БАЛКАНСЬКИЙ «ФРАНКЕНШТЕЙН»

Республіка Боснія і Герцеговина. Дивна держава. Створена в період розпаду Югославії з примхи місцевих політиків, котрі претендують на своє місце в історії. Це було як у казці — беремо бездиханне тіло й оживляємо. Оживили. Вийшов Франкенштейн. Територія, що не має державотворчої нації, стала країною, і почалися вибори «старшого брата». На це місце закортіло всім трьом етнічним групам: православним сербам, католикам-хорватам і мусульманам-боснійцям. Дуже швидко групи перетворилися на ворогуючі угруповання, а в лютому 92-го почалася громадянська війна. Переконувати почали наповал. У буквальному значенні слова. Та і Югославська народна армія, підпорядкована Мілошевичу, який не хотів випускати Боснію зі складу Югославії, додала таких аргументів, як авіація, танки й важка артилерія. З таким способом переконання Сараєво познайомили 5 квітня 1992 року. Мир довелося нав’язувати силою. Рівно п’ять років тому в Дейтоні (США) було підписано мирні угоди, за якими Боснію розділили на Республіку Сербську й мусульмансько-хорватську федерацію. За договором, рішення приймаються трьома особами: президентом Республіки Сербської та двома співпрезидентами від федерації хорватів і боснійців-мусульман. Отак утрьох і керують країною. Та позаяк республіка перебуває під протекторатом світового співтовариства, то вся реальна влада — у Верховного представника світового співтовариства Вольфганга Петрича (Wolfgang Petritsch). Верховного вибирають 55 країн і міжнародних організацій, що беруть участь у забезпеченні миру в Боснії і Герцеговині. Повноваження диктаторські: може закрити будь-яке ЗМІ, звільнити з будь-якої посади, навіть виборної. І керуючись своїми уявленнями про те, «що таке добре і що таке погано», заборонити тій чи іншій партії брати участь у виборах. У країні з 98-го року новий прапор. Придуманий ОБСЄ і Верховним представником. Причому самих громадян ніхто ні про що не запитував. Їх просто поздоровили з новим символом. Дуже демократично.

Створене в Боснії мирне сьогодення набрало вигляду потьомкінського села. Красивий фасад намальований і підтримується світовим співтовариством політикою «батога та пряника». Населення й міжнародна надбудова живуть паралельно й кожен сам по собі. Відносини будуються за демократичною схемою: одержи вказівки — виконай. Не виконав — покараємо.

Штучно створену державу намагаються навчити жити без поділу за релігійними поглядами та національністю. У Боснії і Герцеговині в листопаді відбулися перші повоєнні загальні місцеві й парламентські вибори в палату представників. У парламенті є квота, з 42 місць 14 одержать серби, 28 — мусульмани й хорвати. А в Республіці Сербській обирали свого президента. Значна частина населення сподівається, що вибори стануть першим кроком до об’єднання країни. Народне волевиявлення проходило з ініціативи ОБСЄ і за їхніми ж правилами. Ця ж організація виконувала роль ЦВК.

А сама кампанія проходила гласно й відкрито. Доступ до ЗМІ мали всі. Майже. Націоналістична партія Хорватська демократична співдружність (ХДС) проводила референдум про вихід кантонів, населених хорватами, із федерації з боснійцями. Реакція Верховного представника була миттєвою, він просто заборонив ЗМІ говорити на цю тему. Під загрозою закриття газети чи каналу за 24 години. Перевіряти, як Верховний дотримує слова, ніхто не зважився, і референдум накрився. У ньому брало участь близько третини опитуваних. А сам процес голосування й підрахунку голосів, розроблений ОБСЄ та офісом Верховного представника, на сьогодні найскладніший у Європі. Від вигляду бюлетеня для голосування до спільного парламенту могла елементарно «поїхати стріха». На одному аркуші вказано партії, коаліції та їхніх кандидатів поіменно. Тут же список незалежних кандидатів. Голосування допускається за партію (коаліцію) цілком, або ж із поіменного списку однієї партії можна вибрати найсимпатичніші для виборця прізвища. Та коли до душі незалежні кандидати, то можна віддати голос як за всіх відразу, так і вибірково за тих, хто більше подобається. А ще є виборчий бюлетень у місцевий орган самоврядування. І голосується він за таким самим принципом. А схема вибору президента й віце-президента Республіки Сербської просто вражає. Здавалося б, чого простіше! Шість пар кандидатів, постав проти одного позначку та й край. Так ні ж, відповідно до волі голосуючого, кожному треба вказати його місце. Цьому віддати перше місце, тому друге, і так до шостого. Дізнатися, хто це придумав, не вдалося. Представники тимчасового виборчкому ОБСЄ трималися, як партизани на допиті й чіткої відповіді не дали. Але підрахували, на відміну від Флориди, досить швидко. У боснійсько-хорватській федерації перше місце (27,2%) посіли соціал-демократи (СДП БіГ). Націоналістична ісламська партія Демократичний Союз (ПДС) поступилася лише 0,1%. ХДС на третьому місці з 19%. У Республіці Сербській націоналізм став сильнішим. З великим відривом (40,1%) виграв Сербський демократичний союз (СДС), очолюваний Біляною Плавшич. Мірко Шаровіч, кандидат від цієї шовіністичної партії, з першого заходу став президентом, набравши 50,3%. Діючий прем’єр і соціал-демократ (незалежний) Мілорад Додік набрав удвічі менше голосів.

Дивна держава. Лідери всіх партій, незалежно від віри й нації, переконані, що майбутнє Боснії в єдиній Європі. Але стати єдиною країною вдається з труднощами. Заважають з’ясування, чия особа правильніша й чий Бог кращий. Шлях до життя в єдиній Боснії без каменя за пазухою триватиме роки. Але виграш есдеків чітко показав: люди втомлюються від ідей шовінізму. Їсти хочуть усі, а роботи, нормальних умов життя й соціальної захищеності однаково потребують і серби, і хорвати, і боснійці- мусульмани. А на сьогодні в країні майже 60% населення без роботи, корупція квітне, як травневий бузок, молодь усіма правдами й неправдами виїжджає в розвинені країни. У боснійсько-хорватській федерації зарплата 300—400 DM, пенсія 200—400. Останню виплачують без затримок. У Республіці Сербській заробіток становить 250—280 DM, пенсія — 80. Правда, на все чималенькі ціни. Приміром, у Сараєві родина з трьох-чотирьох чоловік, яка мешкає в квартирі 46 кв.м, за комунальні послуги платить 100—110 марок на місяць.

Країна помаленьку повертає собі довоєнне обличчя. Основні видатки несе міжнародне співтовариство. На адресу ОБСЄ і SFOR невдоволення висловлюють відкрито, але й не хочуть залишитися без нагляду. Усі бояться, що коли 40-тисячна група чужих військ, яка гарантує мир, залишить країну, рецидив шовінізму й ненависті підірве Боснію зсередини. І країну знову доведеться «зшивати» по частинах і повертати до життя.