Афганське поле для ігор Кремля

У Кремлі вирішили піти на безпрецедентний крок, доручивши міністрові закордонних справ провести публічні переговори з представниками забороненої в Російській Федерації терористичної організації "Талібан".

Росія, проводячи міжафганські консультації з участю "Талібану", застосовує "гібридну дипломатію", таким чином, фактично, легітимізуючи талібів і визнаючи їх переговороспроможними нарівні із законним афганським керівництвом. І все це відбувається на тлі того, що сам "Талібан" не визнає уряд Афганістану законним.

Міністерство закордонних справ Росії заявило, що представники Афганістану, Індії, Ірану, Казахстану, Киргизстану, Китаю, Пакистану, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану та США були запрошені на зустріч у московському "Президент-Готелі".

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров наголосив: "Ми вітаємо присутні тут делегації Вищої ради миру Афганістану та руху талібів. Їх участь у сьогоднішньому заході покликана стати важливим внеском у формування сприятливих умов для початку прямих переговорів між урядом, рухом талібів і представниками широких суспільно-політичних кіл країни".

Схоже на те, що Росія намагається домовитися з терористами, щоб коли не взяти їх під свій контроль, то хоча б спробувати негласно координувати їхні дії. Переводячи цим ситуацію в Афганістані у потрібне для себе русло.

Не виключено, що Москва таким чином готує зміну режиму в Афганістані і прагне змінити ситуацію там так, аби привести до влади своїх маріонеток, як це вже було після військового вторгнення СРСР у 1979 році.

Крім усього іншого, ця зустріч російського міністра закордонних справ із вождями ісламської терористичної організації "Талібан" продемонструвала, що в путінської влади немає жодних моральних обмежень. Оскільки, коли до Москви офіційно запрошують міжнародних терористів, чого ще можна чекати в майбутньому від кремлівських насельників?

І, хоча Сергій Лавров закликав не використовувати Афганістан як "поле для ігор у геополітику", саме такою метою насправді керується Москва, прагнучи закріпити свої впливи в цій країні й розбурхати там ще більші політичні пристрасті, таємно давши на це свою згоду "Талібану".

Але кремлівські наміри викликають скептицизм у афганського керівництва. Адже такий "саміт миру" не здатен перетворитися на стійкий процес, очолюваний Москвою. У цьому сенсі, позиція Кабулу й Вашингтону залишається незмінною: мирні переговори мають вестися самими афганцями.

Позицію американців із цього питання чітко визначив заступник речника Державного департаменту США Роберт Палладіно: "Сполучені Штати вважають, що всі країни повинні підтримувати прямий діалог між урядом Афганістану і талібами, щоб покласти край війні. Але жоден уряд, включно з Росією, не може замінити афганський уряд на прямих переговорах із талібами".

Ця позиція США не стикується з позицією "Талібану", який виступає проти переговорів із Кабулом, натомість наполягаючи на переговорах зі Сполученими Штатами, оскільки таліби впевнені: афганський уряд є маріонеткою Вашингтону. Представник талібів Забіулла Муджахід заявив, що їхні довірені особи в Москві не проводитимуть "жодних переговорів із Вищою радою миру Афганістану". Як вважають у "Талібані", ця конференція "не стосується переговорів з будь-якою конкретною стороною", а спрямована на "всебічні дискусії стосовно мирного врегулювання афганських негараздів та припинення американської окупації".

Самі ж американці не виключають, що пошук мирного процесу потрібно шукати на всіх напрямах. Так, у жовтні посланець США на мирних переговорах в Афганістані Залмай Халілзад зустрічався з талібами у столиці Катару Доха. Після цього представники "Талібану" заявили, що обидві сторони "погодилися продовжувати такі зустрічі".

Про наміри Америки знайти ключ до вирішення афганського питання свідчить те, що Залмай Халілзад із 8-го по 20 листопада здійснює політичне турне до Афганістану, Пакистану, Об'єднаних Арабських Еміратів та Катару.

Тим часом відбувається сплеск насилля з боку "Талібану", який різними шляхами отримує російську зброю й намагається використати на свою користь зіткнення інтересів США і РФ навколо Афганістану. Тому закінчення цієї проксі-війни на афганській території, як мислиться талібами, може бути прийнятним лише в тому разі, якщо після цього їм вдасться отримати владу.

З іншого боку, Москва сьогодні перебуває в такому геополітичному угарі, що після України і Сирії вона цілком здатна безпосередньо втягнутися в афганський конфлікт. Забувши про уроки минулого та одну з причин того, чому розпався СРСР.

