АЗОВСЬКИЙ ПОДІЛ: ПО-БРАТНЬОМУ ЧИ ПО СПРАВЕДЛИВОСТІ-2

Київ ще на один крок наблизився до досягнення своєї заповітної мети — делімітації Азовського моря і Керченської протоки. На останньому раунді переговорів із розмежування азово-керченської акваторії українським дипломатам уперше вдалося домогтися від росіян чіткої згоди на проведення лінії державного кордону не лише в морі, а й у протоці. На прес-конференції глава української делегації Олександр Моцик особливо відзначив: йдеться про лінію державного кордону «в класичному її розумінні, тобто як вертикальної поверхні, що розділяє сушу, воду, повітряний простір до стратосфери й надра».

Згода росіян — дуже серйозне досягнення Києва, з огляду на патологічне роздратування, яке відчували російські дипломати, коли йшлося про делімітацію моря і протоки за канонами міжнародного права. Кажуть, МЗС Росії навіть спеціально звертався до адміністрації російського президента з проханням роз’яснити статтю 1 Договору про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, де саме і йшлося про те, що по Азову пройде державний кордон. А глава російської делегації Віктор Калюжний, не стримавшись, якось кинув спересердя, що Володимир Путін не мав підписувати цей договір.

Нині предмет україно-російських переговорів — лінія проходження державного кордону в морі та протоці. Мабуть, сьогодні це найболючіше питання, і під час його обговорення очікуються гарячі дебати. Кожна сторона має своє бачення. І варіанти, запропоновані Києвом і Москвою, принципово різняться. Так, російська дипломатія, обстоюючи російські інтереси в Азові, очевидно, апелює до братніх почуттів українців, пропонуючи, аби в Азовському морі поділ на українську й російську частини проходив за принципом fifty-fifty. А Київ запропонований Москвою варіант не влаштовує. Не лише тому, що кордон проходитиме близько від українських берегів, але це невигідно Україні й економічно. У Києві керуються міжнародним морським правом, яке дозволяє українцям домагатися проходження лінії державного кордону по серединній лінії. У результаті чого співвідношення української і російської частин Азова має становити 65:35 на користь українців.

Питання в тому, чи вдасться представникам України відстояти свої пропозиції. Впевненості немає, адже хоча з погляду міжнародного права позиції росіян не виглядають переконливими, вони мають серйозні важелі для відстоювання своїх національних інтересів. Цілком можливо, що лінію проходження кордону в Азовському морі буде визначено шляхом компромісу. Причому компроміс шукатимуть на українській частині Азову. Усе залежить від того, як вирішуватиметься питання з проходженням кордону в Керченській протоці.

Українські дипломати мають намір домогтися від своїх російських колег підтвердження лінії розмежування Керченської протоки, існуючої ще з радянських часів. У Москви знов-таки своє бачення розв’язання проблеми. Глава російської делегації Віктор Калюжний, аби не дратувати громадську думку України, не бере під сумнів українську приналежність острова Коса Тузла. Але категорично не погоджується підтвердити існуючу лінію кордону та пропонує, щоб державний кордон проходив по Керч-Єнікальському каналу. Свою позицію росіяни аргументують тим, що хочуть мати вільний доступ з Азовського моря в Чорне й навпаки. Гарантії ж, надані Києвом стосовно свободи проходження російських кораблів, Москву не влаштовують, і вона в діалозі з українцями наводить приклад із турецьким Босфором і нагадує про бажання нашої країни стати членом НАТО.

Проте за російського варіанту поділу Керченської протоки постраждають національні інтереси України. І не лише тому, що канал — державне підприємство, а отже, власність українського народу. Так, у разі проходження кордону по Керч-Єнікальському каналу росіяни контролюватимуть 80% його акваторії, а українці — 20%. А сам кордон проходитиме поблизу українських берегів, що Київ не влаштовує з міркувань безпеки. При цьому не випускатимемо з уваги й те, що прийняття російського варіанту означає створення серйозного прецеденту в переговорному процесі стосовно кордонів на пострадянському просторі. Нагадаємо, у СНД дипломати дотримуються принципу підтвердження кордонів між колишніми радянськими республіками. Те, що пропонують росіяни, — принцип перегляду кордонів. У свою чергу зазначимо: коли Таллінн запропонував Москві перенести кордон, російські дипломати наполягали саме на принципі підтвердження кордонів... Узагалі складається враження, що російська делегація, очолювана Калюжним, зробила ставку на зустріч президентів. Мовляв, нехай експерти підготують статті угод із співпраці в різних сферах і в загальних словах скажуть про кордони в морі та протоці, а вже те, як пройде лінія кордону, нехай вирішують президенти під час особистої зустрічі. Не випадково Калюжний часто розповідає своїм українським партнерам по переговорах, як Єльцин і Назарбаєв ділили на вимочці Каспійське море.

Ще один результат київського раунду переговорів — згода сторін на пакетний підхід, запропонований українцями з урахуванням викладеної вище позиції росіян. Як пояснив журналістам на прес-конференції Олександр Моцик, «пакет включатиме договори чи договір по лінії державного кордону в Азовському морі та Керченській протоці, а також низку угод зі співробітництва в галузі судноплавства, рибальства й охорони навколишнього середовища. Цей пакет буде пов’язаний юридично, тобто всі угоди набиратимуть чинності й діятимуть ніби пов’язано». Правда, і тут Київ та Москва дотримуються різних підходів.

За нашою інформацією, суть пропозицій російської сторони зводиться до того, що Україні й Російській Федерації необхідно підготувати до підписання один договір, у статтях якого йшлося і про державний кордон в Азовському морі та Керченській протоці, і про принципи співпраці. (До речі, саме проект цього документа й надали на нинішньому раунді переговорів своїм українським колегам російські дипломати.) А паралельно з ним пропонують українцям підписати окремі угоди за сферами співробітництва — рибальством, судноплавством й охороною навколишнього середовища.

У Києві вважають: такий підхід суперечить міжнародному праву, бо не можна в один договір вписувати положення про кордон і статті про тюльку. Кордони — це кордони, а співробітництво — це співробітництво. Перше незмінне, а угода про друге може через різні причини трансформуватися. Тому українська делегація пропонує підготувати й одночасно ратифікувати два договори про кордон в Азовському морі й Керченській протоці (втім, судячи з зауваження пана Моцика, Україна готова об’єднати їх і в один документ) і три угоди про співпрацю в конкретних сферах. Докладніше ці два варіанти розглядатимуть в Києві 16—17 квітня на своєму засіданні експертні групи з питання про вироблення консолідованих проектів двосторонніх документів. А 13 квітня, перед зустріччю експертів, у Київ приїде новий міністр закордонних справ Сергій Лавров, котрий на переговорах із Костянтином Грищенком також обговорюватиме питання розмежування азово-керченської акваторії.