«Звільнення» столиці чи продовження «містечкових ігор»

Губернатор Київщини Анатолій Присяжнюк узявся озвучувати ідею про перенесення адміністративного центру столичної області з Києва в один із населених пунктів «для збільшення інвестицій в економіку області» ще в травні. І відтоді не втрачає надії на успішну реалізацію свого задуму. Висловлюючи бажання піти зі столиці, губернатор із вибором міста під обласний центр не відразу визначився. У перших повідомленнях журналістам про свій намір Анатолій Присяжнюк називав віддалену від Києва Білу Церкву, до певної міри навіть осуджуючи прагнення ряду обласних чиновників неодмінно влаштуватися якомога ближче до столиці. Але потім почали розглядатися переважно саме розкритиковані варіанти: Бориспіль, Вишгород, Бровари... Дійшло до Ірпеня. Цей варіант, судячи з подальшого розвитку подій, найбільше сподобався чиновникам нової «регіональної» влади. Ну не трястися ж, справді, їм щодня аж у Білу Церкву дуже умовно придатною для дорогих машин дорогою? Благо, у середині червня на сесії Київської обласної ради відбулася презентація Ірпеня як можливого нового обласного центру. Результат блискавичної презентації (вона тривала всього кілька хвилин) був вражаючим: шанси на те, що саме Ірпінь може стати адміністративною столицею області, високо оцінив не тільки губернатор Присяжнюк, який доволі легко розлучився з ідеєю «просування» Білої Церкви, а й недавно обраний головою Київської обласної ради Олександр Качний.

Далі — більше. На сайті Верховної Ради з’явився текст проекту постанови про об’єднання п’яти населених пунктів столичної області в... місто Ірпінь. Відповідно до цього проекту, планується створити місто за рахунок об’єднання та в межах міст Буча, Ірпінь із селищами міського типу Ворзель, Гостомель, Коцюбинське і надати йому статус адміністративного центру області. Запропонував такий варіант народний депутат від Партії регіонів Петро Мельник, який уже давно і дуже успішно лобіює інтереси Ірпеня. На думку П.Мельника, концентрація в Києві адміністративних функцій столиці, обласного центру та центру Києво-Святошинського району створює надмірне навантаження. І тому треба вживати рішучих заходів. Таким чином, ідеться вже не так про перенесення обласного центру, як про ідею, котру давно виношують певні особи: об’єднання п’ятьох населених пунктів в один, створення великого Ірпеня. Проте... щось таке вже починалося недавно, коли було ініційовано так званий шведський експеримент.

Цією ідеєю влада, й не тільки місцева, так перейнялася, що Верховна Рада навіть ухвалила особливий закон для проведення шведського експерименту, створила наглядовий орган за його реалізацією. Правда, тоді ставилося простіше завдання — планувалося створення не нового міста, а об’єднаного регіону, управління яким здійснювалося б із єдиного центру. Проте реалізація і цієї, простішої й менш амбітної ідеї закінчилася повною невдачею. І не в останню чергу тому, що центром регіону з п’яти населених пунктів було обрано Ірпінь. Ну не щастило цьому місту з місцевою владою. Керівники Ірпеня не змогли завоювати довіри жителів інших населених пунктів регіону, консолідувати їхні зусилля, навіть маючи державну підтримку та перевірений досвід. Більше того, після «шведського експерименту» розкол між громадами ще більше посилився. Між Ірпенем та Бучею, яка за цей час із селища перетворилася на місто обласного значення і, таким чином, зрівнялася у статусі, кілька років тривав скандальний переділ комунальної власності. У конфлікти було втягнуто не тільки міськради та їхні виконавчі органи, а й громади. Невже провал експерименту і таке скандальне «розлучення» нікого й нічого не навчили?

Коли ця інформація стала надбанням гласності, кореспондент «ДТ» вирішив отримати коментар губернатора Київської області Анатолія Присяжнюка. На жаль, той, супроводжуючи високу делегацію з Російської Федерації, на дзвінки не відповідав. Утім, його висловлювання з цього приводу все ж таки є: «Окремий від Києва центр області справді потрібен: це ж самостійність у вирішенні багатьох життєво важливих питань, що цікавлять жителів області. …У мене була попередня розмова про це і з прем’єром, і з президентом, і ми знаходимо у них підтримку в розв’язанні цих питань».

Насправді підтримують цей проект далеко не всі. Наприклад, уже досить задумалися представники бізнесу. Річ у тому, що перереєструвати свої підприємства з прибуткової столиці у провінції багато хто не готовий, хіба що під сильним пресом адміністративного тиску...

Надбанням гласності стала й негативна оцінка проекту рядом експертів, зокрема колишнім губернатором Київщини Вірою Ульянченко, яка вважає його нездійсненним: через погано розвинену інфраструктуру області рівень витрат виявиться занадто високим. І це без урахування думки жителів тієї частини області, звідки добратися простіше до Києва, ніж до Ірпеня.

Не помітно поки що підтримки ідеї й на рівні уряду. ЗМІ широко розтиражували думку віце-прем’єр-міністра Віктора Тихонова, який назвав задум «маренням». Нині пан Тихонов узагалі уникає коментарів, посилаючись на те, що цим питанням займаються на законодавчому рівні. Отож ще належить розібратися, з чим маємо справу, — зі щирим прагненням обласних чиновників облаштувати власне гніздечко, «звільнивши» столицю від своєї присутності, чи з продовженням затяжних «містечкових ігор», спрямованих на розв’язання проблем одних населених пунктів за рахунок інших.