Хоча на відкрите втручання в Афганістані Росію може спровокувати й те, що США досі не вдалося переломити ситуацію на користь законного уряду. Тому московська зустріч сигналізує про повернення Росії до дипломатичного авангарду в афганських справах. Адже це вперше Москва запросила своїх історичних ворогів, талібів. Проте ні США, ні афганський уряд не хочуть, аби російська ініціатива переросла в реальну позиційну перевагу, оскільки не бажають, щоб це зруйнувало їхні власні зусилля в переговорах про мир в Афганістані.

Тим часом зростання бажання Російської Федерації більше втягнутися в афганське протистояння можна пояснити й іншими причинами. Кремль лякає поширення ісламського фундаменталізму на російські терени. Оскільки центральноазійські держави, які колись були радянськими республіками, не дуже стабільні й досі не змогли знайти жодної життєздатної ідеології, яка в змозі протистояти впливам радикальних мусульман, у Росії бояться поширення звідти на автономні республіки Кавказу ісламістських впливів.

Внаслідок російського завоювання у ХІХ столітті і таджицької громадянської війни, яка спалахнула на початку 1990-х років, багато таджиків емігрували до Афганістану. Тепер таджики становлять понад 25% населення Афганістану, а гори Паміру є потенційним джерелом фундаменталізму. Тому в Росії вбачають загрозу проникнення на її територію ісламського фундаменталізму через країни Центральної Азії. Москва не хоче, щоб ісламістські рухи досягли таких потенційно уразливих точок, як Чечня, Татарстан, Дагестан, Інгушетія, Кабардино-Балкарія, Калмикія чи Карачаєво-Черкесія.

Росія має численне мусульманське населення, і її південний кордон - довга дуга з мусульманських країн. Від стабільної ситуації в Афганістані великою мірою залежатиме, чи ці держави приймуть моделі поміркованих ісламських республік, чи приєднаються до країн, які сповідують радикальний джихад, схильний експортувати свою радикальну версію ісламу.

Однак для США боротьба за Афганістан має абсолютно інші виміри. Вони розглядають стабілізацію ситуації там крізь призму того, якою мірою пакистанська розвідка ISI зможе впливати й керувати талібами. ISI вже давно намагається маніпулювати афганською політикою, а також протистояти зусиллям Індії, спрямованим на налагодження відносин із Кабулом.

Проте таліби тому й прагнуть прямих переговорів зі США, що хочуть, аби американські війська вийшли з Афганістану. Після чого вони змогли б узяти під свій контроль уряд, спецслужби, поліцію та армію, яких навчали американці. Тобто "Талібан" готовий домовлятися про капітуляцію афганського уряду, і ні про що інше.

Іншим важливим чинником стратегічної зацікавленості США у їхній присутності в Афганістані є наявність бази для гарантування безпеки ядерної зброї Пакистану. Присутність Америки в багатьох країнах світу пояснюється створенням плацдарму, з якого вона була б здатна впливати на події в регіоні.

Якщо ж говорити про стратегічну зацікавленість США Афганістаном в історичній перспективі, то в останні десятиліття вона полягала, по-перше, в обмеженні радянського експансіонізму, по-друге, у знищенні навчальних баз моджахедів, які потенційно здатні вчиняти терористичні напади на території Америки. Третя мета полягала в тому, щоб допомогти афганському народу розвивати самоврядування і життєздатні інститути політики та безпеки. В американських далекосяжних інтересах є сильний, незалежний Афганістан, вільний від авторитарності "Талібану" та насильства.

Якщо говорити про будь-які геополітичні ініціативи Москви, то не слід забувати, що нині Росія - це країна третього світу з ядерною зброєю, як і Пакистан. Оскільки мексиканське песо коштує більше, ніж російський рубль.

У своїх мріях Москва перебуває в центрі світової уваги і перетворюється на наддержаву. Але якщо в Кремлі й надалі виявлятимуть непоступливість щодо України і Сирії, то, швидше за все, Росія стане не новим СРСР, а новою Венесуелою. З галопуючою інфляцією і глибокою економічною та соціальною кризою, яка драматичним чином знищуватиме її майбутнє.

Тому самовтягування Росії, яка стала, по суті, регіональною державою, у "велику гру" в Афганістані після майже 30 років від часу радянської поразки там, є емоційною помилкою, котра здатна обернутися для неї новими невдачами і втратами.