ООН. Проте і тут усе відбувається не так швидко, як хотілося б адміністрації Сполучених Штатів.

Ситуація ускладнюється виборами, що наближаються, під час яких будуть переобрані нижня палата і третина сенаторів. З цієї причини деякі законодавці висловлюють сумніви в необхідності військової акції. Проте з найгострішим осудом войовничих планів адміністрації виступив колишній віце-президент і суперник нинішнього президента на виборах Ел Гор. На його думку, Буш розбазарив співчуття і симпатію всього світу до Америки після подій 11 вересня. Своїми погрозами Багдаду він досяг того, що на зміну їм прийшов страх перед невизначеністю — тепер світ боїться не того, що можуть зробити терористи, а того, що можуть зробити США. Війна з Іраком поодинці, вважає колишній віце-президент, може завдати значної шкоди відносинам Вашингтона із союзниками по НАТО й антитерористичній коаліції.

А тут ще, явно не вчасно, фонд Heritage опублікував доповідь, яка оцінює можливу військову акцію Пентагону в Іраку. Автори доповіді вважають: для повалення режиму Саддама буде потрібно 100-тисячне військо. А для втримання результатів перемоги доведеться залишити в Іраку 40 тисяч американських солдатів, яких, у свою чергу, повинні будуть підтримувати війська союзників по антиіракській коаліції.

У повідомленні наголошується на тому, що американським фахівцям з військового планування не варто орієнтуватися на швидку заміну сил США міжнародними миротворчими силами. Водночас автори доповіді радять американській адміністрації уникати довгострокової військової присутності США в Іраку після досягнення основних військових цілей. Але останні мають бути чітко сформульованими, і у міру їхнього досягнення війська повинні бути негайно виведені. Як очевидно, завдання не з легких. Але Джорджу Бушу та його команді відступати нікуди, тому він продовжує «бити в барабан війни».